Василіянський монастир Св. Йосафата і Церква Пресвятої Трійці у місті Вільнюсі

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Неділя, 20 листопада 2016, 10:28; Автор: Адміністратор; Перегляди: 2915

Історія Василіянського монастиря Св. Йосафата у Вільнюсі та фоторепортаж про монастир і місто.

Ансамбль Василіянського монастиря із церквою Пресвятої Трійці – одна із найдревнішніх архітектурних пам’яток м. Вільнюса.

Першу дерев’яну церкву, згідно з легендою, у ХІV столітті збудувала княгиня Юліяна († 1392, дочка великого князя Тверського і Анастасіï Галицькоï) – дружина великого князя Литовського Ольґерда (Альґірдаса), на місці смерті у 1347 р. Антонія, Івана та Євстатія, Ольґердових дворян, перших мучеників за християнську віру і перших християнських святих у Литві.

Муровану церкву Пресвятої Трійці із дзвіницею на знак подяки за одержану перемогу Литовсько-Польських військ над Московським військом під Оршею (на Білій Русі) побудував у 1514 р. князь Костянтин Острозький, великий гетьман литовський, каштелян віленський та воєвода тракайський. За переданням перша церква була на місці головного вівтаря нової мурованої церкви.

Церква побудована в готичному стилі і до сьогодні зберегла тринавне планування з півкруглими вівтарними виступами – апсидами на східному боці.

В першій половині XVII ст. до церкви було добудовано три каплиці.

Перша, розташована праворуч від головного входу, Благовіщення Пресвятої Богородиці, побудована на кошти Януша Скумін-Тишкевича (1570—1642), потомка знатного графського роду Тишкевичів. У підземеллях каплиці похований батько фундатора – новогродський (тепер Новогрудок, Білорусь) воєвода Теодор Скумін (помер у 1618 р.), сам фундатор та його дружина Барбара з Нарушевичів, що померла в 1627 р. В каплиці зберігся її мармуровий надгробок роботи італійських майстрів. У наші дні у цій каплиці постійно проходять Богослужіння у візантійському обряді.

Друга каплиця, розташована ліворуч від головного входу, Святого Луки, побудована у 1622 р. на кошти Євстафія Корсак-Голубицького, великого прихильника Унії. Окрім самого фундатора, в крипті під каплицею спочивають його сини: Іван та Григорій. До цього знатного роду Корсаків належить і архимандрит віленської василіянської обителі Рафаїл Микола Корсак (бл.1601—1640), пізніше – протоархимандрит Василіянського Чину, Київський Митрополит католиків Східного обряду.

Третя каплиця – Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього. Фундатором цієї каплиці із гробовою родинною криптою у 1628 р. був писар Великого князівства Литовського Ян Коленда.

У церкві збереглися цінні надгробки. Унікальною пам’яткою епохи Ренесансу в Литві є надгробок віленського бургомістра Офанасія Браги і його сина Антонія з гербовим щитом, кириличним написом та багатим рослинним орнаментом, датованний 1576 роком.

Привертає увагу надгробок сестер Єленських з сентиментальним написом, що походить з 1758 року.

У 1670 році значні кошти на відновлення церкви виділили великий гетьман литовський Михайло Казимир Пац та великий підскарбій Ієронім Кришпін-Кіршенштейн, зокрема на встановлення вівтаря Святого Йосафата Кунцевича.

Після пожеж 1706, 1748 та 1760 рр. церкву значно перебудували. Реставраційними роботами керував відомий віленський архітектор Йоганн Христоф Гляубиць. Тоді церкву видовжили, збільшили вікна, надбудували дві вежі на східному фасадi.

Церква стоїть посеред подвір’я, оточеного триповерховими монастирськими будівлями кінця ХVІІІ – поч. ХІХ ст.

Найціннішою архітектурною пам’яткою Віленського монастиря є, безперечно, вхідна брама монастиря з вулиці Остробрамської (Aušros Vartų), побудована у стилі пізнього бароко, що межує з рококо, із триповерховим фасадом, згідно з проектом Йоганна Христофа Гляубиця в 1761 р.

Після розпаду у 1795 р. Речі Посполитої (Республіки Корони Польської та Великого князівства Литовського) i окупації Литви царською Росією, розпочалися справжні репресії проти уніатів – ліквідовувалися василіянські монастирі, церкви перетворювалися на православні, а вірних греко-католиків масово насильно переводили на православ’я.

Частину монастирських приміщень царська влада перетворює на в’язницю, а першими її в’язнями стають у 1823 р. члени студентської підпільної організації Віленського університету, а в їх числі – відомий поет Адам Міцкевич, про що свідчить пам’ятна дошка на мурі монастиря. У цій в’язниці перебували учасники повстання 1831 р. проти Російської імперії та один із емісарів емiграцiйного антицарського руху Симон Конарський якого звідси в 1839 р. повели на страту.

У 1845 р. із Жировиць на Білорусі переводять до колишніх монастирських приміщень православну семінарію. У 1867—1869 рр. під керівництвом російського архітектора Нiколая Чагіна розпочинається велика перебудова василіянського комплексу. В першу чергу старалися змінити зовнішній вигляд церкви Святої Трійці. Було перебудовано вежі, доліплено арки на фасаді, споруджено дерев'яний купол згідно з традицією православної церкви. Але найбільші роботи проводились в монастирських будівлях. Залишили тільки зовнішні стіни, внутрішній простір був перебудований.

З червня 1923 р. в церкві Пресвятої Трійці у святкові дні було відновлено греко-католицькі Богослужіння, а в стінах монастиря знайшли собі притулок цілий ряд організацій, яким василіяни винаймали приміщення – Спілка Польських Літераторів, Польське Туристично-краєзнавче Товариство, Білоруське Наукове Товариство, Білоруський музей та Білоруська гімназія.

В часі совєтської окупації влада церкву закриває, а монастирські приміщення віддає Педагогічному інститутові Вільнюській філії Каунаської політехніки (згодом – Технічному університету). У церкві було влаштовано майстерні, а потім – вібротехнічну лабораторію, сліди від обладнання яких до цього часу збереглися на підлозі та стінах церкви. Здригалися старі стіни від вібрації, знищено вівтарі, сплюндровано каплиці та гробові крипти...

Та знову забилося серце древньої споруди, коли в незалежній Литві у 1991 р. уряд повернув василіянам церкву Пресвятої Трійці та легалізував діяльність греко-католицької Церкви, як одну із дев’яти традиційних конфесій у Литовській Республіці. Після довгих років терпіння, скорботи та жахливих переслідувань, Отці Василіяни проповідують Слово Боже у храмі Пресвятої Трійці.

З діяннями Віленського монастиря Отців Василіян пов’язані імена святого Йосафата Кунцевича, Архієпископа Полоцького, а також великого реформатора Василіянського Чину о. Йосифа Велямина Рутського.

Історичні матеріали: osbm.info

Фоторепораж: osbm.org.ua