«Сопричастя святих»

Категорія: ЦЕРКВА
Опубліковано: Субота, 13 червня 2015, 21:43
Автор: Адміністратор
Перегляди: 2739

 

«Що ж таке Церква, як не згромадження всіх святих?» (Св. Микита Ремесіанський, Пояснення Символу віри, 10). Сопричастя святих – це якраз і є Церква.

«Оскільки всі віруючі утворюють одне Тіло, то добро одного передається іншому (...) Тому треба вірити, що існує спільність благ у Церкві. А найважливішим її членом є Христос, тому що Він – Голова (…). Отож, добро Христа передається всім членам, і це передавання здійснюється через таїнства Церкви (Св. Тома Аквінський, Пояснення Апостольського Символу віри, 13.). «Тому що Церквою керує один і той самий Дух, всі блага, які вона отримує, стають обов’язково спільним надбанням» (Римський Катехизм, 1,10, 24.).

Вираз «сопричастя святих» має, таким чином, два значення, тісно пов’язані між собою: «спільність у святих речах, sаnсtа» і «спільність між святими особами, sаnсtі».

«Святеє святим!»: «Те, що святе, для тих, хто святий», проголошує свяшеник у більшості східних літургій під час піднесення святих Дарів перед Причастям. Вірні (святі) споживають Тіло Христове і Кров Христову (Святеє), щоб зростати в сопричасті (Κοινωνία) Святого Духа і передавати його світові.

 

 

І. Спільність у духовних благах

 

У первісній християнській спільноті в Єрусалимі учні «постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Ді. 2,42).

Проте це ймення (Причастя) підходить більше до Євхаристії, бо саме вона здійснює це причастя» (Римський Катехизм, 1, 10, 24.).

 

 

II. Сопричастя небесної і земної Церков

 

«Усіх нас різною мірою і різними способами єднає та сама любов до Бога і до ближнього, коли ми співаємо нашому Богові один і той самий гімн слави. Усі, що належать до Христа, мають Його Дух, становлять одну Церкву і творять одно ціле у Христі» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 49.).

«Зв’язок тих, які ще в дорозі, зі своїми братами, що спочили в мирі Христа, не знає найменшої перерви; навпаки, згідно з незмінною вірою Церкви такий зв’язок навіть зміцнюється через обмін духовними дарами» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 49.).

 

 

«Не плачте, я буду вам кориснішим після своєї смерті і допоможу вам більше, ніж за свого життя».

(Св. Домінік, умираючи, до своїх братів; див. Йордан Сакський, Життя, 4, 69.)

 

«Моїм постійним заняттям на небі буде творити добро на землі».

(Св. Тереза від Дитятка-Ісуса, Слова.)

«Ми поклоняємось Христові, бо Він є Син Божий; щодо мучеників, то їх ми любимо як учнів і послідовників Господа, і це слушно, бо вони були незрівняно віддані своєму Цареві і Вчителеві; стараймося, щоб ми теж могли стати їхніми товаришами й співучнями» (Св. Полікарп, Мучеництво святого Полікарпа, 17, 3.).

 

 

КОРОТКО