Відзначення 400-літнього ювілею Василіянського Чину Св. Йосафата в Боронявському монастирі, під час відпустових святкувань празника Св. Пророка Іллі

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Четвер, 03 серпня 2017, 16:32; Автор: Адміністратор; Перегляди: 4132

1-2 серпня 2017 р., в Боронявському монастирі відбулося урочисте відзначення 400-літнього ювілею Василіянського Чину Св. Йосафата, в рамках відпустових святкувань празника Св. Пророка Іллі.

З цієї нагоди в монастирі теж відбулася презентація історичної праці «Світильник віри: історія Боронявського монастиря на тлі епох», яку провів сам автор – п. Володимир Мороз.
Центральні богослужіння цих святкуваннь очолили два єпископи: Кир Ніл Лущак ЧБМ – єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії та Кир Василій Тучапець ЧСВВ – Екзарх Харківський.
Під час Архієрейської Літургії, відбулися пресвітерські свячення уродженця с. Бороняви, диякона-василіянина Еммануїла Олександра Хмари.

Святкування розпочалися 1 серпня (вівторок):

Традиційно, по чернечій горі пройшла хресна хода з духовними повчаннями, які виголосив о. Лука Буняк ЧСВВ з Малоберезнянського монастиря. Духовні роздуми були побудовані на Євангелії від Йоана та присвячені Отцям і Братам Василіянам, які зберегли своє монаше та священниче покликання в часах переслідування, а також підпільно берегли віру серед греко-католиків, навіть ціною власного життя та ціною увʼязнення і заслання. Після кожного повчання, зачитувалася теж і біографія кожного ченця-василіянина Провінції Св. Миколая. На завершення хресної ходи відбулося посвячення води на монастирському джерелі.

Опісля, на відпустовій площі, була відслужена Велика Вечірня з Литією, яку очолив Преосвященний Владика Василій Тучапець ЧСВВ – Екзарх Харківський, у співслужінні з о. Пантелеймоном Трофімовим ЧСВВ – Ректором Василіянського Інституту Філософсько-Богословських Студій (Львів-Брюховичі) та дияконом Еммануїлом Хмарою ЧСВВ. Співали Вечірню Отці і Брати Василіяни.

Після Вечірні була відслужена Божественна Літургія, під спів Хустського греко-католицькогохору, яку очолив та виголосив під час неї проповідь о. Пантелеймон Саламаха ЧСВВ, з Василіянського монастиря у м. Камʼянці-Подільському. Йому співслужили єпархіяльні священики, які прибули на святкові вечірні богослужіння.

На завершення цього святкового дня, в монастирі, біля відпустової каплиці, відбулася презентація історичної праці «Світильник віри: історія Боронявського монастиря на тлі епох», яку провів сам автор – п. Володимир Мороз.

На вступі до цієї презентації, Настоятель монастиря о. Тарас Іванина ЧСВВ зазначив, що це є плід трьохлітньої клопіткої праці, яку довершив тернопільський історик і журналіст пан Володимир Мороз. Три роки він працював, збираючи матеріали по архівах про цей монастир, який минулого року відзначив своє 300-ліття. Праця, яку написав п. Володимир, уся побудована на документальних твердженнях та архівних джерелах і ця праця є одним з найбільших досягнень монастиря за останні роки. Звичайно що монастир має досягнення теж у розбудові, але ці матеріальні досягнення мають лише відносну цінність. Але надзвичайно цінною є наша памʼять, про що часто говорить Святіший Отець Папа Франциск – людина, яка не має памʼяті, яка не знає своєї історії, є пустою. Отже ця історична праця є вагомим вкладом у нашу памʼять, у наше становлення, не тільки як монастиря і монашої спільноти, але й як всіх нас вірних. Тому що протягом цих всіх століть тут історію творили, не в меншій мірі, вірні. Творили її священики, монахи, які тут жили, але не в меншій мірі її творили ви: ваші батьки, ваші діди, ваші прадіди. Отож ця праця є одним з найбільших досягнень, яке дозволить нам подивитися, який шлях пройшов наш монастир у цьому конкретному місці. Тому я безмежно вдячний Богові, що нам попалася так людина, як п. Володимир, який не побоявся взятися за цю працю і так скрупульозно її виконав.

