Не знаю й сам, чому я покохав
Тебе, о Україно розіпнята,
Тебе, в кайданах, в невольничих шатах,
Оганьблену тавром усіх неслав.
Я щастя, слави, величі бажав,
Коли ішов у світ, а ти в Пилата
Конала в муці під рукою ката,
Та голос твій молитвою дрожав.
І вперш тоді я духом пробудився,
І вперш тоді любов’ю розгорівся
І серцем покохав Тебе безмірно.
А нині тисячі таких зо мною
На кожний поклик Твій підуть до бою,
Хоч би й на певну смерть - одважно й вірно!