Вшанування Покровителя Василіянської Провінції Св. Миколая в рамках Ювілейного року

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Неділя, 20 грудня 2020, 16:27; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1592

19-20 грудня 2020 р. Б., в Малоберезнянському монастирі, який є Провінційним осідком Отців Василіян, відбулося вшанування Покровителя Провінції Св. Миколая, яке цього року проводилося теж в рамках Ювілейного року, присвяченого 100-літтю Василіянської реформи на Закарпатті.

Вже традиційно ченці-василіяни даної Провінції вшановують свого Покровителя у першу неділю після церковного празника Св. Миколая, що цього року припало одразу на наступний день, але відбувалося в рамках обмежень, спричинених пандемією коронавірусу.

Центральні святкові богослужіння очолив Протоігумен Провінції Св. Миколая о. Франціск Онисько ЧСВВ.

Зокрема ввечері 19 грудня була відслужена Велика Вечірня з Литією, яку разом з Протоігуменом теж співслужили Намісник Провінційного осідку о. Лука Буняк ЧСВВ та Настоятель Боронявського монастиря о. Еміліян Гавей ЧСВВ.

В неділю 20 грудня, після Святкової Утрені, яку відслужив о. Еміліян Гавей ЧСВВ та Молебня до Св. Миколая, який відправив о. Володимир Маланюк ЧСВВ, розпочалася Урочиста Божественна Літургія. Співслужителями цього святкового богослужіння були насамперед достойні гості, співбрати-василіяни Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні: Протоігумен о. Йоан Школик ЧСВВ, Ректор Василіянського Інституту о. Пантелеймон Трофімов ЧСВВ, Економ ВІФБС о. Роман Якимець ЧСВВ, Ігумен та Вчитель новиків Крехівського монастиря о. Володимир Маланюк ЧСВВ, Ієромонах Дрогобицького монастиря о. Григорій Анастасин ЧСВВ. Монастирі Провінції Св. Миколая представляли: Провінційний Вікарій та Настоятель Мукачівського монастиря о. Даниїл Дербаль ЧСВВ, Провінційний Радник та Ігумен Імстичівського монастиря о. Полікарп Погоріляк ЧСВВ, Провінційний Економ о. Еммануїл Хмара та Настоятель Боронявського монастиря о. Еміліян Гавей ЧСВВ. Співслужителем також був о. Томаш Важни з римо-католицької парафії Великого Березного.

Літургійний спів провадив парафіяльний хор Малоберезнянського монастиря під керівництвом п. Нелі Глодан.

У проповіді з нагоди вшанування Св. Миколая, Протоігумен о. Франціск заохотив до глибшого розуміння значення Св. Миколая, як в християнському так і монашому житті.

Інколи нам здається, – звернув увагу Протоігумен, – що вчиняючи діла милосердя, ніби то за прикладом Св. Миколая, ми стаємо більш праведними. І що на цьому полягає християнство.

Але глибший приклад Св. Миколая якраз у протилежному – не досягати праведності своїми силами, а отримувати її від Христа і віддавати себе з Христом, беручи участь тим самим у житті Самого Христа, віддаючи себе Йому, розділяючи з Ним смерть і життя.

Про цей глибший вимір віри вчив ще ап. Павло. Для нього було недостатньо просто сказати, що християнин – це той, хто охрещений.

Для нього християнин це той, хто, дослівно, «в Христі Ісусі». Це той, хто може ствердити, що «в мені Христос» (Гал. 2:20).

Це «містичний», тобто таємний, більш глибокий і надприродній вимір нашого християнського життя і він полягає на нашому ототожненні з Христом, а Христа – з нами.

Наше цьогорічне вшанування Св. Миколая, як покровителя нашої Провінції і наших монастирів, – додав Протоігумен, – відбувається в рамках Ювілейного року, під якого ми згадуємо історичні події монашої реформи Василіянського Чину на Закарпатті.

Одним з плодів цієї реформи було те, що у 1932 р. тут була створена наша вже зреформована Провінція під назвою і покровительством Св. Миколая.

Чому саме цього святого обрали наші попередники співбрати-монахи своїм Покровителем? – запитуємо ми себе сьогодні у столітній Ювілей тих подій.

Чи не тому, що саме в цьому святому вони бачили приклад глибшого поєднання з Христом? Такого поєднання, коли можна сказати: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2:20).