Отож, Автор представив для присутніх свою працю, яка складається з 5 Розділів та 10 Додатків. Розділ 1: Заснування і перші роки діяльності (1716–1788). Розділ 2: Ліквідація й відновлення монастиря (1788–1914). Розділ 3: Кризи і реформи (1914–1939). Розділ 4: Угорська та радянська окупації, повторна ліквідація монастиря і долі боронявських монахів (1939 – кін. 1980-х). Розділ 5: Відродження обителі: від кінця 1980-х до наших днів.

У 10 Додатках міститься: Опис Боронявського монастиря 1749 р., Опис Боронявського монастиря 1756 р., Зведений шематизм Боронявського монастиря, Настоятелі, інспектори та адміністратори Боронявського монастиря, Парафія села Боронява за даними єпархіальних шематизмів кінця XVIII – початку ХХ ст., Вибрані біограми осіб, згаданих у тексті, Доповідна православного священика Василя Токача уповноваженому у справах РПЦ про відпуст 2 серпня 1960 р. в Бороняві, Володимир Мороз. Отець Севастіян Сабол, ЧСВВ, – Зореслав: чернець, поет, дослідник. Павло Мадяр, ЧСВВ. Що це, тупість чи злість? о. Павло Мадяр, ЧСВВ. Село Боронява і Греко-Католицька Церква.

Після презентації в монастирі проходили нічні молитовні чування, які проводив о. Мелетій Рішко ЧСВВ.

Святкування продовжилися 2 серпня (середа):

Святкову Утреню відслужив о. Єронім Грім ЧСВВ – Віце-ректор Василіянського Інституту в Брюховичах.

Акафіст до Св. Пророка Іллі відслужив о. Макарій Флячок ЧСВВ, з Добромильського монастиря.

Опісля розпочалося головне богослужіння монастирських святкувань – Архієрейська Божественна Літургія, яку очолили: Кир Ніл Лущак ЧБМ – єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії та Кир Василій Тучапець ЧСВВ – Екзарх Харківський, під спів Івано-Франківського хору з Катедрального собору УГКЦ.

З єпископами співслужили: Протоігумен Провінції Св. Миколая о. Андрій Белеканич ЧСВВ, Настоятель Боронявського монастиря о. Тарас Іванина ЧСВВ, Протоігумен Отців Воплоченого Слова о. Теодор Мацапула та інші Отці Василіяни і єпархіяльні священики.

Святкову проповідь виголосив Преосвященний Владика Василій:

Єпископ наголосив, що кожна людина прямує до Царства Божого і Христос, у своїх притчах пояснює нам, як ми маємо прямувати до цього Царства. Про це йдеться теж і в притчі сьогоднішнього Євангелія, в якому розповідається, як Господар наймає працівників до свого виноградника: одних найняв зранку, інших о третій годині, а ще інших о шостій, о девʼятій. Всі працювали в різний час, але отримали одну нагороду. В цій притчі Христос показує нам, що він звертається до кожної людини без винятку. Святі Отці коментуючи цю притчу пояснюють, що цим Виноградником Господнім є Заповіді Божі. Отож праця у Винограднику – це життя згідно Заповідей Божих. По-різному люди приймають це запрошення Господа до його Виноградника. Одні в молодому віці, інші в дорослому, а дехто і в старості приймає цей шлях до Царства Божого.

