Недільна Божественна Літургія та День матері в Імстичівському монастирі Отців Василіян

Категорія: Останні новини
Опубліковано: Неділя, 10 травня 2020, 14:06
Автор: Адміністратор
Перегляди: 859

 

В неділю 10 травня 2020 р. Б., коли Церква спогадує про оздоровлення Ісусом недужого-розслабленого чоловіка при єрусалимській купелі (Євангеліє від Йоана 5:1-5), а в Україні відзначається День матері, в Імстичівському монастирі відбулися богослужіння, які очолив Протоігумен Провінції Св. Миколая о. Франціск Онисько ЧСВВ за участю місцевої чернечої спільноти.

Зокрема з Протоігуменом недільну Літургію співслужили: Ігумен монастиря о. Полікарп Погоріляк ЧСВВ та о. Тарас Іванина ЧСВВ. Сповідав о. Михайло Станко ЧСВВ, а співав Службу Божу місцевий парафіяльний хор.

 

У проповіді Протоігумен зазначив, що в цю неділю «про Розслабленого», Церква продовжує звеличувати Таїнство Воскресіння Христового, і хоч цій історії оздоровлення звалось би немає нічого спільного з Воскресінням, однак насправді саме звідси й починається Воскресіння для кожної людини.

Подібно як Христос, прибувши на свято до Єрусалиму, прийшов у місце немічних й звернув увагу на одного з-поміж багатьох довголітніх хворих, так само й перед своїм Воскресінням, у своїй Смерті, Він зійшов до Аду, яким є не космічний простір, а найпотаємніша безодня кожної людини.

 

Ці роздуми Протоігумен завершив молитвою:

Воскреслий Господи, у своєму Воскресінні Ти приходиш до мене туди, куди ніхто інший не може прийти.

Туди, де я вже давно нікого не чекаю – в найпотаємнішу глибину моєї душі.

Яким би святковим не виглядало моє життя і яким би внутрішньо здоровим я себе не вважав, в глибині свого єства я залишаюся довгими роками цим розслабленим, який чекає Твого життєдайного приходу.

Бо якими б близькими не були для мене інші люди, друзі чи рідні, лише Ти один, мій Господи, можеш пройти крізь двері моєї смерті, крізь двері мого аду, моєї самотності й принести мені своє Воскресіння, тобто принести мені Себе Самого, свою дружбу і любов до мене.

У своїх стражданнях Ти увійшов у безодню моєї покинутості і вже тут немає смерті, тому що є Твоя Воскресла любов.

Збережи лише мене від іншої смерті й іншого аду, яким може бути моя добровільна замкнутість перед Тобою.

Бо Ти знову шукав і знайшов потім того оздоровленого з недуги чоловіка у храмі.

Ти шукаєш постійно цієї зустрічі й зі мною, бо не моє оздоровлення є метою Твого зацікавлення мною. А цілковита злука з Тобою – ось що є метою цієї зустрічі, бо Ти і є саме Життя людини.

Ти і є уособленням істинного життя кожного з нас.

А як же часто ми шукаємо оздоровлення від своїх недуг, не шукаючи Тебе – єдиної оздоровчої купелі, яка здатна дати нам життя…

Як часто ми віримо у чудеса і дива та від них довгими роками чекаємо оздоровлення, але не віримо Твоєму Слову, не віримо Тобі, який кажеш: «Хто вірує в мене, той живе життям вічним!»

Як рідко ми довіряємо Тобі одному… як рідко покидаємо наші людські засоби спасіння віддаючись Тобі одному…

Збережи нас, Ісусе, Воскреслий з мертвоти нашого найглибшого аду, - збережи нас від цієї добровільної та гордої замкнутості, яку ми так часто добровільно обираємо шукаючи в ній спасіння – шукаючи спасіння в купелі свого аду.

Ми так Тобі безмежно вдячні, Воскреслий Ісусе, що Ти приходиш сьогодні також у нашу покинутість, сходиш в ад кожного з нас, перетворюючи його своєю присутністю в Небо – у своє Небесне Царство Життя.

Що Ти, у своєму незбагненному самовіддані віддаєш ніщо інше, а Себе Самого, щоб привести до спасіння і воскресіння мене – розслаблену порошинку-людину.

Будь прославлений, Господи – наше єдине Спасіння! Наше єдине оздоровлення і Воскресіння! Амінь.

 

Вкінці Богослужіння Протоігумен, від імені усіх Ченців-василіян Провінції Св. Миколая, а зокрема тут – від Імстичівської монашої спільноти, висловив подяку й привітання любим і дорогим Матерям.

В цьому привітанні Вищий настоятель згадав порівняння Блаженнішого Святослава, в якому він назвав Маму, її особу, її тіло – «першим земним раєм для кожної людини».

«Щира і велика подяка Вам, дорогі наші мами, за те, що Ви є для нас цим раєм, в якому виростили нас для Бога і для тих справ, до яких Він нас покликав».

Також Протоігумен подякував усім тим жінкам, які стали для наших ченців новими матерями при тих монастирях, де вони покликані зараз служити.

Усім побажалося в молитві Божого Благословення й опіки Матері усіх матерів – Пресвятої Богородиці.

 

*******

 

 

*******