ПРЕОСВЯЩЕННІ ЄПИСКОПИ ЧСВВ

Деталі

Категорія: Єпископи ЧСВВ

Опубліковано: Середа, 27 липня 2011, 22:47

Перегляди: 20074

ПРЕОСВЯЩЕННІ ЄПИСКОПИ

із Василіянського Чину Св. Йосафата в Україні

Владика Василій (Тучапець), ЧСВВ

Владика Іриней (Білик), ЧСВВ

Владика Василій (Медвіт), ЧСВВ

Владика Дмитро (Григорак), ЧСВВ

Владика Володимир (Ющак), ЧСВВ

Владика Діонісій (Ляхович), ЧСВВ

Владика Лаврентій (Гуцуляк), ЧСВВ

Владика Северіян (Якимишин), ЧСВВ

Владика Павло Патрикій (Хомницький), ЧСВВ

Владика Володимир (Ковбич), ЧСВВ

Владика Мирон (Мазур), ЧСВВ

Владика Єфрем (Кривий), ЧСВВ

Владика Василь (Тучапець), ЧСВВ,

Екзарх Харківський

Владика Василь Тучапець, ЧСВВ, народився 29 вересня 1967 року в Яворові на Львівщині. У 1986 році вступив до Провінції Найсвятішого Спасителя Василіянського Чину святого Йосафата в Україні, де 1996 року склав довічні обіти. Філософсько-богословську освіту здобував у Польщі, захистивши 1998 року ліценціат з патристичного богослов’я.

Ієрейське рукоположенння отримав 12 липня 1997 р. з рук св. п. владики Софрона Дмитерка, ЧСВВ. Від 1998 року виконував різні душпастирські та настоятельські обов’язки в монастирях Провінції, займався викладацькою діяльністю. Від 2005 року – ігумен монастиря Святого Василія Великого в Києві, а від лютого 2012 р. – Радник та Вікарій Протоігуена Провінції Найсвятішого Спасителя.

Владика Іриней (Білик), ЧСВВ,

канонік папської базиліки Санта Марія Маджоре

Ігор Білик народився 2 січня 1950 року у с. Княжпіль в сім'ї Івана Білика та Анни з родини Крентів.

Розпочав у 1957 р. навчання у Княжпільській восьмирічній школі; в 1959 р. навчання продовжив у середній школі м. Добромиля, куди батьки переїхали на постійне місце проживання. У 1965 р. з огляду на глибоке християнське патріотично-національне родинне виховання і на відмову вступити у ВЛКСМ та через репресії змушений був припинити навчання в даній школі і вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, паралельно продовжуючи навчання в Малехівській середній вечірній школі Жовківського району.

У 1968 році за релігійні переконання і через утиски з боку влади змушений був залишити навчання в технікумі. Того ж року вступив на фізичний факультет Львівського державного університету, однак тодішній політичний режим не дозволив продовжити навчання — і через півроку був відрахований з університету.

Восени 1968 р. розпочав монаший вишкіл і філософсько-богословські студії в підпільному Чині отців Василіян.

1969 р. змушений був податися дальше від Галичини і вступив на фізичний факультет Ужгородського державного університету. Там попав під пильний нагляд КДБ, оскільки паралельно продовжував духовні студії і підтримував тісні зв'язки з підпільними священиками Галичини і Закарпаття та єпископами Олександром Хірою, Йосафатом Федориком та Софроном Дмитерком, — та ще й проживав на квартирі в родині монахині Теофіли Манайло ЧСВВ, яка була свідком вбивства єпископа Теодора Ромжі підісланою агенткою НКВД. У квартирі проживало ще декілька релігійно і національно свідомих студентів і часто відбувалися підпільні богослужіння.

В 1972 році за сфабрикованими звинуваченнями на передостанньому курсі був виключений з університету і призваний на два роки військової служби, яка проходила на командному пункті штабу армії ПВО під землею стометрової глибини.

Після закінчення служби в армії в 1974 році, отримавши добру характеристику і рекомендацію з війська, зміг відновитися для продовження навчання в Київському державному університеті на фізичному факультеті, який закінчив в 1977 році та одержав рекомендацію в аспірантуру та направлення на роботу в науково-дослідний інститут в м. Києві. Через переслідування з боку КДБ змушений був відбути на роботу на обов'язкове відпрацювання в район Центрального Кавказу в Кабардино-Балкарію в наукову експедицію Академії Наук України, де пропрацював майже десять років. Туди також прибули з Галичини ще два підпільні монахи ЧСВВ, які згодом стали священиками. Там виявилась можливість безперешкодно і часто відбувати у відрядження в Україну — і таким чином підтримувати тісні зв'язки з підпільною УГКЦ та продовжувати підпільно студіювати богословські науки.

