о. Корнилій Яремак про ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН | Відкрита Церква. Діалоги

Деталі

Категорія: Останні новини

Опубліковано: Четвер, 16 лютого 2017, 21:42

Автор: Адміністратор

Перегляди: 3084

Які виклики постають перед отцями-василіянами сьогодні? Якою є ідентичність і місія Чину св. Василія Великого? Чи може стати монаше згромадження локомотивом змін у Церкві та суспільстві? Чому Чин св. Василія Великого такий популярний в далекій Бразилії?

До студії «Живого ТБ» завітав о. Корнилій Віктор Яремак, ЧСВВ, − відомий проповідник, місіонер, духівник Асоціації лікарів-католиків.

• Якщо дивитись на історичну перспективу, то ми виділяємо три завдання Чину: народні місії, проповідування через книгодрукування слова Божого і провід шкіл.
• Генеральна капітула – головний законодавчий орган Василіянського чину. Головний настоятель знаходиться у Римі при Апостольському Престолі і координує діяльність Чину по всьому світі.
• Що стосується внутрішнього порядку (молитва ченців, монаший вишкіл, обрання настоятелів, розпорядок дня, тощо) то Чин повністю підлягає Апостольському Престолу. А все те, що стосується проповідей, богослужінь, апостольської праці, то ми підпорядковуємося Главі Церкви і кожному єпископу.
• Василіянський Чин був плодом Берестейської унії та одним з її носіїв; рятував цю унію, коли вона була у небезпеці.
• У Василіянському інституті філософсько-богословських студій ім. Йосифа Велямина Рутського (Брюховичі-Львів) навчаються близько 50 ченців-василіян, а також брати-редемптористи та брати-оріоністи. Ми плануємо, щоб наш інститут став центром дослідження монашого життя і виховання монахів для служіння у Церкві.
• Ми не можемо питання обряду обмежити тільки обрядом. Тут є набагато глибші проблеми. Спасіння душі є важливішим за обряд. Ми ж не можемо повернутися до східного обряду, скажімо, зразка ХVІІІ століття. Мусимо пристосовувати східний обряд до сучасних обставин. Можна зробити багато, але спасіння душі повинно бути на першому місці. Де лише василіяни приходять на нове місце – вони практикують все те, що Церква приписує. Питання є ось у чому: чи хочемо ми відкинути тих людей, які ототожнюють свою віру та приналежність до УГКЦ з тими дрібницями, які насправді не мають значення.
• Василіяни багато працюють для того, щоб Церква була і освіченою, і виконувала своє головне покликання – приводити людей до спасіння. Василіянський Чин завжди стоїть на сторожі разом з єпископатом та духовенством, щоб здійснювати свою місію та завдання, яке передав Христос Церкві.
• Відзначення ювілею Василіянського чину – це найкращий спосіб, дивлячись на минуле, поглянути на майбутні завдання, які перед нами стоять.
• Отець Михайло Ваврик, ЧСВВ створив карту василіянських монастирів на Україні. Всього їх було 283 у ХVІІІ столітті, а потім прийшла Російська імперія і зайняла більшість тих територій. Були два етапи, коли зменшувалась кількість монастирів. Перший етап це так зв. укрупнення монастирів. Де було двоє або троє ченців, то вони не могли виконувати свого завдання. І тому ці малі монастирі закривали, а якщо вони опікувалися парафією, що було також дуже рідко, віддавали їх єпархіальному єпископу, а в більших монастирях збирали більші спільноти. Другий етап був ще гіршим, оскільки стосувався т. зв. касат Йосифа ІІ, коли закрили всі ті монастирі, які на думку державної влади не виконували суспільної ролі. Якщо ж монастирі провадили парафію, школи, лікарні – то такі монастирі залишали, проте більшість монастирів було закрито. Таким чином, після касат Йосифа ІІ в Галичині у василіян залишилося лише 14 монастирів. Потім, звичайно, були засновані нові в середині ХХ століття, а також після здобуття незалежності України. Сьогодні маємо 29 монастирів в нашій українській провінції, в яких мешкає близько 300 ченців.
• Отці василіяни в Бразилії мали можливість створити солідну церковну структуру, бо з монастирів вони могли обслуговувати дуже віддалені колонії. Звідти вони отримували багато покликань. Отці економили багато, жили бідно, але старатися вкласти у структуру, щоб мати свій університет, лікарні. Вони навіть змогли приїхати до нас, щоб проповідувати та закладати основи для відновлення василіянського монашества в Україні
• Кожен християнин зобов’язаний дбати та молитися за нові покликання до монашого стану. Церква дуже бідна, якщо в ній бракує людей, які б могли залишити все те, чим манить світ, і піти працювати виключно для слави Божої і для добра цього народу.

Текст: http://osbm.in.ua

• < Попередня
• Наступна >