Празник Вознесіння Господнього в Імстичівському монастирі - 2020

Категорія: Останні новини
Опубліковано: Четвер, 28 травня 2020, 19:11
Автор: Адміністратор
Перегляди: 1291

 

28 травня 2020 р. Б., в Імстичівському монастирі Отців Василіян відбулися відпустові святкування празника Вознесіння Господнього.

Святкову Божественну Літургію з нагоди цього празника, яка служилася у відпустовій каплиці на монастирському подвір’ї, очолив Протоігумен о. Франціск Онисько ЧСВВ у співслужінні з місцевим Ігуменом о. Полікарпом Погоріляком ЧСВВ, ієромонахами монастирів Провінції Св. Миколая, єпархіяльними священиками та за участю парафіян с. Імстичова.

Під час богослужінь священики також уділяли вірним Святу Тайну Покаяння.

Співав святкову Службу Божу парафіяльний хор.

Під час цього святкування, яке вперше проводилося за більшою участю вірних після послаблення карантину, Протоігумен представив нову монашу спільноту, яка була призначена сюди на служіння на початку року. Зокрема нового Настоятеля о. Полікарпа Погоріляка ЧСВВ, як також о. Михайла Станка ЧСВВ та о. Тараса Іванину ЧСВВ. Разом з цим була висловлена подяка за служіння попередньому Настоятелю о. Павлу Кречуну ЧСВВ та о. Йосафату Сичкуну ЧСВВ і о. Тадею Мисюку ЧСВВ.

 

У проповіді Слова Божого, яке в це свято говорить про з’яву Воскреслого Христа своїм учням та Його Вознесіння, Протоігумен звернув увагу на незвичну поведінку апостолів – вони були наповнені «великою радістю та славили Бога під час Вознесіння Господнього» й не мали найменшого смутку та страху від того, що Господь залишив їх самих.

Ця поведінка, ця радість зумовлена тим, що апостоли не почувалися покинутими і переживали «нову присутність Ісуса між ними». Вознесіння Христове, – відзначив Протоігумен, – це не віддалення Господа від нас, а Його наближення до нас. Його Вознесіння − це Його постійна близькість, яка триває вічно і яку учні настільки сильно переживають, що це перетворюється для них у тривалу й непроминаючу радість.

Роздуми над євангельським уривком про подію Вознесіння, Протоігумен завершив наступною молитвою:

 

Дорогий наш Ісусе!

Сьогодні ми споглядаємо на Тебе, і бачимо, як Ти Возносишся до Неба.

На перший погляд нам здається, що Ти віддаляєшся від нас та залишаєш нас тут, на цій долині сліз аж до другого свого приходу.

Але у молитві і слуханні твого Євангелія ми розуміємо, що сьогодні Ти насправді не покидаєш нас, а наближаєшся до нас.

Твоє Тіло возноситься у небо, але Твій дух сходить на нас.

Тілом Ти ніби й віддаляєшся, але Духом єднаєшся з нами.

Сьогодні ми насправді не розлучаємося з Тобою, а по справжньому єднаємося з Тобою.

Бо Твоє Вознесіння – це не розрив з нами, а нове народження для нас.

Це твій новий прихід, однак це не прихід на нашу землю, а прихід у наше серце.

Бо своїм земним народженням Ти прийшов на нашу землю. А своїм вознесінням Ти народився в наших душах.

Це Твій прихід туди, де вхід для Тебе був так довго завалений нашими гріхами, немов тим каменем до гробу, в якому Ти дав себе поховати.

Найдорожчий наш Господи!

Ти обдаровуєш нас сьогодні безцінним даром – самим Собою.

Ти возносишся у саму глибину нашого людського єства.

Але зустрічаєш нас, немов ту гробницю, завалену каменем.

Благаємо Тебе, Господи,

силою свого Воскресіння і Вознесіння, зруйнуй нашу замкнутість перед Тобою.

Розжени тих вояків, які стоять на сторожі наших гробниць, в яких ми самі себе поховали перед Тобою і замаскувалися перед Твоїм святим приходом.

Вознесися і воскреси нас – Ісусе дорогий, відкрий гробниці наших сердець, відвали каміння наших гріхів від входу до наших душ.

У своєму воскресінні Ти вийшов з гробу.

У своєму вознесінні Ти вознісся від землі до неба.

Благаємо Тебе, Господи, увійди тепер у гробниці наших сердець і вознесися у нашу далечінь, щоб не лише ми були сповненні радістю від наповнення твоїм Святим Духом, але й щоб Ти теж наповнювався радістю нами. Щоб ми стали причиною Твоєї радості і плодами Твого Святого Духа. Амінь!

 

*******

*******