Саме тому після реформи наші попередники були такими діяльними і можна сказати чудодійними. Не тому що протягом реформи вони здобули навики ефективності чи майстерності, а тому, що за прикладом Св. Миколая найперше цілковито намагалися ототожнитися з Христом і з його блаженним життям. І тому стали втіленням духу і ревності Св. Миколая на наших землях і при наших монастирях.

Проповідь Протоігумен завершив наступною молитвою:

Господи Ісусе, що проголошуєш і сьогодні для нас свої Блаженства.

Веди нас усіх не просто дорогою наслідування твоїх блаженств і не лише наслідування Тебе, а веди нас глибшою дорогою – дорогою ставання Тобою.

Дорогою глибокого ототожнення з Тобою.

Бо саме Ти найперше став Убогим заради нас убогих. Став засмученим, аби нас утішити. Став Милосердям, аби нас наситити справедливістю і напоїти своєю Любов’ю. Став нашою Чистотою, щоб ми побачили Бога і нашим Миром, щоб ми стали синами і доньками Божими. Став переслідуваним за нас, щоб нашим було Царство Боже.

Саме Ти, Блаженний Ісусе, і є найбільшим запрошенням для людини до щораз то глибшого поєднання із єдиним і справжнім Чудом, яким є Ти сам для кожного з нас.

Вдивляючись сьогодні в образ нашого Святого Покровителя Миколая, який став живим уособленням Тебе, свого Господа і Вчителя, прагнемо і ми жити цим високим і благородним духом.

Прагнемо і ми, за прикладом Св. Миколая, ставати один для одного живим вираженням твого блаженного Життя.

У цій літургійній зустрічі з Тобою Господи, у присутності Св. Миколая і за його молитвами, покірно очікуємо одного єдиного Дару, який є джерелом усіх інших – очікуємо Тебе, очікуємо у Твоєму Слові, у Тайні Покаяння і у Пресвятій Євхаристії.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Після Літургії вірні отримали Апостольське Благословення з нагоди цього празника, після чого була зачитана історична довідка про передумови, проведення і плоди монашої реформи, 100-літній ювілей якої вшановують цього року Отці Василіяни Провінції Св. Миколая.

Відтак, Протоігумен висловив подячне слово, в якому зазначив, що Св. Миколай постає сьогодні між нами не лише у своїй іконі, не лише у нашій пам’яті чи роздумах про його значення в нашому житті. Це жива особа, яка присутня сьогодні між нами, через так зване наше «сопричастя із святими». Він не лише заступається за нас в небі, але товаришує нам тут і сьогодні, в цій земній дійсності.

В невидимий для нас спосіб, але відчутний для нас духовно, він тепер молиться разом з усіма нашими співбратами-василіянами, які посвятили себе Богові і своєму народові під його покровительством, зокрема у справі реформи і оновлення монашого життя.

Це сопричастя із святими зібрало нас сьогодні у цьому монастирському храмі, аби найперше прославити нашого Господа Ісуса та його Пресвяту Богородицю. Й провідником цієї нашої молитовної прослави є якраз Св. Миколай, який і очолює нашу сьогоднішню молитву, разом з нашими співбратами, що так вірно наслідували дух свого Покровителя.

Відтак Протоігумен подякував співбратам Василіянам за спільну участь у цьому земному молитовному сопричасті, зокрема Протоігумену о. Йоану Школику ЧСВВ та всім іншим отцям, братам і сестрам у монашестві й братам і сестрам у Христі, як також парафіяльному хору, гостям, добродіям і рідним, додавши що всі ми віримо теж в наше майбутнє небесне сопричастя, в якому долучимося до молитви всіх наших святих.

При цій нагоді ми дякуємо Богові за дар кожної людини, яка є від себе «св. Миколаєм» для цього монастиря і для всієї нашої Провінції, – додав Протоігумен

Ми отримуємо велику підтримку і допомогу, в різних вимірах і в різних формах, як матеріальну так і духовно-молитовну, від численних людей доброї волі тут, і від багатьох організацій та церковних спільнот з-за кордону. Отримуємо її у нераз дуже складних обставинах.

Нехай Св. Миколай благословляє своєю молитвою і заступництвом кожного з Вас, хто творить з нами це духовне сопричастя.

І нехай для всіх нас, цей святий Покровитель буде не лише прикладом до наслідування, але й духовним супутником у нашій земній мандрівці до Бога.

На завершення учасники свята молилися за Україну піснею «Боже, Великий, Єдиний», після чого відбулося окроплення свяченою водою.

*****