Молитва – штурвал Ісусового життя та місії

Категорія: НОВИНИ ЦЕРКВИ
Опубліковано: Середа, 04 листопада 2020, 14:48
Автор: Адміністратор
Перегляди: 464

 

Вступати та навчатися у школі молитви Ісуса запросив вірних Святіший Отець під час першої в листопаді загальної аудієнції, що відбулася у форматі відеотрансляції.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Секрет» Ісусового життя, прихований від людських очей, який є основою всього, був у центрі роздумів, якими Папа Франциск поділився під час загальної аудієнції в середу, 4 листопада 2020 р., що транслювалася з робочого кабінету в Апостольському палаці. Беручи до уваги погіршення епідеміологічної ситуації, ці середові зустрічі знову повернулися до формату відеоконференції.

 

Як зазначив Святіший Отець, Ісус під час Свого прилюдного життя часто вдавався до молитви. Євангелії розповідають, що Він відходив у відокремлені місця, щоб молитися. Ці відомості є скромними, залишаючи простір для нашої уяви про ці діалоги з Отцем, які «ясно свідчать» про те, що навіть і в періоди «найбільшої посвяти бідним і хворим» Ісус ніколи не занедбував розмови з Отцем. «Чим більше Він був занурений у потреби людей, тим більше відчував необхідність відпочинку у Троїчному сопричасті», – мовив Папа, додавши:

«В житті Ісуса, отже, є прихована від людських очей таємниця, що є суттю всього. Молитва Ісуса – це таємнича дійсність, про яку ми лише дещо здогадуємося, але яка дає нам змогу в правильній перспективі відчитати всю Його місію. В ці години самотності, перед світанком або вночі, Ісус занурюється в Свою близькість з Отцем, тобто, в Любов, якої спрагла кожна душа».

 

Наступник святого Петра, як приклад, навів розповідь євангелиста про те, як одного разу Капернаум став «польовим госпіталем»: після заходу сонця до Ісуса приносили хворих, і Він їх оздоровляв. Однак, перед світанком Він зник: відійшов у пустинне місце, щоб молитися, в той час, як всі Його шукали. Коли ж знайшли, то на слова: «Всі тебе шукають», Ісус відповів: «Я маю іти проповідувати в інші міста».

«Штурвалом, який спрямовує Ісусів курс є молитва. Етапи Його місії продиктовані не успіхом, не підтримкою, не спокусливими словами, мовляв, “всі тебе шукають”. Ісусів шлях накреслює менш зручна дорога, яка, однак, є слухняністю спонукам Отця, які Ісус слухає та приймає через Свою молитву на самоті», – сказав Папа, наводячи слова Катехизму про те, що коли Ісус молиться, то й нас навчає молитися. Тож з Його прикладу можемо почерпнути «деякі ознаки християнської молитви».

 

Насамперед, Святіший Отець вказав на те, що молитва повинна мати першість. Для Ісуса йдеться про «перше прагнення дня», про щось, що практикується на світанку, ще перед тим, як пробудиться світ. День без молитви ризикує перетворитися у «важкий або нудний досвід», коли все, що трапиться, здається «сліпою долею». Ісус, натомість, «навчає слухняності перед дійсністю, тобто, слухання».

«Молитва є, насамперед, слуханням Бога та зустріччю з Ним. Щоденні проблеми, отже, не стають перешкодами, але Божими закликами, які слід почути та зустріти того, хто стоїть перед нами. Таким чином життєві випробування перетворюються в нагоди зростати у вірі та жертовній любові. Щоденний шлях, включаючи труднощі, набуває перспективи “покликання”», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що молитва спроможна перетворити в добро те, що в іншому випадку було би життєвим вироком.

 

Другим моментом, на який звернув увагу Глава Католицької Церкви, є те, що молитва – це «мистецтво, що вимагає наполегливості». Бо всі ми здатні до «миттєвих молитов», які зроджуються з наших емоцій, але Ісус вчить нас молитви, якій відомі «дисципліна та вправляння», молитви, що стає «правилом життя». Витривала молитва веде до «поступової переміни» та вчиняє нас «сильними у випробуваннях», даруючи благодать підтримки «Того, Який нас завжди любить і захищає».

 

Ще однією характеристикою Ісусової є самотність. Як підкреслив Папа, той, хто молиться, не втікає від світу, але віддає перевагу «пустинним місцям», де в тиші можуть вийти на яв голоси, які ховаємо в нутрі: найбільш усунені прагнення, істини, які стараємося приглушити. І в тиші, насамперед, «промовляє Бог». «Кожна людина потребує простору для себе самої, де може розвивати своє внутрішнє життя, де вчинки віднаходять сенс. Без внутрішнього життя стаємо поверховними, збудженими, стривоженими… як же багато лиха нам завдає туга… тому ми повинні вдаватися до молитви. Без внутрішнього життя втікаємо від дійсності та від себе самих», – мовив Святіший Отець, додаючи, що молитва Ісуса, врешті, є «місцем, де відчувається що все походить від Бога і до Нього повертається».

«Іноді, – пояснив він, – ми, люди, вважаємо себе панами всього, або навпаки, втрачаємо будь-яку самоповагу. Кидаємося з одного і інше… Молитва допомагає нам віднайти правильний вимір у взаєминах з Богом, нашим Отцем, і всім створінням. Врешті, молитва Ісуса – це віддати себе в руки Отця».

«Дорогі браття й сестри, відкриймо у Євангелії Ісуса як учителя молитви та вступімо до Його школи. Запевняю, що віднайдемо тоді радість і мир», – закликав Папа.