Smaller Default Larger

Празник святого Василія Великого у Римській василіанській обителі

У перший день січня Церкви візантійського обряду, крім події обрізання Ісуса Христа і надання йому імені Ісус, вшановують пам’ять святого Василія Великого (329-379), архиєпископа Кесарії Кападокійської. Це свято є особливим для ченців Василіянського Чину, яких засновником, вчителем, духовним батьком і покровителем є святий Василій.

Цьогорічне святкування празника св. Василія Великого у римському монастирі Христа Царя на Авентині, який є осідком Головної Управи Василіянського Чину святого Йосафата, розпочалося о 9 год. утренею, яку відслужив Протоархимандрит о. Василій Ковбич, ЧСВВ.

О 10 год. розпочалася архиєрейська Літургія св. Василія Великого, яку очолив Преосвященний владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії. З ним співслужили ієромонахи Василіянського Чину: Протоархимандрит о. Василій Ковбич, Намісник монастиря Головної Управи о. Карло Мельніцький, директор Української секції «Радіо Ватикан» о. Тимотей Коцур, духовник Папського Українського Інституту Покрови Пресв. Богородиці о. Діонисій Заведюк, о. Прокопій Лотоцький, о. Пантелеймон Трофімов та о. Валмір Угрен. Ще п’ять священиків служили вірним, які як і кожної неділі, численно зібралися на свято, слуханням святої сповіді.

У своїй проповіді владика Діонісій передусім звернув увагу на подію найменування Ісуса Христа і на зміст його імені. В людському імені Ісуса Бог об’являє своє ім’я: «Бог спасає». В обличчі немовляти Ісуса Бог об’являє своє обличчя, яке так прагнули побачити праведники Старого Завіту.

Представивши коротко життя і особу святого Василія, владика звернув увагу на його духовних синів, отців і братів василіян. Митрополит Йосиф Рутський, який разом із святим Йосафатом на початку XVII ст. здійснив реформу чернецтва в нашій Церкві, був переконаний, що відновлені монастирі принесуть Церкві багато добра розвитком навчання і шкіл, святістю життя, а також дадуть достойних осіб для церковного проводу. Ця програма Митрополита Рутського до нашого часу приносить свої плоди, бо не бракує у наш час ні добрих сповідників, ні проповідників, а нові покликання до Василіянського Чину дають надію на подальший його розвиток на добро Церкви.

Також владика Діонісій звернув увагу на те, що початок нового року відкриває нам нові горизонти і надії, але, якщо не жити у перспективі вічності, усе закінчується смертю. Тим часом, хто живе вірою, у присутності Бога, – бере участь у його житті, в якому немає минулого і майбутнього, є тепер. Сьогодні потрібно любити ближнього, милосердитися, чинити добро. Кожне «тепер» нашого життя потрібно приймати як дар від Бога і вміти за нього дякувати, щоб життя ставало «євхаристією», подякою за все Богові.

Наприкінці Святої Літургії владиці Діонісію, о. Протоархимандриту Василію та о. Порфирію Підручному, відповідальному за душпастирство у монастирському храмі, а через них – усім ченцям Василіянського Чину та, зокрема, римської обителі, вітання склали представниці організації «Матері в молитві». Вони нагадали, що саме владика Діонісій, ще 12 років тому, коли був Протоархимандритом Василіянського Чину, дав дозвіл на використання монастирського храму для душпастирства вірних. Ось деякі слова подяки владиці й отцям: «Церква так щиро нас пригорнула, з’єднавши в велику Христову родину: тут наша маленька Україна, тут ніби наша рідна домівка! Ви дали притулок «Матерям в молитві». Власне тут ви нас так щиро зустріли ласкою і любов’ю, створивши всі умови, щоб ми відчували себе дійсно як на рідній Україні. Саме тут Ви ділите з нами наші болі, смутки і радості, тут ми укріпляємось у вірі, зростаємо духовно, пізнаємо ще більше безмежну, безмірну Божу любов. Єднаєте нас з Ісусом у Пресвятій Євхаристії. Власне тут знаходимо спокій душам нашим, слухаючи слово Боже, розуміючи істину життя, «бо не самим хлібом житиме людина», а словом Божим, яке так гарно ллється з Ваших уст, проникаючи в наші душі»... Представниці «Матерів у молитві» вручили владиці Діонісію та о. Василію квіти, а церкві подарували звукові підсилювачі, щоб слово Боже, слово молитви і проповіді, ще краще було чути у храмі.

Літургія закінчилася багатоголосним «Многая літа» церковній владі, іменинникам – Протоархимандритові о. Василію та всьому Василіянському Чинові, монашеству і всім вірним.

Після відправи був святковий обід, на який були запрошені представники різних монаших спільнот УГКЦ в Римі: сестри василіянки, сестри служебниці Непорочної Діви Марії, сестри катехитки св. Анни. Серед гостей були також ректор, віце-ректор і духовник колегії св. Йосафата та о. Ґенесій Віомар, вислужений ректор цієї колегії.

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Джерело: osbm.info


Додати коментар


Захисний код
Оновити

Історія ЧСВВ OSBM

Історія Провінції

Історія монастирів

Помʼяник Провінції