S5 MP3 Player - плагин joomla Mp3

Великоднє звернення Протоігумена Провінції Св. Миколая Отців Василіян в Україні

Категорія: Останні новини
Опубліковано: Субота, 18 квітня 2020, 16:21
Автор: Адміністратор
Перегляди: 1534

 

Високопреподобні Отці і Брати! Дорогі Брати і Сестри у Христі!

Євангельська звістка «Христос Воскрес!», яку цього року проголошує Церква, приносить нам незнані до цього часу тривожні переживання.

Ми чуємо її «за зачиненими дверима», подібно, як чули і переживали її апостоли у своїх закритих домівках із-за страху перед юдеями (Ів. 20:19).

Сьогодні неможливим стає для нас традиційне переживання Пасхи Христової: у спільному святковому зібранні в прикрашених храмах з пасхальними кошиками і в тих пишних святкуваннях у родинних та спільнотових колах.

З одного боку, священнослужителі опинилися в порожніх храмах. Раптова зміна в світі забрала у них можливість служити своїм парафіянам звичайним способом, уділяти їм Святі Тайни, проповідувати для них, спілкуватися з ними віч-на-віч. Вони опинилися самі.

З іншого боку, у парафіян і вірних забрано можливість приступити до храмів, священиків і всього того, що тут з природи мало би відбуватися. Усі вони залишилися з єдиною можливістю «покланятися Богові» у себе вдома.

Виходом з цієї складної ситуації є лише єднання в молитві через онлайн-трансляції богослужінь, однак і цей спосіб переживання нашої віри, не применшує гучного запитання про сенс віри в Бога сьогодні.

Це запитання про те, що якби у нас забрати всі зовнішні прояви нашого культу Бога і всі звичайні можливості та засоби, за допомогою яких ми переживаємо своє християнство, то чи залишилось би хоч щось одне, що надавало би сенс нашій вірі?

Як виглядає у теперішніх обставинах, для багатьох християн і духовних осіб сенс віри зникає із зовнішніми її складовими. Неможливо також не помітити, що навіть глибоко віруючі особи відчувають дискомфорт залишаючись сам на сам із своєю вірою.

І ось у це свято приходить до нас, крізь замкнені двері, «відповідь» про єдиний сенс нашої віри. Цією відповіддю є Ісус, який був розп’ятий, померлий і похований в гробі, а тепер являється нам Воскреслим.

Це Христос є основою, змістом і повнотою нашої віри. Це він кличе кожного священика до священства, кожного монаха до монашества, а кожного християнина до Святого Хрещення. Тобто це Він кличе кожного з нас до Себе і в першу чергу для Себе. І якби довкола нас не залишилося нічого, за допомогою чого можна би було виразити свою віру і нікого, хто б її крім нас виражав, то сенс віри ніколи не мав би перед нами зникати, бо саме Господь наш Ісус є цим сенсом.

Насправді, це коли Його – Христа немає в основі нашої віри, тоді беззмістовними є усі наші зовнішні її прояви.

Коли Його немає в основі, тоді наші Пасха є звичайним святковим споживанням, а наші богослужіння – соціальним дійством, в якому ми лише заспокоюємо своє релігійне сумління. Якщо не Христос є серцем нашої віри, тоді усі наші обряди є лише засобом для реалізації нас самих, нашого Я й способом плекання культу нас самих.

«Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Я – путь, істина і життя!» (Ів. 14:6)

З цими словами Христос приходить до нас, сучасних своїх учнів, крізь замкнені двері, показуючи нам Свої руки й бік. Цей прихід спрямований не лише до наших домівок, монастирів, храмів та не лише до наших сімей й спільнот. Цей прихід спрямований в глибину нашого єства, яке позначене сучасним гріхом та смертю і в якій Він дав себе розіп’ясти, поховати й Воскреснути з мертвих.

Воскреслий Христос приходить сьогодні й запрошує нас за Собою проголошуючи єдину Істину, яка веде до Життя: «Я – путь!».

В цьому заклику до слідування за Христом не йдеться про наслідування якоїсь людської програми чи людських достоїнств Ісуса.

В нашому логічному розумінні, хоч Ісус був Богочоловіком, – ми ж залишаємося лише людьми, а, отже можемо наслідувати Його лише як Людину, а не як Бога.

Однак у цьому заклику Ісуса йдеться про наслідування усього Його шляху, про що нам наголошує також Апостол Павло: «Будьте отже послідовниками Бога» (Еф. 5:1).

І не лише слова Христові є для нас дороговказом, а Він сам у своєму Воскресінні стає нашою Путтю і йде з нами сьогодні. Вірніше – ми йдемо сьогодні з Ним, йдемо за Ним і йдемо в Ньому. Як казав Св. Августин: «Христос прямує на небо, а ми слідуємо за Ним».

Ісус Христос – ось що є сенсом нашої віри сьогодні і єдиним змістом нашого святкування Пасхи у цьогорічних закритих карантинних умовах. Він був, є і буде єдиним сенсом усього – Альфою і Омегою, Початком і Кінцем.

Варто пригадати, що термін «Пасха», пов’язаний із словом, яке означає «пройшов повз, оминув». Він пригадує, як у Старому Завіті Господь оминув єврейські домівки, коли нищив первенців Єгипту. Тоді це було святом на честь виходу ізраїльського народу з єгипетської неволі. В Новому Завіті Пасха – це свято переходу від смерті до життя, вихід людини з рабства гріха, до свободи любові.

Нехай цьогорічні умови святкування Новозавітньої Пасхи по особливому і наново пригадають нам про те, що нею є Христос – єдиний «Хліб Життя» (Ів. 6:48), завдяки якому нас оминає смерть і гріх та який є єдиним Виходом у Життя Вічне, в яке ми прямуємо.

Воскресні євангельські описи кажуть нам сьогодні, що «зраділи учні, побачивши Господа» (Ів. 19:20). Це Він є центральною Особою їхньої Пасхи і кожного прожитого ними потім дня. Його вони, спочатку крізь страх, а потім з радісним трепетом щодня очікували і переживали Його присутність між собою торкаючись Воскреслого але пробитого Тіла.

Нехай і наші домівки та монастирі наповняться цією радістю, яка походить не від зовнішніх проявів нашої віри й релігійних звичаїв, а від Господа, якого глибоко і духовно сьогодні переживаємо, торкаючись Його рук і боку, позначених ранами від пробиття.

Адже Він – воскреслий і Він – з нами, навіть крізь замкнені двері… Який може бути страх, яка може бути непевність у майбутньому, який може бути сьогодні смуток чи тривога?

«Господь мій і Бог мій!» – нехай цим окликом по-новому віруючого Апостола Томи, буде наповнена сьогодні кожна наша християнська сім’я, кожна наша чернеча спільнота, кожна зачинена оселя й храм, щоб у молитві, разом з Пресвятою Богородицею, яку ми отримали від Розп’ятого Ісуса як нашу Матір, дочекалися також Зіслання Святого Духа – нашого Утішителя, з Його дарами і плодами, які Христос зсилатиме нам із Дому Отця Небесного аж Другого Його святого приходу.

 

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

 

о. Франціск Онисько ЧСВВ

Протоігумен

 

Воскресіння Христове

2020 рік Божий