У 1978 році склав монаші обіти і був таємно рукоположений на священика єпископом Софроном Дмитерком.

У підпільних умовах відвідував з богослужіннями Львівську, Закарпатську, Волинську області, Київ, Москву, також Казахстан та країни колишньої Югославії, а на початку виходу Церкви з підпілля — і Донецьку область. 15 серпня 1989 року єпископами Софроном Дмитерком, Іваном Семедієм та Іваном Марґітичем підпільно висвячений на єпископа в невеликому будинку підпільного монастиря отців Василіян в передмісті Львова.

В 1990 році після офіційної легалізації УГКЦ отримав від Святішого Отця Івана Павла II, Папи Римського, благословення і папську буллу титулярного єпископа м. Нове і призначення єпископом-помічником Івано-Франківської єпархії УГКЦ.

У січні 1990 року декретом правлячого єпископа Івано-Франківської єпархії Софрона Дмитерка призначений ректором відновленій Івано-Франківської Духовної Семінарії, першої на теренах тодішнього Радянського Союзу. Навчання проходило в орендованих різних залах міста і в актовій залі монастиря Отців Василіян, що на Майзлях. Викладачами були ще довоєнні професори, частина викладачів місцевих вузів та запрошувані викладачі із-за кордону. Вже на перший курс тоді вступило понад 400 семінаристів, а на наступний рік кількість семінаристів разом із заочною формою навчання нараховувала біля 900 осіб. В цьому ж році Духовна семінарія була перереєстрована Держкомрелігії України як Теологічно-Катехитичний Духовний інститут і в цьому ж році відкрито катехитично-педагогічний факультет для монахинь і кандидаток.

24 травня 1994 р. паралельно призначений протосинкелом Івано-Франківської єпархії.

З осені 1994 р. до літа 1996 р. поглиблено студіював богослов'я в Папському Університеті «Анджелікум» в Римі, де захистив італійською мовою кандидатську дисертацію з догматичного богослов'я.

19 листопада 2000 року уведений на престіл новоствореної Синодом єпископів УГКЦ Бучацької єпархії і був її правлячим архієреєм до липня 2007 року. 28 липня 2007 р. Папа Римський Бенедикт XVI призначив владику Іринея Білика, ЧСВВ, каноніком римської папської базиліки Санта Марія Маджоре.

Владика Василій (Медвіт), ЧСВВ,

Єпископ-помічник

Владика Василій Медвіт народився 23 липня 1949 р. у Перемишлі.

До Василіянського Чину вступив 26 грудня 1978 р.

Теологічну освіту здобув у Римі.

31 травня 1984 р. рукоположений у священство Святішим Отцем Іваном Павлом II.

Упродовж 1984-1986 рр. працював у Колегії св. Йосафата в Римі на посаді віце-ректора. Повернувшись до Польщі, у 1986-1989 pp. був душпастирем українських парохій Бань Мазурських і Круклянок.

4 січня 1989 р. призначений протоігуменом Василіянської провінції Покрови Пресвятої Богородиці у Польщі.

12 липня 1994 р. у Львові в Архикатедральному Соборі св. Юра відбулася хіротонія. Єпископські свячення отримав із рук Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського.

У 1997 р. Синод Єпископів УГКЦ призначив його екзархом Києво-Вишгородського екзархату з осідком у Києві.

У 2001-2005 роках - Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

Владика Дмитро (Григорак), ЧСВВ,

Єпарх Бучацький

Народився 1 січня 1956 року в м. Івано-Франківську в сім'ї Дмитра і Анни з роду Припхан.

У 1963-1973 рр. здобув повну середню освіту в м. Івано-Франківську.

В 1973 році поступив в Івано-Франківський інститут нафти і газу, який закінчив в 1978 році, отримавши диплом інженера-механіка. Працював на різних заводах м. Івано-Франківська інженером-конструктором.

14 жовтня 1989 року офіційно вступив до чину св. Василія Великого. 7 січня 1990 року відбулись облечення в монастирській церкві в м. Золочеві. Перший «легальний» новіціят проходив в Гошеві і Крехові в 1990-1991 рр.

