Ієромонах Йоаким Хома ЧСВВ – 150 років від дня народження (1870-1931)

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Середа, 04 березня 2020, 14:00; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1570

Біографія о. Йоакима Хоми ЧСВВ, написана о. Атанасієм Пекарем ЧСВВ, у «Нарисах Історії Церкви Закарпаття. Том ІІІ. Монаше життя».

Іван Хома, в монашестві Йоаким, народився 6 березня 1870 р. в Пряшеві, де його батько працював столярем. Після завершення початкової й середньої освіти в самім таки Пряшеві, побожний юнак вступив до монастиря на Чернечій горі біля Мукачева, де 17 серпня 1885 р. постригся в ченці. Загартувавшись в монашому подвизі, після складення тимчасових обітів, розпочав свої богословські студії в Ужгородській єпархіяльній семінарії, де навчався впродовж чотирьох років. Обдарований музикальним хистом, вже під час новіціяту присвоїв собі докладне знання церковного обряду і співу, так що ще як богослов навчав першорічних семінаристів церковного співу, а на чертвертому році його богословських студій настоятелі доручили йому навчання церковних обрядів і співу в поблизькій дяковчительській препарандії. Задля його милозвучного голосу був прозваний Сладкопівцем.

1891 р., після завершення богословський студій, склав довічні монаші обіти, але задля свого молодого віку, ще за один рік навчав у Маріяповчанській монастирській школі і щойно 1892 р., в празник Покрова, був висвячений на священика. Після свячень був призначений до Мукачівського монастиря на вчителя послушників, готуючи надійних юнаків до монашого подвигу. Крім того 1893 р. протоігумен Левканич довірив йому ще й уряд провінційного секретаря, який він старанно виконував аж до свого вибору на протоігумена. 1894 р. соборові отці довірили йому ще й обов’язки провінційного дорадника.

Свої обов’язки вчителя послушників, провінційного секретаря й дорадника він виконував дуже сумлінно і з повною посвятою, так що 1906 р. монаша братія настановила його протоігуменом і доручила йому реформу вже завмираючої Провінції. Нововибраний протоігумен не завів сподівань своїх співбратів і, незважаючи на числені труднощі, довів закарпатських василіян до бажаної реформи, яка почалась 1921 р. і причинилася до їхнього повного відродження. Однак сам о. Хома, за порадою настоятелів, не підпорядкувався вимогам реформи, але як протоігумен нереформованих василіян, перенісся до Ужгородського монастиря, де посвятився письменницькій праці.

Протоігумен Хома, ще як провінційний секретар (1894-1906), час від часу дописував до релігійного журналу Листок і до народної газети Наука. В обороні василіян виступав також і в марядській пресі, а в ювілейному збірники – Католицька Мадярщина, 1902 р. помістив коротку історію закарпатських василіян. Головною працею о. Хоми був об’ємистий молитовник – Марія-Повчанський Паломник. Як знавець обрядів, на доручення єп. Петра Гебея (1924-1931), він щороку укладав для єпархії – Церковний Устав, в якому були зібрані літургійні приписи щодо відправ на всі неділі і свята року. А для збереження василіянського наспіву він списав – Простопїніе по преданію иноков ЧСВВ, области Карпато-рускія, яке було мімеографічно видане 1930 р.

Коли ж 1930 р. о. Еміліян Бокшай († 1976 р.), довголітній редактор релігійного місячника – Благовђстник, відказався від його редакції, то о. Хома перебрав обов’язки редактора на себе, однак вже не встиг був розвинути свої редакторські здібності, оскільки невдовзі, дня 31 серпня 1931 р., відійшов до вічності. Протоігумен Й. Хома визначався шляхетністю серця, сумлінним сповненням своїх завдань й гарячою любов’ю до василіянського Чину, для якого він посвятив всі свої таланти й сили.

НЕХАЙ БУДЕ ЙОМУ ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ!