S5 MP3 Player - плагин joomla Mp3

Блаженний Іван Павло ІІ про Пратулинських мучеників

Категорія: Останні новини
Опубліковано: Понеділок, 23 січня 2012, 17:32
Перегляди: 1849

23 січня Католицька Церква вшановує пам’ять блаженних мучеників з Пратулина. Три роки після їх беатифікації, у червні 1999 року, під час Служби Божої у Сєдльцах на сході Польщі, блаженний Іван Павло ІІ у своїй проповіді згадав про подвиг вірних з Пратулина.

Сьогодні, літургічно відзначаючи їхню пам’ять, пропонуємо вашій увазі кілька фрагментів з цієї проповіді:

«Три роки тому, – пригадав блаженний Іван Павло ІІ, – під час беатифікації на площі святого Петра у Римі, я сказав, що “вони дали свідчення незламної вірності Господареві виноградника. Вони Його не підвели, а, зберігаючи єдність із Христом, немов гілки з виноградиною, принесли очікувані плоди покаяння і святості. Вони зуміли витривати навіть ціною найбільшої жертви. Як вірні “слуги” Господні, сповнені упованням на силу Його благодаті, засвідчили свою приналежність до Католицької Церкви в вірності своїй східній традиції. Не жаліючи себе, Пратулинські мученики захищали не лише храм, перед яким загинули, але також Церкву, яку Христос доручив апостолу Петрові. Ту Церкву, частиною, живим камінням якої вони себе відчували”.

Пратулинські мученики захищали Церкву, яка є виноградником Господнім. Вони залишились вірними цьому виноградникові аж до кінця і не піддались натискам тогочасного світу, який їх за це зненавидів, – наголосив Іван Павло ІІ. – У їхньому житті і смерті збулось благання Христа з архиєрейської молитви: “Я слово Твоє дав їм, і світ їх зненавидів (…). Не прошу, щоб Ти забрав їх від світу, але щоб вберіг їх від лукавого. (…) Освяти їх в істині. Слово Твоє – істина. Як Ти мене послав у світ, так і я послав їх у світ, і за них віддаю себе, щоб і вони були освячені в істині” (Ів. 17,14-15.17-19). Вони дали свідчення своєї вірності Христові в Його святій Церкві. У світі, в якому жили, відважно старались правдою й добром перемагати навколишнє зло, а любов’ю хотіли перемагати шаліючу ненависть. Так як Христос, що за них віддав себе у посвяту, щоб вони були освячені в істині, так і вони за вірність істині Христовій і за єдність Церкви віддали своє життя. Ці прості люди, батьки родин, у критичний момент вважали за краще віддати життя, ніж поступитися натискам, незгідним з їхнім сумлінням. “Як це солодко – вмирати за віру!” – це були їхні останні слова».

Мощі Пратулинських мучеників


Проповідуючи 13-ть років тому у Сєдльцах, блаженний Іван Павло ІІ зазначав, що сьогодні, можливо, більше ніж коли-небудь, потрібно автентичного свідчення віри, показаного життям мирян, жінок і чоловіків, молодих і старших. «Потрібно рішучого свідчення вірності Церкві й відповідальності за Церкву, яка впродовж двадцяти століть несе всім народам спасіння і проповідує незмінну науку Євангелія», – наголошував він, і ці слова до сьогодні не втратили своєї актуальності, про що нам невтомно пригадує його наступник, Папа Венедикт XVI, заохочуючи до нової євангелізації.

Село Пратулин знаходиться неподалік міста Холм у Польщі, яке було центром Холмської греко-католицької єпархії. Жителі цього села, залишаючись вірними батьківській вірі, не хотіли переходити на російське православ’я, яке царська Росія насильно запроваджувала, зайнявши Підляшшя.

У 1874 р. парох села Пратулин священик Йосип Курманович не хотів переходити в «государеву схизму», і за це був заарештований, а на його місце влада прислала нового душпастиря, приналежного до Російської синодальної Церкви.

Мешканці Пратулина закликали нового настоятеля не відправляти служби. Староста забрав ключі від святині, а жінки на всі вимоги нового «пастиря» заявляли, що не відступлять від єдності з Апостольським Римським престолом і рішуче не пускали нового священика в храм. Тоді той, побачивши неспроможність своїх старань, вдався до «найтвердішого» аргументу.

24 січня в Пратулин прибула рота солдатів. Зустрівши відсіч з боку селян, викликано ще дві роти солдатів і сотню козаків. 26 січня царські війська оточили храм, навколо якого вже двоє діб чергували вірні. Урядник наказав розійтися, але мужні пратулинці відмовилися і тоді прийнято рішення про штурм церковної будівлі. 184 парафіяни були поранені, дев’ятеро загинули на місці, ще четверо від завданих ран померли пізніше. Всіх дорослих чоловіків заарештовано і етаповано до Сєдлецької в'язниці. Вбитих закопали в загальній ямі, а щоб ніщо не нагадувало про подвиг вірних, храм було зруйновану.

У 1996 році Слуга Божий Іван Павло ІІ на площі Святого Петра у Ватикані проголосив 13 мучеників з Пратулина блаженними Католицької Церкви, а день літургійного спомину призначено на 23 січня.

Джерело: radiovaticana.org