S5 MP3 Player - плагин joomla Mp3

Неділя Христа Царя та посвячення монументально-скульптурного ансамблю в Малоберезнянському монастирі

Категорія: Останні новини
Опубліковано: Неділя, 25 жовтня 2020, 21:19
Автор: Адміністратор
Перегляди: 836

 

25 жовтня 2020 р. Б., у Неділю Царя Христа, в Малоберезнянському монастирі відбулися святкові богослужіння та посвячення стели «Царя Христа», яка є центром монументально-скульптурного ансамблю, нещодавно створеного в цій Обителі.

Святкову Божественну Літургію очолив Протоігумен Провінції Св. Миколая о. Франціск Онисько ЧСВВ з яким співслужили: Настоятель Малоберезнянського монастиря о. Лука Буняк ЧСВВ, Настоятель Мукачівського монастиря о. Даниїл Дербаль ЧСВВ, Настоятель Імстичівського монастиря о. Полікарп Погоріляк ЧСВВ, Настоятель Боронявського монастиря о. Еміліян Гавей ЧСВВ та о. Кипріян Зейкан ЧСВВ з Боронявського монастиря.

У проповіді Євангелія, яке в цей день представляє сцену із суду Пилата над Ісусом (Ів. 18:33-37), Протоігумен зосередив увагу на особливості Христового Царства і якими повинні бути послідовники Христа Царя.

Ця проповідь була завершена наступною молитвою:

Єдиний наш Царю, Ісусе розп’ятий на хресті!

Приклоняючись до підніжжя твого розп’яття, – цього незрозумілого для світу «царського трону», – ми переживаємо своє справжнє царське покликання – покликання бути жертвою разом з Тобою.

Бо неможливо збудувати майбутній світ закрившись у своєму мізерному і зручному царстві, яке завжди є скороминущим минулим.

Майбутній світ твориш Ти через цілковиту відкритість до нас і тому наше спасіння також біля тебе – на хресті.

Наше майбутнє висить на хресті і цим майбутнім є Ти, Єдиний Царю. Бо бути жертвою – це бути Тобою.

Лише ламаючи стіни свого життя і наслідуючи Твою відкритість та посвяту, ми переступаємо поріг до Твого Царства, робимо крок назустріч цьому блаженству.

Ми ще не увійшли до цього Царства. В цьому світі ми поки що споглядаємо на Тебе розп’ятого і проколотого Царя.

Сьогодні ми поки що живемо надією твоїх слів: «Я побачу вас знову, і зрадіє серце ваше, і радощів ваших ніхто не відніме у вас» (Ів. 16:22).

Але ми, Господи Царю, віримо, що настане той момент найвищої втіхи, коли Ти обійматимеш нас вже не з хреста, а у своїй славі, а ми обійматимемо Тебе, неначе цілий всесвіт любові й радості.

Будь навіки прославлений, Господи, наш Царю! І прослав й нас у Твоєму Царстві. Амінь.

Вкінці Літургії було також представлено книгу на тему покликання «Ходи за мною». Слово презентації мав до парафіян сам автор о. Кипріян Зейкан ЧСВВ.

Відтак духовенство й вірні процесійно перейшли з храму до монументально-скульптурного комплексу, де відбувся чин посвячення стели «Царя Христа».

З цього приводу, у своєму подячному слові Протоігумен найперше наголосив на тому, яке основне призначення цього, щойно посвяченого місця.

Нещодавно Святіший Отець Папа Франциск сказав, що: «Першою місією християнина є молитва». Вона є нашими стосунками з Господом, який єдиний вчиняє плідними наші старання.

Отож нехай цей комплекс буде найперше місцем молитви, де ми зможемо зосередитись і залишитись сам на сам з Царем нашого життя, аби відкрити Йому тут своє серце, сповнене щоденних тривог і переживань, а отримати від Нього натомість, віру і впевненість у подальших своїх кроках, назустріч Його Царству, яке прийде до нас в майбутньому, – підкреслив Вищий Настоятель і додав цитату із Енцикліки «Спасенні надією»:

«Навіть якщо мене вже ніхто не чує, Бог як і раніше слухає мене. Навіть якщо я більше не можу ні з ким говорити, якщо мені ні до кого волати, з Богом я можу говорити завжди. Якщо більше немає нікого, хто б міг допомогти мені – там, де йдеться про потреби чи очікування, що перевищують людську здатність надіятися, – Він здатний мені допомогти. (Бо він мій Цар) Навіть загнаний у повну самоту, той, хто молиться, ніколи не залишається наодинці.» (Спасенні надією, 32).

Тому нехай це місце буде в першу чергу місцем молитовної зустрічі з нашим Царем. Отож просимо проявляти до цього місця належну повагу, як до місця святого, до місця сакрального, де повинна зберігатися тиша, спокій і пристойність, – підсумував Протоігумен.

А з приводу завершення будівництва і посвячення цього комплексу, були висловлені наступні подяки:

Найперше фундаторам і доброчинцям, завдяки яким постав цей комплекс: пану Андрію Цибику та його дружині п. Олені, а також їхній родині;

Авторам проекту і виконавцям робіт: пану Йосипу Волосянському; пану Ростиславу Мостовому та п. Ользі Волосянській;

За архітектурну документацію – п. Андрію Жизі;

Особам, які активно сприяли у будівництві, доставці матеріялів та обладнання: Василю Данчі, Михайлу Ігнатею, п. Івану Когуту;

Робітникам: Юрію Слюсарчуку, бр. Йосифу Далекорею, ЧСВВ, Михайлу Цибі, Юрію Кухті, Івану та Василю; Електрику: Олегу Мартиніву; і усім іншим робітникам та хто в різний спосіб спричинився до будівництва цього монументу.

Окрему подяку за сприяння у будівництві під’їзної дороги було складено сільському Голові п. Івану Мицьоді.

Від імені місцевого Настоятеля о. Луки Буняка ЧСВВ та місцевої монашої спільноти, Протоігумен склав щиру подяку усім Отцям, Братам і Сестрам-монахиням, за спільну молитву й участь у цьому посвяченні.

На цю подію були запрошені теж представники державної влади: районної адміністрації, районної ради, малоберезнянської та великоберезнянської сільрад. І хоч не всі змогли бути присутніми із-за виборів в Державі, усім була висловлена подяка за спільне духовне переживання цієї вагомої для нашого району і села події.

А на завершення, вищезгаданим особам, як також попереднім настоятелям о. Андрію Белеканичу ЧСВВ та о. Михайлу Станку ЧСВВ, сприянням яких розпочався цей проект і всій спільноті, усім місцевим парафіянам, добродіям, гостям та всім людям доброї волі, які кожен зі свого боку вкладає щире серце у розвиток цієї обителі на більшу Божу Славу, прозвучало «Многоліття».

При цій нагоді, окремою подячною грамотою з медаллю Протоігумен висловив подяку тим особам, вкладом та зусиллями яких постав цілий цей комплекс:

Фундаторам Андрію Цибику та його дружині Олені, яким також була подарована спеціально написана ікона Св. Миколая «покровителя Малоберезнянського монастиря»;

Авторам проекту і виконавцям робіт: Йосипу Волосянському та Ростиславу Мостовому і його дружині Ользі Волосянській.

Нехай цей комплекс, як на ньому й відзначено, буде «на честь і славу Господа й Бога нашого Царя Христа»

Створений він був «в подяку за відродження Монастиря Отців Василіян у Малому Березному в 30-ту річницю виходу з підпілля греко-католицької церкви в Україні».

 

*******

*******