«Дбаючи сьогодні про молодь, Церква дбає про наше майбутнє», – Блаженніший Святослав про Папський Синод

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Четвер, 04 жовтня 2018, 20:58; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1678

04 жовтня 2018

У Ватикані розпочав роботу Папський Синод на тему: «Молодь, віра та розпізнавання покликання». Від УГКЦ участь у Синоді беруть владика Браян (Байда), якого Синод Єпископів УГКЦ обрав делегатом від УГКЦ, та Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

Що таке Папський Синод? Яку роль він відіграє для життя Вселенської Церкви? Про це в інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ розповів Блаженніший Святослав.

*******

Блаженніший Святославе, ви братимете участь у Папському Синоді. Чи можете розповісти, що собою представляє Синод і яке його значення сьогодні для Вселенської Церкви?

Починаючи з часів Другого Ватиканського Собору у Вселенській Церкві почала відновлюватися така форма церковного буття, яка називається «колегіальність». Вона базується на ще апостольському способі служіння Церкві, який започаткували апостоли та їхні наступники.

Про цю колегіальність писав ще святий Іриней Ліонський, коли говорив про те, що Христова Церква в усьому світі різними мовами, у різних культурах і народах проповідує одне й те саме Євангеліє, свідчить одну й ту саму віру, живе тою самою християнською мораллю, звершує ті самі таїнства і уділяє благодать того самого Святого Духа. І ось ця вселенськість Церкви також проявляється в тому, що наступник апостола Петра Папа Римський звершує своє служіння разом із колегією наступників апостолів. Тобто разом із католицькими єпископами з усього світу, які перебувають у сопричасті з наступником апостола Петра.

Властиво ця колегіальність є продовженням історії колегії дванадцятьох апостолів. Так як серед апостолів апостол Петро мав особливу місію, особливе завдання, служіння, яке йому надав Ісус Христос, так само в колегії єпископів сьогодні цілої Вселенської Церкви Святіший Отець Франциск звершує своє служіння для Вселенської Церкви разом з ними.

І ось ота єдність єпископату довкола наступника апостола Петра проявляється в такий дуже видимий і конкретний спосіб тим, що кожних чотири роки Папа Римський скликає Синоди єпископів Католицької Церкви.

Перший Синод у дусі цієї колегіальності був скликаний ще святим Папою Павлом VI відразу після Другого Ватиканського Собору.

Отож кожних чотири роки Святіший Отець скликає єпископів з усього світу, аби разом з ними колегіально послужити Церкві і здійснювати своє служіння як наступник апостола Петра.

Очевидно, що така зустріч усіх єпископів називається Вселенським Собором. Та оскільки сьогодні у Вселенській Церкві є дуже багато єпископів і періодично їх збирати на Вселенський Собор – доволі складне завдання, тому Папські Синоди кожні чотири роки мають певний спосіб представництва.

А хто бере участь у такому Синоді, якщо не можуть бути присутніми всі католицькі єпископи?

Є три категорії синодальних отців, які збираються на Папський Синод. Насамперед – очільники єпископатів з усіх країн світу, а у випадку Східних Католицьких Церков це є глави, патріархи, верховні архиєпископи, ті, які очолюють Синоди помісних Східних Церков свого права. У римо-католиків це є голови єпископських конференцій.

Друга категорія делегатів на Папський Синод – обрані єпископи. Від п’ятдесяти єпископів обирається один єпископ делегат, якого вони обирають як свого представника взяти участь у Папському Синоді.

І третя категорія – синодальні отці, які є іменовані Папою. Зокрема йдеться про старших досвідчених єпископів, кардиналів, які мають за плечима великий досвід служіння Церкві. Вони на особистий поклик Святішого Отця приїжджають на Папські Синоди.

Як я вже сказав, ці Синоди збираються раз на чотири роки у звичайний спосіб. Але Папа для вирішення окремих питань, які часто назрівають у житті Вселенської Церкви, може скликати і позачергові сесії таких Синодів. Вони називаються надзвичайні сесії.

Діє постійний секретаріат Папського Синоду, який готує чергову тему синодальної зустрічі, яку задає Папа. Цього року центральною темою Папського Синоду буде «Молодь, віра та розпізнавання покликання». Отож секретаріат Папського Синоду проводить консультації з усіма єпископськими конференція з усього світу і на основі цих консультацій розробляється документ, який називається Instrumentum Laboris. Цей текст – як своєрідний старт для початку діянь, дискусії на Папському Синоді.

Під час самого Синоду відбуваються дискусії, голосування, робота в малих групах, пленарні засідання, а потім на завершення цього Синоду відбуваються голосування за певні пропозиції, які Синод надсилає Святішому Отцеві.

Папський Синод є дорадчим органом. Він дораджує Святішому Отцеві, як потрібно сьогодні Церкві здійснювати своє служіння. Папа приймає ці поради, пропозиції синодальних отців і після кожного такого Синоду виходить окремий папський лист – синодальне послання, яке вже має характер нормативного документа, щоб потім можна було втілювати в життя кроки, які здійснили єпископи разом зі Святішим Отцем. Таким чином здійснюється оця синодальна колегіальність служіння Святішого Отця разом із єпископами всього світу.

Від УГКЦ участь у Синоді берете ви і владика Браян. Чому?

Так, від нашої Церкви ми цього року маємо двох представників. Я беру участь як Глава УГКЦ, як очільник Синоду Єпископів УГКЦ. І є ще один делегат, який був обраний єпископами нашого Синоду, – владика Браян (Байда), наш єпископ Саскатунської єпархії з Канади. Владика завжди брав участь у підготуванні Світових днів молоді, зокрема в підготовці делегацій нашої Церкви з різних країн світу. І оскільки цей єпископ, який найбільше відчуває молодіжне душпастирство і його потреби, зокрема нашої Церкви у діаспорі, то його владики обрали як свого делегата на цей Папський Синод.