З 1991 по 1996 рр. – навчався в семінарії оо.Василіян, а також закінчив Івано-Франківський теологічно-катехитичний духовний інститут.

Дияконські свячення отримав 21 вересня 1992 року, а священичі – 25 жовтня того ж року (святитель Владика Софрон Дмитерко).

З 1992 по 1998 роки – служіння у монастирі і на парафії Христа Царя в м. Івано-Франківську. Виконував обов'язки економа і духівника сестер-мироносиць, був настоятелем монастиря ЧСВВ в с. Погоня Тисминецького району. Започаткував капеланське служіння в Івано-Франківській в'язниці, був духівником молодіжної молитовної групи. Також був направлений на місійну працю на Волинь, обслуговував парафії у Володимир-Волинську, Луцьку та інші.

Згодом призначений ігуменом монастиря і парохом храму св. Василія Великого у м. Луцьку. Започаткував будівництво комплексу приміщень монастиря і церкви.

28 липня 2007 року Папа Венедикт XVI призначив о. Дмитра Апостольським Адміністратором Бучацької єпархії.

23 липня 2011 року оприлюднено повідомлення, що Cвятіший Отець Венедикт ХVІ дав свою згоду на канононічний вибір Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який прийняв рішення призначити о. Дмитра Єпархом Бучацьким.

Архиєрейська хіротонія відбулася 18 вересня 2011 року в катедральному соборі Святих апостолів Петра і Павла м. Чортків (Тернопільщина). Чин архиєрейської хіротонії здійснив Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ. Співсвятителями були Владика Василь (Семенюк), Правлячий єпископ Тернопільсько-Зборівської єпархії, та Владика Софрон (Мудрий), Єпископ-емерит Івано-Франківської єпархії.

Владика Володимир (Ющак), ЧСВВ,

Єпарх Вроцлавсько-Ґданський

Народився 19 липня 1957 p. в Лігниці (Польща).

Закінчив початкову школу в 1972 p. у с. Росохата і того ж року розпочав навчання в Українському ліцеї в Лігниці.

31 серпня 1976 p. вступив до Василіянського Чину, з яким запізнався ще під час навчання в початковій школі. Філософсько-богословські студії у Варшавській Вищій духовній семінарії закінчив у 1983 p.

Довічні монаші обіти склав 1 травня 1983 p.

Священичі свячення отримав 28 травня 1983 p. із рук Митрополита Вроцлавського Генрика Кардинала Гульбіновича.

Після свячень працював душпастирем у заснованій в грудні 1982 p. o. Юліяном Гбуром парафії в Бартошицях та в діючій від 1957 p. парафії в Асунах (Ольштинщина). Від 1985 p. о. Володимир додатково прийняв обслугу парафії в с. Остре Бардо.

У 1984 p. розпочав студії в Академії католицької теології у Варшаві на факультеті церковного права, а в 1990 p. здобув ступінь ліценціату.

Із 1989 p. виконував обов'язки магістра новіціяту та префекта василіянських братів-студентів.

У 1993 p. переведений до монастиря отців василіян у Венгожеві, одночасно виконуючи обов'язки пароха та отця-декана Ольштинського деканату.

У 1994 p. переймає обов'язки протоігумена василіянської Провінції у Польщі, одночасно виконує також обов'язки пароха у Варшаві.

24 квітня 1999 p., за рішенням Святішого Отця Івана Павла II, призначений єпископом Вроцлавсько-Гданської єпархії Української Греко-Католицької Церкви у Польщі. Єпископська хіротонія відбулася 19 червня 1999 р. у Вроцлаві. Головним святителем був Митрополит Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк.

Владика Діонісій (Ляхович), ЧСВВ,

Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Італії та Іспанії

Народився 2 липня 1946 році в Помбасі, район Ітайополіс, штат Святої Катерини, єпархія Святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія). Середню освіту і початкову духовну підготовку отримав у Духовній семінарії Отців Василіян в Іваї. Продовжував підготовку до священства у вищих католицьких навчальних закладах Риму та Бразилії. Має ліценціат з теології і спеціалізацію з ділянки філософії щодо питань Бога.

30 березня 1970 року склав вічні обіти. 8 грудня 1972 року був висвячений на священика. Відтак виконував різноманітну душпастирську працю, упродовж 8 років був ректором Семінарії та Інституту філософії в Куритибі, викладав філософію і теологію в кількох навчальних закладах у Бразилії.

