В огнях натхненної заграви
Палає мій величний храм,
На олтарях живих, кервавих
Горить жертовний тіміям.
Тут сам я цар, тут я складаю
Всепалення офін – пісень,
Тут мому Богові співаю
Й святий оживлюю вогень.
Тут я горю і не розкине
Чужа рука моїх вогнів;
Із дня на день у душе рине
Святий, величний, срібний спів.
Тут я молюсь в екстаз горінню,
А Він, Незримий сходить сам
У божеськім святім натхнінню
І душу зносить к небесам.
В мойому храмі не зів’яне
Краса предложених вінків
І з олтаря не перестане
Лунати мій величний спів.