Тема Синоду «Молодь, віра та розпізнавання покликання». Чому саме тему молоді вирішили взяти для обговорення?

На прохання секретаріату Синоду владики подають три теми на вибір, які вони вважають найбільш нагальними, аби можна було їх розглянути на Папському Синоді. З трьох тем Святіший Отець обирає одну, яка, на його думку, є найбільш нагальною.

Як ви пригадуєте, минула сесія Папського Синоду консолідувала свою увагу над темою душпастирства родини і сім’ї, інституту сім’ї, який Церква повинна плекати і якому повинна послужити в сьогоднішніх обставинах.

Цьогорічну тему теж було обрано в контексті консультацій після останнього Папського Синоду, тому що, на думку Святішого Отця і владик з усього світу, тема молоді і молодіжного душпастирства є темою майбутнього Церкви.

Ми сьогодні живемо у світі, який дуже швидко змінюється. Глобалізована культура дуже швидко видозмінює спосіб життя, спосіб спілкування між людьми. І Церква, очевидно, мусить шукати інструменти, як діяти в умовах глобальної культури, дуже швидко навчитися, як у таких обставинах проповідувати Євангеліє, вносити в цю нову глобальну культуру, яка витворюється євангельську закваску християнської віри. А молодь – якраз головний адресат глобальних, культурних перемін.

Церква хоче подбати про майбутнє, дбаючи сьогодні про молодь, яка сьогодні хоче зрозуміти, яка її роль у цьому мінливому світі, як можна лишитися християнином, як здійснити своє покликання як молодої людини, як зрозуміти, ким мені бути в тому світі, яку професію обрати, якою життєвою дорогою мені йти. Разом із тим молодій людині потрібно зрозуміти, наскільки це є важливо і як у таких обставинах виконати своє християнське покликання. Не просто, як лишитися людиною, як бути собою, яку професію обрати, відповідно до своїх дарів, але як серед усього такого непростого мінливого світу здійснити своє покликання бути християнином, який спосіб, який стан життя обрати: бути християнином, батьком сім’ї, матір’ю своїх майбутніх дітей чи обрати дорогу до священства, до богопосвяченого життя.

Це є ті життєві потреби, які молодь ставить перед Церквою, ставить перед душпастирями. Тому дуже важливо, щоб єпископи з усього світу зійшлися і могли один з одним поділитися своїм досвідом, своїми труднощами, своїми спостереженнями, найкращим досвідом служіння молодій людині, аби можна було найкращий душпастирський досвід, який має сьогодні Церква, запропонувати на вселенському рівні.

З чим приходить наша Церква на цей Папський Синод? І яку користь може принести для УГКЦ участь у такому Синоді?

Папа Франциск додав певних змін до практики скликання папських синодів. Він навіть дещо змінив статут Папського Синоду. У чому він полягає? Папа Франциск відчуває, що йому важливо чути не лише голос єпископів, ту синодальність він хоче поширювати не тільки на єпископів, а й на мирян, на тих людей, які живуть у світі і розуміють, які труднощі виникають у християнському служінні.

Один із інструментів підготування до Синоду – широке опитування. У цьому році Папа Франциск намагався дуже широко і в різний спосіб спілкуватися з молоддю. Було укладено певний опитувальник щодо молодіжного душпастирства, на який молодь у різних частинах світу дала свої відповіді. Очевидно, Папа особисто зустрічався з молоддю в Римі, запрошуючи її до себе, і під час своїх візитів у різні кутки світу.

Наша Церква активно долучилася до підготовки до цього Папського Синоду. Очевидно, що ми відповідали на ці запитання, які отримали від секретаріату Папського Синоду. Молодіжні комісії наших єпархій, екзархатів з усього світу спілкувалися з молоддю, зі священиками, монахами, монахинями, які займаються молодіжним душпастирством і потім відповіді на ті питання надсилали своїм владикам.

Ми намагалися розглянути відповіді на цей запитник на наших синодах, зокрема Синоді єпископів з України. Навіть більше, наприкінці минулого року ми мали можливість разом з Єпископською Конференцією римо-католицьких єпископів України заслухати голос молоді, яка відповідає на питання, які до них скеровує секретаріат Папського Синоду.

Крім того, наша Церква як помісна Церква провела своє опитування серед української молоді в усьому світі. Зокрема таке опитування провів владика Браян (Байда) саме серед української греко-католицької молоді на усіх континентах світу. Потім ми зівставили ті всі результати. Дивилися, якої допомоги від Церкви сьогодні хоче молодь, які вона відчуває проблеми, якого душпастирського підходу потребує. Де та молодь є? Що її цікавить?

Тобто ми намагалися зібрати якомога ширше в Україні і в контексті вселенського виміру нашої Церкви цей досвід нашого спілкування з молоддю і її душпастирства.

Також на початку цього року відбувся цікавий з’їзд молодіжних душпастирів України Римо-Католицької Церкви і УГКЦ, у підсумку якого було прийнято меморандум щодо душпастирства молоді, зокрема в Україні. Я пообіцяв нашим молодіжним душпастирям, що цей меморандум, головні його тези лежатимуть на моєму робочому столі під час Папського Синоду.

Отож я, як Глава Церкви, і владика Браян (Байда) будемо голосом української молоді, віруючої, активної молоді з України та всього світу.

На кінець бесіди хотів би попросити всіх вірних УГКЦ відгукнутися на прохання Папи Франциска молитися в жовтні за Вселенську Католицьку Церкву і за всіх, хто братиме участь у Папському Синоді, аби молодь у всьому світі відчула материнську опіку Вселенської Церкви щодо них – своїх улюблених дітей.