У 1991 році приїхав в Україну для відродження філософсько-богословських студій Василіянського Чину.

У 1994 році – ректор Василіянського інституту в Золочеві, викладач в вищих духовних семінаріях України.

З 1996 до 2004 роки – протоархімандрит Чину Святого Василія Великого, з осідком у Римі. Опублікував в Україні низку книжок і публікацій релігійної тематики та два підручника для семінаристів.

21 грудня 2005 року номінований Куріальним єпископом Верховного Архиєпископа Києво-Галицького. 26 лютого 2006 року в Прудентополісі у храмі Святого свщмч. Йосафата відбулася єпископська хіротонія. Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями – Високопреосвященний Владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), Єпарх Куритибський.

Від квітня 2006 до грудня 2008 Куріальний єпископ Верховного Архиєпископа УГКЦ, керівник Патріаршої адміністрації, відповідальний за церковні громади в країнах, де немає структур УГКЦ, голова Відділу душпастирства емігрантів, голова Сенату УКУ.

Від 7 січня 2009 іменований Святішим Отцем Венедиктом ХVІ Апостольським Візитатором для українців греко-католиків в Італії та Іспанії.

Владика Лаврентій (Гуцуляк), ЧСВВ,

Митрополит Вінніпезький

Народився 25 січня 1951 року у Верноні (Британська Колумбія, Канада). Навчався у початковій і середній школах у Верноні, відтак – у Колегії Святого Володимира Отців Редемптористів у Робліні (Манітоба).

1969 року вступив до Чину Отців Василіян українського обряду в Оттаві, а новіціят закінчив у монастирі Святого Йосафата у Ґлен Кові, Нью-Йорку (1971-1972рр.).

Таїнство Священства прийняв 28 серпня 1977 року.

У 1974 році захистив бакалаврат з філософських наук в Оттавському університеті та продовжував вивчати богослов'я в Університеті Святого Ансельма у Римі. Вивчав літургіку в Папському східному інституті в Римі і 1985 року захистив докторську працю на тему: “Свята Літургія Івана Золотоустого у Київській Митрополії під час з'єднання з Римом (1596-1839)" (науковий керівник – відомий єзуїт о. Роберт Тафт). Видавши свою працю 1990 року в серії видань Отців Василіян „Записки ЧСВВ”, o. Лаврентій отримав науковий ступінь доктора (у Папському східному інституті).

Проживши одинадцять років у Римі, навесні 1986 року повернувся до Канади і був призначений парохом української католицької парафії Святих Апостолів Петра і Павла у Монтері (Альберта) (1986-1996рр.).

У вересні 1996 року призначений ігуменом монастиря Святих Апостолів Петра і Павла в Мондері і магістром новиків. Водночас обіймав посаду директора музею Отців Василіян.

Від 1992 року викладає курси візантійської Літургії у Богословській колегії в Нюмені (околиці Едмонтона).

Єпископська хіротонія о. Лаврентія відбулася 3 квітня 1997 року, а введення на престол Української католицької єпархії Едмонтона та Альберти – 6 квітня 1997 року в Катедральному храмі Святого священномученика Йосафата в Едмонтоні.

9 січня 2006 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив Владику Лаврентія (Гуцуляка), ЧСВВ, Митрополитом Вінніпезьким, Архієпископом Вінніпезької архієпархії (Канада). Введення на престол Вінніпезької архієпархії відбулося 11 лютого 2006 року.

Владика Северіян (Якимишин), ЧСВВ,

Єпископ-емерит

Народився 22 квітня 1930 року в Плейн Лейк, Альберта.

16 березня 1945 року вступив до новіціяту Отців Василіян Св. Йосафата в Мундаре, Альберта. Вибрав монаше ім'я - Северіян.

21 листопада 1946 року склав перші обіти в Мундаре, а довічні - 1 січня 1953 року в Римі.

У Римі 19 травня 1955 року на празник Вознесіння Господнього Владика Іван Бучко уділив диякону Северіяну ієрейські свячення.

У 1958 році захистив докторат з богослов'я у Григоріанському Університеті.

Пасторальна праця:

• парох церкви Преображення Господнього в Мундаре, Альберта (1958-1961);

• парох церкви Святого Йоана Хрестителя в Боршеві та церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Кракові, Альберта (1964-1969);

• сотрудник церкви Святого Йоана Хрестителя в Оттаві і служив для спільнот українців греко-католиків в Кінгстоні та Смітфолсі, Онтаріо (1969-1976).

