Свята Меса з Папою Франциском у Будапешті

Категорія: Останні новини
Опубліковано: Понеділок, 13 вересня 2021, 20:28
Автор: Адміністратор
Перегляди: 252

01

 

Центральною подією першого етапу 34-ї Апостольської подорожі Папи Франциска стала Свята Меса на Площі Героїв Будапешта, якою завершився 52-й Міжнародний Євхаристійний Конгрес. Прибувши у неділю, 12 вересня 2021 р., вранці до столиці Угорщини, Святіший Отець провів у розташованому поруч з площею Музеї Мистецтв приватну зустріч з Президентом Угорщини Яношем Адером і Прем’єр-міністром Віктором Орбаном, зустріч з єпископами Угорщини та окрему зустріч з представниками інших християнських конфесій і єврейських спільнот.

02

 

Перед початком Святої Меси Святіший Отець проїхав панорамним автомобілем між секторами з паломниками на площі та прилеглих вулицях, вітаючи та благословляючи їх. Серед розмаїтих прапорів не бракувало також і українських. На богослуженні були присутні представники влади та інших конфесій, зокрема, Константинопольський патріарх Вартоломей І. Святу Месу, що згуртувала вірних з усього світу, співслужили єпископи з усіх частин світу, які брали участь у Міжнародному Євхаристійному Конгресі, та кілька сотень священиків. Богослуження звершувалося латинською мовою, а читання прозвучали італійською, англійською та угорською мовою.

 

03

 

У прочитаному уривкові з Євангелії від Марка прозвучала розповідь про те, як Ісус запитував учнів: «А ви що скажете, хто я?». Розпочинаючи проповідь, Папа звернув увагу на те, що це запитання є поворотним моментом їхньої мандрівки за Учителем. Вони вже добре Його знали, були свідками численних чуд, однак, «ще не думали, так як Він». Бракувало, за словами проповідника, того «вирішального переходу» від захоплення Ісусом до наслідування Ісуса.

«Також і сьогодні Господь, зосередивши погляд на кожному з нас, кожного особисто запитує: “Ким я, так насправді, є для тебе?” Ким я є для тебе? Це запитання, звернене до кожного з нас, вимагає не просто докладної відповіді з катехизму, але особистої відповіді, почерпнутої з життя», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що з цієї відповіді народжується «оновлення учнівства», яке проходить через три кроки: звіщення Ісуса, розпізнавання разом з Ісусом та прямування позаду Ісуса.

 

04

 

На Христове запитання від імені всіх відповів Петро, мовивши: «Ти – Христос». Цими словами сказано все, але вражаючим є те, що після цього визнання Ісус суворо наказав нікому не говорити про Нього. Чому? Як зауважив Папа, для цього є «чітка причина». «Сказати, що Ісус є Христом, Месією, це правильна, але не повна відповідь. Завжди існує небезпека проповідувати фальшиве месіанство, людське а не Боже», – пояснив він, зауваживши, що від цієї миті Ісус починає об’являти Свою пасхальну тотожність, що вершиною Його місії буде слава воскресіння, але переходячи через приниження хреста. Ісус огортає мовчанням Свою месіанську тотожність, але не хрест, який Його чекає, розпочавши відкрито говорити про Свої страсті.

«Перед обличчям цього Ісусового звіщення, вражаючого звіщення, також і ми можемо вельми здивуватися. Також і ми хотіли би могутнього месію, а не розіп’ятого слугу, – сказав Святіший Отець. – Перед нами стоїть Євхаристія, щоб нагадати, ким є Бог. Вона робить це не словами, але конкретно, показуючи Бога як роздроблений Хліб, як розіп’яту й даровану Любов. Можемо додати багато церемоній, але Господь залишається там, у простоті Хліба, Який дає себе розламати, роздавати і споживати».

 

06

 

Реакція святого Петра на Ісусові слова була «по-людськи типовою»: коли накреслюється перспектива страждання, то людина бунтує. Тож визнавши перед цим месіанство Ісуса, тепер він обурюється словами Вчителя. «Хрест ніколи не є модним: як у минулому, так і тепер. Але він оздоровляє зсередини», – наголосив Папа, додаючи, що саме перед розп’яттям можемо пережити «гострий конфлікт» між обома способами мислення: по-Божому і по-людськи. З одного боку, існує Божа логіка, що є «логікою покірної любові», а з іншого – логіка світу, «прив’язана до почестей і привілеїв, спрямована на престиж і успіх».

