«Томина неділя» у Боронявському монастирі

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Неділя, 26 квітня 2020, 15:47; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1621

26 квітня 2020 р. Б., в Томину неділю Протоігумен о. Франціск Онисько ЧСВВ відвідав чернечу спільноту Боронявського монатиря, з якою відслужив спільну Божественну Літургію, що теж транслювалася для вірних через Засоби масової інформації в умовах карантину.

Зокрема з Протоігуменом співслужили: Настоятель о. Еміліян Гавей ЧСВВ та о. Еммануїл Хмара ЧСВВ.

Участь в цьому богослужінні взяли теж сестри-монахині ЧСВВ із м. Хуста та частина парафіяльного хору, що співав Літургію.

В цю неділю Церква спогадує з’яву Воскреслого Христа своїм учням, а зокрема апостолу Томі, який, на твердження інших, що вони бачили Господа, висловився: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю!» (Ів. 20:25).

Отож у проповіді Протоігумен найперше наголосив на тому, що ціле Євангеліє ап. Йоана, яке передає нам цю історію, спрямоване до хреста Ісуса, так, що хрест становить тут немов би центр усієї розповіді про Христа Господа. Саме тому у цій історії Євангелист немов би ставить у центрі своєї розповіді про Воскреслого Ісуса його рани.

Це дуже особиста з’ява Ісуса – він приходить немов би спеціально для свого невіруючого учня, аби особисто йому Себе показати. Тому цей момент неймовірно зворушливий – в ньому Ісус знову відкриває свої рани перед людиною і дає наново людині доторкнутися до своїх рук і до свого боку. Але тут є дотик новий – це дотик любові учня до свого Вчителя.

Євангелист Йоан немов би протиставляє тут два дотики людства до Ісуса Христа. Перший – це дотик цвяхами і списом, коли його прибили до хреста і прокололи бік. А другий – це дотик вірою, дотик учня, який прагне в повноті пізнати і досвідчити свого Вчителя. Це дотик любові, коли на противагу цвяхам і спису, людина дотикається Господа своїм серцем і своєю любов’ю.

Тому Євангелист Йоан у цій історії розповідає нам не просто про невірного апостола. Це розповідь про учня, який у центрі своєї віри все ще переживає хрест, а на ньому – розп’ятого Вчителя.

Цю проповідь Протоігмен завершив наступною молитвою:

Воскреслий наш Ісусе, ти являєшся нам сьогодні, які разом з апостолом Томою зібрані в очікуванні Тебе Воскреслого.

Але являєшся нам, аби показати не так свою славу, як свої руки, якими Ти огорнув нас на хресті, і свій бік, з якого ми вперше по справжньому народилися до життя.

Через свого апостола Тому Ти показуєш нам сьогодні, що наше спасіння – це твій хрест і що досвідчити Тебе воскреслого можна лише тут – на твоєму хресті, у цих твоїх пробитих обіймах і в цьому проколотому й відкритому для нас твоєму боці.

Вкладаючи свої пальці у твої рани на руках і у твій проколотий бік, благаємо Тебе, Ісусе, доторкнися Ти сам до нас – діткнися до глибини наших сердець, щоб і ми відкрили ці наші серця для Тебе.

Доторкнися до наших рук, щоб і ми могли відповісти Тобі своїми обіймами на твої спасенні обійми, щоб і ми могли обійняти Тебе у відповідь.

Нехай наша віра в Тебе буде не лише радістю з Воскресіння, але й участю у Твоєму Хресті, тобто у твоїй всеохоплюючій, жертвенній і самовідданій любові до нас, яка єдина здатна наповнити нас Твоїм Святим Духом і Твоїм Миром. Амінь!

В наступні неділі Протоігумен відвідає Мукачівський та Імстичівський монастирі Провінції Св. Миколая, для участі у воскресних богослужіннях з місцевими чернечими спільнотами.

*******