17 жовтня, у Львові вперше за всю історію УГКЦ відбулося відкриття І Міжнародної асамблеї вищих настоятелів та настоятельок спільнот богопосвячених осіб УГКЦ. На захід прибуло понад 70 учасників із 12 країн світу, Глава УГКЦ та владики зібралися у Патріаршому домі, щоб поговорити про виклики і труднощі служіння богопосвячених осіб.
За словами голови Патріаршої комісії у справах монашества владики Михайла (Бубнія), основна стратегія зібрання – це жива богопосвячена спільнота. «Мета заходу полягає в переосмисленні служіння богопосвячених осіб. Ми хочемо поглянути, що можемо зробити для того, щоб краще послужити Церкві, людям та подолати певні труднощі… Наприклад, у деяких країнах світу є брак покликань до богопосвяченого життя», − розповів єпископ у коментарі для Департаменту інформації УГКЦ.
Раніше вже проводилися подібні зустрічі, але на регіональному, локальному рівні. Натомість ця зустріч набула міжнародного масштабу. Ключовими моментами події є доповіді та дискусії, теми яких стосуються зовнішніх і внутрішніх викликів, а також викликів Церкви щодо богопосвячених осіб у сучасному світі. Крім дискусії, у групах виробляється стратегія монашого служіння і праці. Зокрема, є чотири групи, у кожній з яких є представники з різних країн. У них учасники зможуть дати відповідь на певні питання, висловити свої думки чи пропозиції про те, як вони бачать вирішення тих чи інших труднощів.
«Ми разом як богопосвячені особи можемо допомогти тим, що мають труднощі і виклики у служінні. Ми розроблятимемо «дорожню карту» співпраці і діалогу для того, щоб ефективніше служити», − розповів владика Михайло (Бубній).
Варто зазначити, що на підставі тих дискусій на завершення Асамблеї її учасники підготують документ, в якому будуть враховані пропозиції, узгоджені під час обговорень. Крім того, на закінчення заходу буде виноситися на голосування питання про наступну зустріч. «Побачимо, як часто вирішать зустрічатися наші настоятелі. Чи це буде кожного року, сказати важко. Думаю, що один раз на три роки варто було б зустрітися», − каже голова Патріаршої комісії у справах монашества.
Додамо, що за останніми статистичними даними, у світі нараховується близько 3500 ченців і черниць УГКЦ. Вони є членами 34 інституцій богопосвяченого життя, які служать на всіх континентах.
*************
17 жовтня 2017
Кожен із нас є плодом любові. Тож бути досконалим учнем Учителя – означає бути богопосвяченою особою. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді в каплиці Благовіщення Патріаршого дому у Львові.
Цього дня тут відбулася Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди відкриття І Міжнародної асамблеї вищих настоятелів та настоятельок спільнот богопосвяченого життя УГКЦ. Міжнародна асамблея триватиме до 19 жовтня. Літургію з Главою Церкви співслужили: Архиєпископ Циріл (Василь), Секретар Конгрегації для Східних Церков, владика Гліб (Лончина), Єпископ єпархії Пресвятої родини з осідком у Лондоні, владика Михайло (Бубній), голова Патріаршої комісії у справах монашества, Екзарх Одеський, владика Ніл (Лущак), Єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії, ієромонахи чоловічих чинів і згромаджень УГКЦ, монсеньйор Йосеф Ґрек, перший секретар Апостольської нунціатури в Україні.
«Я радий вітати вас з особливої нагоди − першого форуму настоятелів монаших спільнот нашої Церкви з усього світу, − звернувся до учасників асамблеї Блаженніший Святослав. − У сьогоднішньому Євангелії Христос говорить нам про те, що ми з вами є добрим деревом. Бо кожне дерево пізнається по його плодах. Ми з вами є добрим деревом, від якого Господь очікує тільки добрих плодів. Ми учні Небесного Отця, який є добрий, милосердний і благий. Ми маємо плекати у світі те, ким Він є. І лише тоді ми виконаємо своє покликання, звершимо наше завдання, будемо провісниками Божого Слова».
За словами проповідника, ми маємо не осуджувати ближнього, а відкривати милосердя, яке плодоносить у наших серцях через богопосвячених осіб. «Монашество УГКЦ є добрим деревом, яке приносило і приносить щедрі плоди – служіння Богові та ближньому. Однак у сьогоднішній зустрічі ми маємо знову і знову себе запитати: як нам навчитися в нашого Вчителя? Як послужити Богові і ближньому в наш час, у наших країнах і культурах? І як при цьому залишатися паростками однієї лози, одного доброго дерева, яке посадив Небесний Отець», − сказав Предстоятель УГКЦ.