Служіння в Чині Святого Василія Великого:

• помічник магістра новіціяту та наставник у Василіянському вишкільному домі в Мундаре (1958 -1961);
• директор василіянського видавництва в Торонто та консультор Канадської провінції (1961-1964);
• відповідальний за покликання, наставник та магістр новіціяту у Василіянському вишкільному домі в Мундаре (1964 -1969);
• магістр новіціяту в Оттаві (1969-1976);
• викладав у Університеті Святого Павла (1971-1972);
• настоятель монастиря Святого Йосафата в Оттаві (1973-1976);
• директор Літургійного товариства Святого Василія (1964 -1976);
• директор видавництва Отців Василіян у Торонто та радник у Канадській провінції (1976-1979);
• головний економ, настоятель та економ у вишкільному домі та Генеральної курії в Римі (1979-1995);
• Генеральний консультор (1982-1988 та 1992-1995); протягом перебування у Римі сім разів відвідував Україну, допомагаючи відновлювати та реконструювати василіянські монастирі.
• Крім того був духівником для новичок у Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Анкастері, Онтаріо (1962-1964), керував духовними реколекціями для священиків, монашества, семінаристів та вірних в Канаді, США, Бразилії, Австралії, Франції, Німеччині, Італії, Польщі та Україні. З доручення Апостольської Столиці двічі відвідував спільноти українських греко-католиків в Англії.

5 січня 1995 року вибраний на єпископа і 23 січня 1995 року Апостольська Столиця проголосила єпископське призначення Северіяна Якимишина до Нью-Вестмінстерської єпархії для греко-католиків в Британській Колумбії, Юконі та Північно-Західних територіях. 25 березня 1995 року, на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, у Ванкувері, Канада, відбулася його хіротонія та інтронізація.

1 червня 2007 року, згідно з кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, прийнято зречення з уряду.

Владика Павло Патрикій (Хомницький), ЧСВВ,

Єпарх Стемфордський

Народився 19 травня 1954 р. в м. Ванкувер (Британська Колумбія, Канада). Закінчив середню школу у Ванкувері і вчився в Університеті Британської Колумбії, захистивши бакалаврат за спеціальністю „Комерційна діяльність“. Відтак кілька років працював бухгалтером.

13 листопада 1982 р. вступив до новіціяту Василіянського Чину свмч Йосафата у Ґленкові (поблизу Нью-Йорка).

Вічні обіти склав 1 січня 1988 р. у Римі.

Був рукопокладений на ієрея Владикою Ієронімом Химієм, ЧСВВ, 1 жовтня 1988 р. у церкві Покрови Богородиці у Ванкувері.

Вивчав філософію в Університеті св. Ансельма в Римі і богослов’я в Григоріанському університеті в Римі, захистивши у 1990 р. бакалаврат з богослов’я.

З 1990 р. по 1991 р. був сотрудником церкви Святих Петра і Павла в Мондері (Альберта);

1991-1992 рр. — парох в околицях Лямонт, Стар-Пено, Скаро;

1992-1994 рр. — сотрудник церкви Святого Василія Великого в Едмонтоні;

1994-1999 рр. — парох церкви Богородиці у Ванкувері;

1997-2000 рр. — настоятель монастиря Петра і Павла та парох церкви Святих Петра і Павла в Мондері;

2000-2002 рр. — настоятель монастиря Святого Василія Великого в Едмонтоні;

2001-2002 рр. — парох церкви Святого Василія в Едмонтоні.

11 червня 2002 р. у Катедральному храмі Святого Василія Великого в Едмонтоні іменований Єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Буффади і призначений Апостольським екзархом для українців-католиків у Великобританії (головний святитель — Блаженніший Любомир, співсвятителі — Митрополит Михаїл Бздель та Владика Лаврентій Гуцуляк).

16 червня 2002 р. у Великобританії відбулося введення Владики Павла Патрикія на екзарший престол.

3 січня 2006 року призначений Єпархом Стемфордським (США). Введений на престол Стемфордської єпархії УГКЦ 20 лютого 2006 року. Владика Павло став наступником Владики Василя (Лостена), який від 7 грудня 1977 року був Єпархом Стемфордським і, відповідно до кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, досягнувши певного віку, подав Святішому Отцеві Венедиктові XVI, Папі Римському, зречення з уряду.

