«У день мого народження та хрищення, 16 квітня, літургія Церкви дала мені три дороговкази, які вказали мені, куди веде дорога, і які допомогли мені її віднайти», – зазначив Папа Венедикт XVI на початку проповіді, виголошеній під час Служби Божої в каплиці Святого Павла ватиканського апостольського палацу, яку він очолив з нагоди свого 85-річчя.
На спільну молитву з Римським Архиєреєм прибула делегація з його батьківщини Баварії та німецькі єпископи.
Три «дороговкази», згадані Святішим Отцем, це – літургічний спомин святої Бернадети Субіру, візіонерки з Люрду, святого Бенуа Йозефа Лябре, який за словами Папи є одним з найособливіших святих в історії Церкви, та перебування в пасхальному таїнстві, адже того року, коли народився Йозеф Ратцінґер, 16 квітня була Велика Субота.
Свята Бернадета зростала в настільки убогій французькій сім’ї, що нам важко й уявити, навіть не маючи змоги відвідувати школу. Але ця проста дівчинка мала серце, здатне бачити, вона змогла побачити Божу Матір, а в Ній – відбиток Божої краси та доброти. Марія вказала їй на джерело цілющої води, яка, за словами Папи, є образом істини, яка виходить нам назустріч у вірі. «Щоб могти жити, щоб стати чистими, ми потребуємо, щоб у нас зродилася ностальгія за істиною, за справжнім життям», – додав Венедикт XVI, зазначаючи, що цей день і свята Бернадета були для нього знаком, який вказував на те, «звідки походить жива вода, якої ми потребуємо». Святіший Отець зазначив, що поряд з тим, що ми знаємо та вміємо, що є важливим, ми не повинні «втрачати просте серце та простий погляд, здатні побачити те, що є суттєвим», а також молитися, щоб Господь допомагав нам зберігати ту покору, завдяки якій наше серце має згадану здатність.
Святого Бенуа Йозефа Лябре, жебручого паломника з XVIII століття, що нічого не мав, і нічого не залишав для себе з того, що отримував, крім найнеобхіднішого, і який перейшов цілу Європу, відвідуючи її святині, Венедикт XVI назвав «насправді європейським святим». За його словами, цей дещо особливий святий, який мандрує від святині до святині, не бажаючи робити чогось іншого, крім молитви та свідчення, не становить ідеалу, до якого всі повинні прагнути, але, напевно, є дороговказом, що вказує на суттєве. «Він показує нам, що Самого Бога вистачає. Поза всім, що може існувати у цьому світі, чого ми можемо потребувати, тим, що має значення, що є суттєвим, є пізнати Бога», – сказав Папа, додаючи, що європейський вимір цього святого показує нам, що той, хто відкривається на Бога, не відчужується від світу й людей, тому що в Бозі всі ми є братами.
«Того самого дня, коли я народився, я також відродився з води та Святого Духа», – вів далі Венедикт XVI, висловлюючи вдячність батькам, які у дуже важкі тодішні часи дали йому змогу побачити світ. Папа зауважив, що людське життя саме в собі ще не є даром. Знаємо, чим може ризикувати людина на своєму життєвому шляху, знаємо, яких труднощів чи жахливих подій може зазнати, так що зроджується запитання: «Чи воно справедливо ось так просто давати життя?» Святіший Отець наголосив, що життя буде сумнівним даром, якщо залишається саме по собі, натомість, стає справжнім даруванням, якщо разом з ним можна дарувати обітницю, яка сильніша від будь-якої загрози. Запорукою такої обітниці є відродження у святому Хрищенні, але ми повинні зростати в ньому. Посилаючись на той факт, що його Хрищення відбулося у Велику Суботу, літургія якої згідно з тогочасним звичаєм вже була передвісником пасхального світла, Венедикт XVI зазначив, що це є своєрідним образом наших днів, коли, з одного боку, ще є мовчання Бога, Його відсутність, однак, в Христовому воскресінні ми вже заздалегідь маємо передсмак Божого світла, яке показує нам дорогу та допомагає прямувати вперед.
«Стою перед обличчям останнього періоду мого життя і не знаю, що мене чекає. Знаю, однак, що Боже світло існує, що Він воскрес, і що це світло сильніше від будь-якої темряви, що Божа доброта сильніша від будь-якого зла у цьому світі. І це допомагає мені з впевненістю іти вперед», – сказав на завершення Святіший Отець.
Джерело: Радіо Ватикан