Сьогодні ми зібралися на цьому відпусті в Боронявському монастирі, щоб вшанувати великого пророка Іллю, який став чоловіком Божим завдяки тому, що повірив у Бога і залишився єдиним вірним Богові пророком у той час. Ця його вірність була доказана різними чудесними знаками, які описуються у Святому Писанні, через що він теж привів до Бога й свій народ.

Владика підкреслив, що Пророк Ілля є для нас прикладом того, як, згідно сьогоднішньої євангельської притчі, потрібно вірити в Бога і прямувати до Його Царства дорогою Заповідей Божих.

Далі у своїй проповіді Кир Василій згадав, що під час цієї Архієрейської Літургії, отримає пресвітерські свячення виходець з цього села, чернець-василіянин диякон Еммануїл Олександр Хмара. Сьогодні він прийме велику ласку – служителя Господнього, дар священства з рук єпископа, як наступника святих апостолів. Сам Господь промовляє до нас сьогодні через цю подію, що служіння священика повинно бути подібним до служіння св. Пророка Іллі, який найперше був вірним Богові, і в різних труднощах його не відрікся. А за те, що він жив згідно Заповідей Божих, Господь обдарував його великими дарами.

Отож сьогодні, дорогий отче, бажаю тобі взоруватися на цього великого пророка. В житті будуть різні випробування, але твоя віра нехай ніколи не маліє, щоб ти завжди надіявся на Господа і ніколи його не залишав, ані його заповідей. А Господь буде обдаровувати тебе великими дарами, які тобі потрібні для того, аби служити своєму народові.

Владика додав, що прикладом такої віри і вірності Богові, прикладом монашого і священичого служіння був теж ісповідник віри і мученик за Христову віру, о. Йосиф Завадяк ЧСВВ, ігумен Боронявського монастиря, якому кілька днів тому ми освятили меморіальний комплекс біля м. Хуста.

Вкінці Єпископ теж згадав, що цього року Василіянський Чин відзначає свій ювілей – 400 років від реорганізації монашого життя, яку здійснив Митрополит Й. В. Рутський та Св. Йосафат. Завдяки цій реформі – централізації і обʼєднанню монастирів в один Чин, Отці Василіяни змогли виконати і надалі виконують свою місію – несуть віру своєму народові, її підтримують та дбають про єдність з Римським Апостольським Престолом.

Отож сьогодні, у празник Св. Пророка Іллі та з нагоди згаданих ювілеїв, просімо цієї вірності Богові і сили дотримуватись Божих Заповідей у своєму житті. Кожен з нас прийшов сьогодні на цей відпуст зі своїми намірами. Нехай Господь вислухає молитву кожного і дасть мир та згоду нашому народу.

Під час Літургії, як згадувалося у проповіді, Владика Ніл уділив священничі свячення ченцю Василіянської Провінції Св. Миколая – диякону Еммануїлу Олександру Хмарі, уродженцю села Бороняви, який пройшов Новіціятський вишкіл у Крехівському монастирі, а філософсько-богословські студії завершив у Василіянському Інституті в Брюховичах (Львів).

Після завершення Літургії, подякувавши усім учасникам святкувань, Настоятель монастиря о. Тарас, склав особливу подяку автору історичної праці про Боронявський монастир, пану Володимиру Морозу. На знак цієї подяки, Настоятель вручив автору Василіянську грамоту та Ювілейну медаль.

За уділення пресвітерських свячень, подяку Владиці Нілу склав Протоігумен о. Андрій, висловивши також побажання новоієрею.

Протягом двох днів святкувань, вірні мали можливість приступити до Св. Тайни Сповіді, завдяки численним Отцям Василіянам з різних монастирів в Україні та священикам з довколишніх парафій.

Завершилися святкування процесійною ходою від відпустової каплиці до монастирського храму, під час якої єпископи окроплювали вірних свяченою водою, а священики мирували. Тим часом, новоієрей уділяв своїм рідним, та іншим паломникам своє перше ієрейське благословення.

о. Франціск Онисько ЧСВВ