Владика Володимир (Ковбич), ЧСВВ,

Єпарх Куритибський

Народився 27 березня 1953 року в селі Мандаґуасу (Парана, Бразилія).

Протягом 1966-1970 років навчався в Малій семінарії Отців Василіян в Прудентополісі (Парана).

28 січня 1971 року вступив до новіціяту Отців Василіян в Іваї.

11 лютого 1973 року склав тимчасові обіти.

Від 1976 до 1978 року вивчав філософію в Василіянському навчальному центрі в Куритибі (Батель).

16 серпня 1978 року склав вічні обіти у Василіянському монастирі. Від 1978 до 1981 року вивчав богослов’я в Папському коледжі Святого Ансельма в Римі.

12 квітня 1981 року в Римі висвячений на диякона (святитель Архієпископ Мирослав Марусин).

6 грудня 1981 року отримав ієрейські свячення (святитель Владика Єфрем Кривий).

Душпастирська і освітянська діяльність:

• 1982-1983 – сотрудник парафії Іваї;
• 1983-1988 – сотрудник парафії в Прудентополісі; вчитель і духовний наставник в Малій семінарії в Прудентополісі;
• 1989-1990 – викладач у єпархіальній семінарії;
• 1990-1991 – парох в Сан Паоло;
• 1991-1996 – директор єпархіального Апостольства молитви, викладач у єпархіальній семінарії, а з 1992 року – керівник Василіянського навчального центру в Куритибі; від 1993 року - викладач богослов’я в Католицькому богословському інституті в Куритибі; 1993 рік – отримав диплом ліценціата з морального богослов’я в Університеті Сан Павло;
• 1996-2000 – сотрудник парафії в Понта Гросса, консультор в провінційній курії Отців Василіян;
• З 2000 року душпастирював на парафіях в Антоніо Олінто, Кампіні, Сантосі Андраде, Міко Магро і Сао Йоано.

У 2000 році отримав докторський ступінь з морального богослов’я в Папському університеті в Ріо-де-Жанейро.

10 грудня 2003 року Святіший Отець Іван Павло ІІ призначив Владику Володимира Ковбича (ЧСВВ) Єпископом-коад’ютором Української католицької єпархії Святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія).

21 березеня 2004 року в Катедральному соборі Святого Івана Хрестителя в Куритибі відбулася архієрейська хіротонія. Святитель - Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава УГКЦ.

13 грудня 2006 року Святіший Отець Венедикт XVI призначив Владику Володимира Єпархом Куритибським. Інтронізація відбулася 7 лютого 2007 року у катедральному храмі Святого Івана Хрестителя у Куритибі.

Владика Мирон (Мазур), ЧСВВ,

Єпископ-помічник Куритибської єпархії

Народився 5 лютого 1962 року у м. Прудентополісі (штат Парана, Бразилія). Закінчив Малу семінарію Отців Василіян у Прудентополісі, після чого 7 лютого 1979 року вступив до Василіянського чину. 10 лютого 1981 року, після закінчення новіціяту, склав свої перші обіти в Чині.

Шкільне навчання та університетські філософські студії закінчив у Семінарії Святого Василія у Бастелі (Куритиба). У 1986 році його скерували на навчання до Риму, до Папської колегії Святого Ансельма, де у 1989 році він одержав ступінь бакалавра богослов'я, а в 1992 році в Салезіянському Інституті (Салезіянумі) – ступінь лінцеціята педагогіки.

1 січня 1988 року у Римі склав урочисті вічні обіти і відтак у Прудентополісі отримав священичі свячення (святитель Владики Єфрем Кривий, ЧСВВ).

Отець Мирон виконував різні душпастирські завдання, а також займав посади професора, настоятеля та ректора у Василіянських інститутах Прудентополіса та Куритиби. Він також був настоятелем Головної семінарії Святого Василія. У липні 2004 року о. Мирона призначили протоігуменом Отців Василіян у Бразилії.

21 грудня 2005 року Папа Венедикт XVI іменував отця Мирона Мазура єпископом-помічником Української Католицької Єпархії св. Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія), титулярним єпископом Сімітту. 26 лютого 2006 року в Прудентополісі у храмі Святого свщмч. Йосафата відбулася єпископська хіротонія. Головний святитель Блаженніший Любомир, а співсвятителі – Високопреосвященний Владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), Єпарх Куритибський.