Брат Йосиф Іван Нижник ЧСВВ (1883-1945)

Категорія: ІСТОРІЯ
Опубліковано: П'ятниця, 30 жовтня 2020, 14:44
Автор: Адміністратор
Перегляди: 767

 

Один із шести ченців-василіян, який 2 листопада 1920 р. приїхав до Мукачівського монастиря як «столяр» для здійсниння справи Реформи Василіянського Чину на Закарпатті.

Брат Йосиф Іван Нижник народився 7 березня 1883 року в Лаврові.

30 листопада 1908 року прийшов до Василіянського Чину на новіціят у Крехівський монастир. У Крехові навчався столярського ремесла і був помічником головного столяра брата Веніамина Навроцького. 30 липня 1910 року склав перші тимчасові обіти.

Займався столяркою і різьбою по дереву в різних монастирях: в Краснопущі (1910-1911), в Крехові (1911-1912), Лаврові (1912-1914).

У Лаврові 30 листопада 1913 року склав вічні монаші обіти.

На початку Першої світової війни з Лаврівського монастиря мобілізований до австрійського війська. Після війни був у Дрогобицькому монастирі фіртіянином і виконував різні господарські роботи по дому.

2 листопада 1920 року прибув із отцями Єронімом Малицьким, Глібом Кінахом і Полікарпом Буликом та братами Гавриїлом Хаником і Симеоном Бужарою до Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря, щоб спільно розпочати реформу василіян на Закарпатті. Займався столярством і навчав цього ремесла кандидатів до Чину.

У 1923-1928 роках був у Жовківському монастирі, потім рік у Крехові, далі в Краснопущі (1929-1934). Про брата Нижника згадує Осип Назарук у своїй статейці про подорож до Краснопущі в червні 1929 року:

«Молодий братчик Нижник, родом з Лаврова, по фаху столяр і різьбар, опроваджує нас разом з о. Мальчинським, сином Холмщака, також по захристії й показує ріжні осклені роботи власного виробу, дуже гарно виконані. Мабуть ніхто не подивляє тих робіт у відлюдній Краснопущі. Та бачить їх совісне й гарне виконання око Боже і в нім жерело правдивої сатисфакції мистця».

Після Краснопущі жив і працював у Бучачі (1934-1937) і в Улашківціях (1937-1939).

В Улашківцях застала його радянська окупація. Монастир захопили совєти, а монахи пішли жити хто куди. Брат Йосиф Нижник пережив цю першу окупацію в людей у сусідньому селі Капустинці.

Подальші обставини життя і дата й місце смерті брата Йосифа Нижника невідомі.

Отець Іриней Готра в листі до о. Михайла Ваврика подає дату смерті 7 серпня 1945 року, а місце смерті – м. Бучач. Однак у «Пом’янику» зазначено Бучач, 14 грудня 1952 року.

 

Вічна йому пам’ять!