Різдвяне звернення Протоігумена Провінції Св. Миколая в Україні

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: П'ятниця, 06 січня 2023, 15:20; Автор: Адміністратор; Перегляди: 760

Христос Рождається!

Дорогі брати і сестри у Христі!

Від імені Ченців Василіян Провінції Св. Миколая в Україні, щиросердечно вітаю Вас з Празником Різдва Христового!

Цього року поняття Різдво має для нас особливе значення. В цьому понятті є щось, що сьогодні у нас відбирають. В серці цього поняття є таке, що ми сьогодні безповоротно втрачаємо.

Тому ніколи так, як сьогодні, в подію Різдва і в це поняття, кожен з нас, де б він не знаходився, вкладає неосяжний обсяг простої людської надії і сподівання.

Отож, мабуть, чуючи сьогодні слова, які почули колись вночі пастухи, кожен з нас відчуває певний трепіт і переживання: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.» (Лк. 2:10-12).

Подібно як вони, ми теж очікуємо сьогодні Спасителя, кожний згідно свого розуміння і згідно свого уявлення. І згадані слова звучать й у цю ніч: «Сьогодні народився вам Спаситель… ви найдете його, що лежатиме в яслах».

Здавалось би Різдво є для того, щоб народитися для нас. Щоб Спаситель і сьогодні народився для тебе і мене. Однак воно є для того, щоб ми сьогодні народилися для нього. Що б ти і я народився, народилися для цього різдвяного Спасителя.

Що це означає, адже Спаситель мав би приходити та спускатися до нас, а не ми до нього? Тим часом ангели, що з’явилися на нічному небі, закликали пастухів словами «ідіть і подивіться… І пішли вони притьмом, − як описує Євангеліє, − і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах.» (Лк. 2:16)

Іншими словами, Спаситель ніби й приходить до нас, але в той же час, нам потрібно прийти до нього. Нам потрібно знайти Його. І ось ми приходимо в цю ніч до храму і різдвяна молитва показує нам певний образ, змальовує перед нашим зором певну картину. Ми бачимо дитя в яслах. Схилених над ним Марію і Йосифа в молитві і тиші та серед тварин. Невдовзі їм прийдеться втікати на чужину, бо Ірод схоче вбити це дитя.

Ще можливо минулого року ми вдивлялися у цю картину і її насправді не бачили, або недооцінювали. Сьогодні ж ми в цій картині бачимо самих себе. Бачимо якесь віддзеркалення своєї теперішньої реальності.

Якщо б ми спробували у теперішній нашій реальності озвучити слова ось цього новонародженого Спасителя, який покликав нас, аби ми йшли і знайшли його сьогодні, якими б вони були – Його слова?

У тебе є покликання. У тебе є призначення. Тебе щось чекає. Тебе чекає хтось.

У тебе сьогодні є свій вертеп і ясла.

У тебе є хтось – багато хто, хто потребує довірити тобі своє життя.

У тебе також є хтось, хто за всяку ціну сьогодні хоче у тебе це життя відібрати, вбити, усунути тебе.

Ти багато кому невигідний.

Але ти покликаний народитися. Ти покликаний стати голосом, месією.

В твоїй історії було своє благовіщення. Тобі була дана мати. Вона сказала тобі і про тебе «так, нехай станеться…»

Але у тебе непростий шлях. Це довгий шлях скритих років. Років чекання і непомітної праці.

Але водночас це найпрекрасніший шлях, за яким ти завжди будеш тужити – шлях буття з Богом.

Це шлях минулий і водночас майбутній. Бо ти прийшов з цього часу і призначений для цього часу.

Дорогі брати і сестри! Сьогодні не без значення ангели закликають: Ідіть і подивіться… сьогодні народився вам Спаситель…

Знайти і побачити його − це має особливе значення. В Ньому, в його постаті є щось, що я маю побачити для себе.

Пастухи побачили дитятко, що лежало в яслах. В цьому дитяткові, у яке сьогодні з вами вдивляємося тут, ми бачимо теж дитя, нещодавно народжене, але опущене. Це дитя, наше дитя ім’я якому Україна, лежить в окопах, серед автоматів та зброї, наче серед тих тварин.

Саме тому це дитя кличе нас сьогодні знайти його і подивитися на нього… вдивитися в її очі… Кличе нас народитися для неї, тобто прокинутися зі сну і збудитися з тієї казкової різдвяної ночі, до якої ми звикли.

Бо поки ми спимо, поки відпочиваємо для нового, мовляв робочого нашого дня, в цій ночі і в цій добі, яка вже майже рік є ніччю, біля нашої дитини є пастухи. Їх скликали ангели – усі ті загиблі наші співбрати, ангели небесної сотні, − тепер вони скликали сьогоднішніх пастухів до новонародженої дитини, якій не знайшлося місця серед тих, для яких вона народилися. Вони гріють її своїми подихами і молитвами. Цю дитину приколисують сьогодні автомати захисників і погляди військових літаків. Цю дитину годує кров тих, хто сьогодні є там, а ми тут.

Дорогі брати і сестри!

Чи усвідомлювали ми собі, що хтось задля нас поранений?

Здебільшого ми переконані, що нам завжди хтось щось повинен. Ми схильні ставити претензії усьому, що можемо окреслити «нашим спасителем». Але чи ми коли небудь відчули на собі, що наш Спаситель задля нас отримав рани? Чи дооцінили ми, що цей Спаситель народився, щоб задля мене померти… віддати задля мене своє життя?

Чи я дооцінюю те, що в сьогоднішніх яслах України новонароджене дитя помирає задля мене? Чи спромігся б я померти задля цього життя? Щоб воно жило, зростало і було месією нової України…

***

Новонароджений наш Спасителю!

Сьогодні, знайшовши Тебе і вдивляючись в Тебе, нам пригадуються слова, які Ти сказав одному із своїх учнів перед своєю хресною смертю:

«Куди я йду, неспроможен ти зі мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»

«Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? − сказав цей твій учень. − Життя моє за тебе покладу я!»

«Життя твоє покладеш за мене? − Істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.»

Новонароджений Ісусе, сьогодні і не лише сьогодні, цей оклик є окликом бажання жити.

«Життя своє покладу я» − сьогодні це клич життя. Хто скаже сьогодні «я хочу жити», той на це неспроможний, бо життя кожного з нас має ціну чиєїсь смерті: вчорашньої, сьогоднішньої і завтрашньої.

Допоможи нам Господи бути здатними йти за Тобою сьогодні − туди, кути Ти йдеш. Нехай ми не будемо неспроможними знайти тебе. Нехай не будемо неспроможними бачити твою зорю на небі, яка світить над місцем твого Різдва сьогодні. Нехай досвітній спів півня більше ніколи не буде символом зради і смерті, але символом життя і нашої вірності Тобі та готовності вмерти за Тебе.

Твоїми яслами сьогодні є окопи, твоїми пастухами є сьогодні воїни, Марією і Йосифом сьогодні є молитва Церкви. Нехай в сьогоднішньому вертепі України і ми будемо живими і вірними твоїми захисниками.

Амінь.