У суботу, 21 січня, владика Мілан організував для журналістів ознайомчу подорож «Мукачево греко-католицьке». Як стало відомо, нині у місті над Латорицею є 7 греко-католицьких церков, 3 монастирі. Журналісти відвідали окремі із них і дізналися чимало цікавого.
Зупинка №1. Дерев’яну церкву Зіслання Святого Духа на вулиці Митрака, де нині полюбляють вінчатися молоді пари, майстри із Міжгірщини збудували за один рік. Смереку для храму везли аж зі Львівщини. До того тут була лише дерев’яна каплиця, яку у 2001 році освятив єпископ Іван Семедій.
Отець Василь Копин, якому в цей день виповнилося 30 років, і який тут служить, розповідає, що оздоблювальні роботи ще тривають. Окремі вітражі зробили спільно із майстром Юрієм Варгою, на черзі – чи не найбільший в Україні. Матиме 20 кв. м завдовжки, і на ньому відтворять Тайну вечерю. Біля церкви навіть планують встановити дитячий майданчик.
Зупинка №2. Найбільша греко-католицька будівля Мукачева – собор Успіня Пресвятої Богородиці, що в центрі міста. Далекого 1859 року муровану церкву освятив єпископ Василь Попович. За часів радянської влади будівля була підпорядкована Московському православному патріархату і лише в кінці 1992 року її повернули греко-католикам. Настоятель храму отець Йосип Ловска зазначає, що на відновлення церкви пішло 10 років. До речі, нині вона сусідує із православним храмом.
Зупинка №3. Стрітенський монастир сестер Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ) на вулиці Горького. За нього служить житловий будинок, який торік, 15 лютого, на свято Стрітення Господнє, освятили. Нас зустрічає його настоятелька – сестра Теодора. У монастирі ще три черниці. У Мукачеві сестри-василіанки служили ще за часів блаженного Теодора Ромжі (у міській лікарні). Серед них доречно згадати нині покійну сестру Теофілу Манайло, яка доглядала за єпископом та була свідком його мученицької смерті.
Зупинка № 4. Монастир св. Миколая Чудотворця ЧСВВ на вулиці І.Франка. Земельну ділянку під його будівництво виділили, каже ігумен Веніамін Довганич, у 2006 році, оскільки всі намагання повернути собі свій монастир не увінчалися успіхом.
Нині на території гарно оздоблена сучасна церква. Допоки будівництво монастиря ще й не розпочинали, то ченці (три ієромонахи) мешкають у прибудові. Горді з того, що саме у них зберігається чудотворна ікона Богородиці, яка датується 1453 роком. За молитвою і зціленням сюди приїжджають люди не лише з Мукачева, але й з довколишніх сіл.
Зупинка № 5. Церква Преображення Господнього на колишній вулиці Писарєва (нині М.Токаря). Велична будівля у східному стилі поки в стані будівництва і матиме 27 м заввишки. Разом із отцем Василем Зубаком нас зустрічають кілька вірників, які ведуть до місця нинішніх богослужінь. Це – невеличкий актовий зал гуртожитку, що поруч із майбутньою церквою. «Знаєте, ми любимо свого священика, – каже вірниця Маргарета Солодовникова. – Тому не важливо, де молитися. Хоча дуже будемо раді, коли наш храм добудують».
Зупинка № 6. Церква Різдва Пресвятої Богородиці у мікрорайоні Росвигово. Всередині одразу впадає у вічі нова сучасна підлога і відреставровані розписи. Неподалік Царських воріт – стільчики. «То для діток, іноді й мами із ними тут моляться», – пояснює нам отець Іван Геревич. Він зазначає, що в неділю мають до тисячі причасників. Через велику кількість вірників (до 2 тисяч) в цей день служать тричі.
Зупинка № 7. Монастир Служебниць Непорочної Діви Марії на вулиці Дулішковича. Серед інших цю будівлю вирізняє на фасаді табличка блакитного кольору із буквою «М». Настоятелька, сестра Миколая, запрошує у вітальну зі шкіряними меблями. Від черниць інших чинів їх різнить габіт (одяг) синього кольору та те, що монастир відкритого типу. «У нас головне – не лише молитва, а й праця», – каже сестра Миколая. Часто їздять катехизувати людей в села, лікарні. Ще доглядають за храмами, печуть проскуру на службу. Тут є 7 сестер. Найменшій Діані з Мукачева (поки не черниця, проходить кандидатуру) всього 18 років. Каже, що відчула потяг до молитви, тому тут.
Джерело: chas-z.com.ua