«Хочу просити благодаті Духа Святого, щоб ми під час наших зустрічей не шукали скалки в оці свого брата, не судили одне одного і тоді не будемо суджені, але справді відкрили багатство того милосердя, яке плодоносить у нашій Церкві через богопосвячених осіб. Думаю, що кожний із нас є плодом любові, плодом Духа Святого у нашій Церкві. Кожне наше згромадження, кожна спільнота є тим добрим плодом, який зродила наша Церква відповідно до своєї природи, відповідно до того, ким ми є», − побажав проповідник.
Як зазначив Блаженніший Святослав, кожен із нас є собою, коли живе в любові та любить. «Ми добре знаємо слова святого Василія Великого, що справжній монах чи монахиня – це досконалий християнин. Просімо нашого милосердного Спасителя, щоб допоміг нам зростати в плідності добрих діл і Божого милосердя. Тоді ми станемо добрими учнями нашого Учителя», − наголосив Глава і Отець УГКЦ.
Фото: о. Іпатій Ващишин, ЧСВВ
*************
18 жовтня 2017
Богопосвячені особи покликані свідчити про Царство Небесне, почуваючись членами великої спільноти! Їхнє завдання – показати реальну присутність вічного в теперішньому. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час своєї доповіді «Очікування Церкви щодо богопосвяченого життя в сучасному світі» у рамках І Міжнародної асамблеї вищих настоятелів і настоятельок спільнот богопосвяченого життя УГКЦ, яка цими днями триває у Львові в Патріаршому домі.
«Євангеліє розповідає, що Христос, звертаючись до своїх учнів, говорить такі слова: «Істинно кажу вам, є між вами деякі, які не зазнають смерті, поки не побачать Царства Небесного, яке приходить у силі», − саме на цих словах Глава Церкви вирішив побудувати свій виступ. На початку своєї доповіді Блаженніший Святослав також наголосив, що Церква, насамперед, є Божим народом.
«Покликання чи сутність богопосвяченого життя - це видимий знак присутності між нами Царства Небесного. Це знак того Царства, про яке ми покликані свідчити як богопосвячені особи, ще не зазнавши фізичної смерті. Тепер, як богопосвячені особи, ми повинні являти світові Його силу, дійсність, дієвість», − зазначив Предстоятель.
За словами Глави УГКЦ, сутність богопосвяченого життя саме в східному християнстві завжди розумілася в світлі його есхатологічного значення. «Ви маєте показати віруючим, у що вони вірять, чого очікують. Богопосвячена особа, яка посвятилася задля Царства Небесного, до чого кличе її монастир і згромадження, є особою християнської надії… Іншими словами, богопосвячені монаші спільноти показують нам реальність присутності вічного у теперішньому – Царства Божого у «царстві людському», − розповів доповідач.
Під час виступу Блаженніший Святослав заохочував, щоб учасники І Міжнародної асамблеї ділилися між собою досвідом про те, як ми повинні бути дітьми Східної Католицької Церкви у тій країні та культурі, де нас кличе Господь. «Не менш важливим є питання ідентичності, не тільки в монашому житті, а в питанні Східної Католицької Церкви, якою є наша Церква, як найбільша, що живе в різних країнах і культурах. Це питання є непросте», − зазначив Предстоятель і додав, що на сьогодні є ще одним викликом «бути свідком вічного в дочасному, здійснювати це в особливий спосіб буття східного християнина».
На думку Блаженнішого Святослава, ми повинні здійснювати наше свідчення в певний конкретний історичний період, бо це додає нам особливого значення і змісту. Оскільки зараз ми живемо в секуляризованому світі, в якому споживаємо ту саму культуру. Тож потреба відчуття вічності є однією з нагальних. За таких обставин ми маємо запитати себе: як ми віримо в Бога? «Не є легко вірити в Господа. Це щось, в чому ми кожного дня повинні зростати. Є ще інше поняття. Ми повинні також жити своєю вірою в Бога», − сказав Глава УГКЦ.
На завершення Предстоятель наголосив, що ми повинні почуватися членами великої спільноти, а цьому також має послужити Патріарша комісія у справах монашества УГКЦ.