«Засліплений цією перспективою, Петро відводить Ісус вбік і починає Йому дорікати. Спочатку робить визнання, а тепер дорікає Йому. Також і нам може трапитися відсувати Господа “вбік”, поставити Його в кутку серця, й надалі вважаючи себе релігійними і добрими, прямувати далі своєю дорогою, не давши логіці Ісуса себе здобути», – сказав Святіший Отець, звернувши увагу на те, що Ісус супроводжує нас у цій внутрішній боротьбі, бо хоче, щоб ми обрали Його сторону. Різниця не полягає в тому, чи хтось є релігійним чи ні, ключова різниця – «між істинним Богом і божком нашого “я”». Ісус «не вдовольняється деклараціями віри», але закликає нас «очищувати нашу релігійність перед Його хрестом, перед Євхаристією».

 

 

«Іди позаду мене, Сатано». Цими суворими словами Ісус повертає Петра назад до Себе. «Однак, коли Господь щось наказує, то в дійсності, готовий це дарувати», – підкреслив проповідник, зауваживши, що святий Петро прийняв благодать «зробити крок назад». «Християнський шлях не є гонитвою за успіхом, але починається кроком назад. Пам’ятайте про це, християнський шлях починається кроком назад, визвольною децентралізацією, усуненням себе із центру життя. Так Петро визнає, що центром є не його Ісус, але справжній Ісус», – вів далі Папа, пояснюючи, що іти позаду Ісуса означає прямувати життям із переконанням у тому, що ми є «улюбленими Божими дітьми», наслідуючи Учителя, Який прийшов служити, а не щоб Йому служили.

«Цей Міжнародний Євхаристійний Конгрес є метою певного шляху, але нехай він стане, насамперед, відправною точкою. Бо іти позаду Ісуса запрошує нас дивитися вперед, приймати цей поворотний момент благодаті, кожного дня наново переживати в собі це запитання, яке Господь, як і в Кесарії Филиповій, ставить кожному з нас, Своїх учнів: А ти, а ви, що скажете, ким є Я?» – підсумував Святіший Отець.

 

05

 

«Євхаристія означає “чинити подяку”, тож наприкінці цього богослужіння, яким завершується Євхаристійний Конгрес і мій візит до Будапешта, хочу від щирого серця подякувати», – сказав Святіший Отець, звертаючись, насамперед, до «великої угорської християнської родини», до католиків і представників інших конфесій, згадавши при цій нагоді Константинопольського патріарха Вартоломея, «Брата, який вшановує нас своєї присутністю». «Велике дякую тим, які доклали чимало зусиль для проведення Євхаристійного Конгресу», – вів далі він, сказавши «дякую» представникам цивільної і релігійної влади країни, що його приймали, та всьому народові Угорщини.

 

08

 

07

 

У світлі слів гімну Конгресу про те, що протягом тисячі років хрест був стовпом спасіння цього народу, але й сьогодні Христовий знак є обітницею кращого майбуття, Папа побажав, аби хрест був «мостом між минулим і майбутнім». «Релігійні почуття є живильними соками цього народу, дуже прив’язаного до свого коріння. Але хрест, встромлений у землю, крім того, що заохочує нас добре вкоренитися, підносить і простягає свої обійми до всіх: закликає дбати про те, щоб коріння було міцним, але не окопуючись; черпати з джерел, відкриваючись на спрагнених нашого часу», – сказав він.

Святіший Отець також згадав про те, що «недалеко звідсіля», у Варшаві, проголошені блаженними кардинал Стефан Вишинський і сестра Єлизавета Чацька, «дві постаті, які зблизька пізнали хрест». Він побажав, аби приклад цих нових блаженних «спонукав нас перетворювати пітьму в світло силою любові».

Після завершення Святої Меси Папа від’їхав до аеропорту, звідки відлетів до Словаччини.