Життєпис о. Йосафата Жана ЧСВВ та фотохроніка його життя і діяльності.
Нехай буде вічная пам’ять цьому Василіянину і нехай його життя буде для всіх нас заохотою у наслідуванні такої геройської любови і посвяти Богові й Україні, Церкві і Василіянському Чину.
*******
Ієромонах Йосафат Жан (при народженні – Франсуа-Жозеф-Вікторіен; фр. François-Joseph-Victorien), народився 19 березня 1885 р. у містечку Сан-Фаб’єн (провінція Квебек, Канада) – франко-канадський священик Української Греко-Католицької Церкви, василіянин, місіонер, церковний і громадсько-політичний діяч.
Його біографія є досить широкою. Тут зазначимо лише кілька штрихів його життєвого шляху, згідно з інтернет-енциклопедією Українців у Сполученому Королівстві.
Дорога служіння о. Йосафата розпочалася у Монреалі 14 серпня 1910 р., де був рукопокладений на римо-католицького священика. Далі – Галичина, де перейшов на візантійсько-український обряд. Відтак вступив до Василіянського Чину у Крехівському монастирі і проживав монаше життя у Лаврівському, Крехівському, Жовківському та Бучацькому монастирях.
У 1919-1920 рр. працював перекладачем і секретарем для урядів Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та Української Народної Республіки (УНР) в Галичині, Кам’янці-Подільському та Варшаві. У 1919 р. став також капеланом Української Галицької Армії та головним секретарем філії Українського Червоного Хреста у Варшаві. У часі своєї праці відстоював інтереси України у розмовах з британськими і канадськими політиками, дипломатами й церковними діячами.
У серпні 1923 р. на прохання митрополита Андрея Шептицького виїхав у Боснію для відновлення українського монастиря Студитів в Камениці. Боже провидіння запровадило о. Йосафата через Хорватію до Канади, де заснував українське поселення під назвою «Шептицьке» (нині – с. Лак-Кастаньє) для емігрантів з Галичини.
У січні 1946 р. на доручення єпископів УГКЦ і Василіянського чину в Канаді виїхав до Європи, щоб зайнятися справою післявоєнних українських переміщених осіб. Душпастирював у Лондоні, де став першим заступником голови Комісії Допомоги Українському Студентству у Великій Британії (КоДУС), створеної в 1948 р. Повернувшись в Канаду, служив священиком-помічником в Едмонтоні і Мондері (1950-58 рр.) та Ванкувері (1958-61 рр.). Почесний доктор Українського Вільного Університеті в Мюнхені (з 1957 р.).
Останні роки провів у василіянському монастирі у Ґримзбі. Наприкінці 1963 р. в його імені була заснована Фундація ім. Отця Йосафата Жана для надання стипендій студентській молоді українського походження в Монреалі. Написав спомини «Моє служіння Україні».
Упокоївся в Бозі 8 червня 1972 р. у м. Ґримзбі (провінція Онтаріо, Канада). Похований на українському католицькому цвинтарі Св. Петра і Павла у містечку Мондер (провінція Альберта).
Отець Жан у своїй кімнаті, Сифтон, Манітоба, Канада, 1912 р.
о. Йосафат Жан, ЧСВВ в однострої військового капелана
«Ті, що полюбили український народ»
Отці Дезіре Демаре, Франц Ксаверій Бонн, ЧНІ і Франсуа Жозеф Вікторіян Жан на травневому відпусті св. Миколая у Крехові, 1912 р.
Отці Франсуа Жозеф Вікторіян Жан і Йосиф Бала з єпископом Никитою Будкою, Сифтон, Манітоба, Канада, 1912 р.
Крехів - 1912 р.
Отці Франсуа Жозеф Вікторіян Жан і Дезіре Демаре з митрополитом Андреєм Шептицьким та василіянами у Крехові, 1911 р.
Отці Франсуа Жозеф Жан і Йосиф Бала з митрополитом Андреєм Шептицьким та василіянами в Лаврові, квітень 1912 р.
Отець Йосафат Жан зі своїми співновиками і студентами, Крехів, 1915 р.
Варшава - 1920 р.
Монтреаль - 1934 р.
Листівка Митрополиту Андрею в Бразилію від о. Йосафата Жана, ЧСВВ
Лондон - 1948
Лондон - 15-16.08.1947
29-30.12.1948. (Вл. І. Бучко із священиками УГКЦ)
Едмонтон - 1952 р.
Ґримзбі (провінція Онтаріо, Канада) - 1963 р.
Вудсток - 1968 р.
Похований о. Йосафат Жан ЧСВВ у Мондері. Упокоївся 08.06.1972 Ґримзбі (провінція Онтаріо, Канада)