21-22 травня 2022 року Крехівський монастир святого Миколая відсвяткував празник свого покровителя з нагоди свята перенесення мощей святого Мир-Лікійського чудотворця.
21 травня прочани взяли участь у врочистому освяченні води на джерелі біля монастиря та Хресній дорозі на горі Побійній. Під вечір під передзвін монастирських дзвонів на відпустовий майдан урочисто внесли чудотворну ікону святого Миколая. Очолив Божественну літургію та виголосив проповідь о. Корилій Яремак, ЧСВВ, радник протоігумена та координатор місійної діяльності. У своєму слові проповідник зазначив, що кожний з нас покликаний нести добро в кожне місце, я яке Боже провидіння нас запровадить.
Велику вечірню очолив о. Петро Венгрин, ЧСВВ, а молебень до Пресвятої Богородиці – о. Лука Буняк, ЧСВВ, ігумен монастиря святого Миколая у Малому Березному на Закарпатті. Через обставини воєнного часу цьогоріч нічних чувань не проводилося.
У неділю, 22 травня, святкування розпочалося урочистою утренею та молебнем до святого Миколая. Архиєрейську Божественну Літургію звершив Преосвященний владика Петро Лоза, єпископ помічник Сокальсько-Жовківської єпархі, у співслужінні отців Йоана Школика, ЧСВВ, протоігумена Провінції Найсвятішого Спасителя, Франциска Ониська, ЧСВВ, протоігумена Провінції святого Миколая, Володимира Маланюка, ЧСВВ, ігумена Крехівського монастиря, ігуменів та численних священнослужителів. Богослужіння супроводжував співом крехівський хор під керівництвом о. Василя Мендруня, ЧСВВ.
У проповіді владика зазначив, що ми збираємося у Крехові перед іконою, щоб молитися і просити у Бога заступництва для нашого народу, коли триває війна і воїни мужньо захищають нашу Державу. Сьогодні приходимо до джерела живої води, щоб він втамував спрагу наших сердець і бажань, щоб це зло відійшло від нашого народу.
На тему євангельського читання про самарянку, проповідник наголосив, що ця євангельська зустріч не є звичайною, бо чуємо, що Ісус втомившись прийшов попити води. Він зустрічається з жінкою самарянкою. Вона в звичний спосіб не могла би там бути, бо був полудень. Вона можливо соромлячись інших пішла по воду, у час коли було безлюдно. Але в тому часі вона натрапляє на Христа.
Христос її не відкидає, а виявляє потребу. Коли хтось когось просить, немов би принижує себе. Він має певну потребу, просить, щоб та дала напитись. Господь ніколи не втомлюється нахилятися і просити людини покаяння і навернення. Христос вчить, як поступати з іншими людьми в різних моментах життя. Христос обіцяє цій жінці воду, напившись якої, не матиме спраги. В часі розмови відбувається навернення.
Господь хоче кожного з нас просити, щоб ми прийшли. Коли стоїмо на цьому святому місці - дивимося на святість покровителя цієї обителі Святого Миколая. Цю доброту і милосердя святого ми прирівнюємо до любові Божої. Просімо в Бога, щоб він втамував прагнення миру і закінчення війни, щоб ворог відійшов від нашої землі, щоб ми той дар, який отримали від нашого Спасителя, традиції, звичаї, хотіли і вміли зберегти. Йому довіряємо життя нашого народу і переможемо..
Відколи Росія напала на нашу землю, Господь хоче прогнати цього ворога. Але з нашого боку повинна бути вірність Йому, щоб Божа велич, сила і всемогутність була виявлена у нашому народі, бо якщо з нами Бог, то хто проти нас.
Протягом святкувань тисячі прочан приступили до святих Тайн Сповіді і Причастя. Нехай Господь благословить монастир святого Миколая у Крехові, усіх ченців на весь український народ для перемоги та гідного життя у Христовій вірі.