10-й Міжнародний фольклорний фестиваль у родинному селі академіка Миколи Мушинки в Курові

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Понеділок, 15 липня 2019, 17:06; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1558

14 липня 2019 р., у мальовничому лемківському селі Курів у Східній Словаччині відбувся 10-й Міжнародний фольклорний фестиваль «Світ під Кичерою: Світ прийшов до Курова» за участі самодіяльних колективів зі словацької і польської Лемківщини, з України, Сербії, Албанії та Країни Басків.

Ініціатором проведення такого фестивалю у Курові є уродженець цього села – Микола Мушинка, знаний фольклорист і україно-, мистецтво- та літературознавець, бібліограф, доктор філологічних наук, член Міжнародної комісії з дослідження національної культури Карпат та Балкан, дійсний член НТШ, Президент НТШ у Словаччині, голова Асоціації українців Словаччини, іноземний академік Національної академії наук України.

Цьогорічний фестиваль у Курові відвідали також гості з України, приятелі пана Миколи та його родини: Іван Ребрик (директор в-ва Ґража – м. Ужгород), Наталія Ребрик (проректор Закарпатської академії мистецтв – м. Ужгород), та о. Франціск Онисько ЧСВВ (секретар Провінції Св. Миколая – М. Березний).

З історії фестивалю (Іван Ребрик):

Спонукою до започаткування такого народно-мистецького свята став аналогічний фестиваль у сусідній Польщі, фінансований Урядом Польщі, який, щоб хоча б частково компенсувати кривди, спричинені українцям 1947 року акцією «Вісла» (наслідком якої було депортоване усе лемківське населення Південної Польщі на по-німецькі землі Північно-Західної Польщі) щороку влаштовує двотижневий міжнародний фольклорний фестиваль національних меншин та етнічних груп світу під назвою «Світ під Кичерою: Світ приїздить до лемків». Організатором того фестивалю був фольклорний колектив «Кичера» з міста Ліґніц у Південно-західній Польщі. Ним керує великий приятель Миколи Мушинки Юрко Старинський. Він є головним організатором фестивалю у Польщі, в якому беруть участь самодіяльні та професійні ансамблі національних меншин всього світу. У перший тиждень вони виступають в місцевостях найбільшого скупчення лемків, на т. зв. «землях одзисканих» (на Помор’ї), а другий тиждень – «в горах», тобто у місцевостях звідки лемки були насильно депортовані в 1947 році.

Кілька разів з ініціативи Миколи Мушинки національну меншину русинів-українців Словаччини на цьому фестивалі представляв колектив «Курівчанин», найчастіше в курортному місті Криниця, віддаленому від Курова лише на п’ятнадцять кілометрів.

Після концерту у Криниці в 2008 року проф. Микола Мушинка запропонував Ю. Старинському наступного року влаштувати виступи усіх учасників фестивалю «Світ під Кичерою: світ приїздить до лемків» у його рідному Курові, який теж є лемківським селом.

Ю. Старинському ця ідея сподобалася: «І справді: та ж у Курові живуть такі ж лемки, як до 1947 року жили у Мушинці, Тиличу та Криниці на польському боці. А відколи ми є членами Європейської унії, між нашими державами, по суті, немає жодного кордону: не потрібно ні віз ні якихось додаткових документів. А закордонні учасники вдома могли б похвалитися, що вони побували на фестивалях у двох країнах...».

Староста села Марія Шпірко (довгорічний член «Курівчанина») привітала таку ідею. Привітали її й інші члени сільської ради Курова (теж члени колективу), а вже у Курові – одноголосно уся сільська рада.

Перший фестиваль «Світ приїздить до Курова» відбувся влітку 2009 року. Фестивалем жив увесь Курів. На заклик сільради ґаздині підготували типові курівські страви: мачанку, пироги, капусту, калачі, якими пригощали не лише виступаючих, але кожного, хто в цей день завітав до Курова (зрозуміло, безкоштовно). Подвір’я та вікна багатьох хат були оздоблені традиційними домашніми виробами: килимами, вишиваним одягом, давнім кухонним та сільськогосподарським знаряддям тощо. У будинку культури була влаштована етнографічна виставка, а в хаті Івана Буйди (нині вже покійного) – етнографічний музей. До Курова прибули колективи з Польщі, України, Індії, Бразилії, Росії (кубанські козаки), Грузії, Сербії (русини з Коцура), Туреччини, Тайвані, Пуерто-Рико. До них приєдналася фольклорна група „Поляна” з Орябини та співачка Анна Сервіцька із сусіднього Ґерлахова. Всі у типових національних костюмах своїх місцевостей. З вишнього кінця села (від Польщі) вони на чолі з «Курівчанином» і «Кичерою» з піснями і танцями добиралися до будинку сільської ради в центрі села, де їх хлібом-сіллю урочисто привітала староста і Микола Мушинка, як старожил (у чузі, холошнях, бочкорах і шапці-бараниці). Керівник фестивалю Юрко Старинський (в такому ж одязі) розповів про трагічну долю польських лемків і подякував за привітання. Після того усі довжелезною процесією вирушили на нижній кінець Курова і далі на спортивний майданчик за селом (на Камінцях), де їх чекали понад дві тисячі гостей – краян із різних куточків Словаччини, гостей з-за кордону, а також відвідувачів із навколишніх сіл.

Програма за ідеальної погоди триває понад чотири годин. Кожен ансамбль показує все найліпше зі свого репертуару.

Юрко Старинський та Микола Мушинка спершу хотіли, щоб фестиваль відбувався щороку, однак для невеличкого села це було б не під силу, й організатори домовились влаштовувати його кожного другого року.

Репортаж з кожного курівського фестивалю передає радіо та телебачення, а сільська рада у Курові щороку видає окремий відео-диск (DVD), як правило у двох частинах, аби залишилася пам’ять і для майбутніх поколінь.

Ювілейний фестиваль повною мірою виконав своє високе покликання.

*******