Процес обрання Папи Римського

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Четвер, 21 лютого 2013, 19:28; Перегляди: 2491

Обрання Папи відбувається на Конклаві, в якому беруть участь кардинали з правом голосу. Термін Конклав походить від двох латинських слів cum clave «під ключем», оскільки кардинали-електи під час обрання нового єпископа Рима перебувають в повній ізоляції від зовнішнього світу.

Процедура Конклаву була встановлена Папою Григорієм Х у 1274 році. Папа Павло VI зменшив кількість кардиналів-електів до 120 у 1975. Колеfгія кардиналів складається з трьох груп: кардиналів-єпископів (за титулами субурбікарних єпархій біля Рима), кардиналів-пресвітерів (за титулами древніх римських храмів) та кардиналів-дияконів (за титулами римських дияконій). Титули кардинала мають також глави деяких Східних Католицьких Церков. Оскільки Римський єпископ є не тільки главою Римської єпархії, Латинської Церкви, але і цілої Католицької Церкви, то главам Східних Католицьких Церков таким чином (через надання титулу кардинала Римської Церкви) надається змога брати участь у виборах Папи. Колегія кардиналів також є керівним органом Католицької Церкви в період sede vacante, тобто тоді, коли папський престол є вільним.

На 15 день (або не пізніше 20-го дня) після смерті чи зречення з уряду Папи кардинали збираються в Соборі Святого Петра на месу pro eligendo Papa та просять допомоги Святого Духа в обранні нового понтифіка. Конклав відбувається в Сикстинській каплиці. Перед початком вибору кардинали входять до каплиці урочистою процесією під спів Veni Creator.

Та сідають в два ряди – один навпроти одного.

Після того, як всі кардинали-електи увійшли до Сикстинської каплиці, останній кардинал-диякон зачиняє двері зсередини. А ззовні процес обрання нового понтифіка охороняють вояки швейцарської гвардії. Ватиканська гвардія налічує 110 гвардійців, які забезпечують порядок і безпеку Папи. За легендою одяг гвардійців розробив Мікеланджело.

Тільки ті кардинали, які не досягли 80-літнього віку, мають право обирати нового Папу. Всі інші кардинали (зокрема ті, яким вже понад 80 років) можуть брати участь тільки в підготовчих нарадах чи процедурах перед виборами. Кількість кардиналів-електів не може перевищувати 120. Всі кардинали-електи складають обітницю мовчання стосовно всього, що відбувається на Конклаві. Наступника Бенедикта XVI буде обирати 117 кардиналів.

Після того як кожен кардинал вписав ім’я обранця він вкидає бюлетень в спеціальну чашу. Перед вівтарем знаходиться стіл, за яким сидять кардинали, які підраховують голоси. Голосування є таємним. З-поміж кардиналів обирають 9 єпископів, які відповідають за процедуру. Три кардинали є в рахунковій групі, три збирають бюлетені в кардиналів, які з певних причин не можуть підійти і вкинути бюлетень і ще три перевіряють бюлетені. Папою може бути обраний будь-який охрещений і неодружений католик, тобто не тільки з числа кардиналів. Проте з 1378 року Папами ставали тільки кардинали.

Голосування за нового понтифіка відбуваються чотири рази на день, двічі вранці і двічі ввечері (Окрім першого дня, коли є тільки одне голосування). Процес кожного голосуваня триває від двох до трьох годин. Для того, щоб бути обраним Папою, кандидат повинен набрати 2/3 голосів конклаву. Якщо ніхто не зміг набрати необхідної кількості голосів, то після 34 голосування Конклав обирає нового понтифіка з-поміж двох осіб, які набрали найбільшу кількість голосів на останньому голосуванні. Ті, за кого голосують в цьому випадку, вже не можуть брати участь в голосуванні. Кожен кардинал-елект зобовязаний брати участь у всіх голосуваннях.

Таємне голосування було запроваджене Папою Григорієм XV у 1621 році. Бюлетень містить напис Eligo in Summum Ponteficem («Я обираю верховним понтифіком»), а нижче кардинал-елект власною рукою вписує ім’я людини (свідомо спотворюючи свій почерк, щоб зберегти таємність голосування), за яку він голосує.

Після того, як хтось набрав 2/3 голосів кардиналів-електів, декан колегії кардиналів (на сьогодні це Анджело Содано) запитує обраного – приймає він вибір чи ні. Після того, як обраний дає ствердну відповідь, декан запитує, яке ім’я він обирає для свого понтифікату.

Після кожного голосування бюлетені скріплюються ниткою та спалюються з додаванням спеціальних матеріалів, що забарвлюють дим.

Якщо дим над Сікстинською капеллою є чорного кольору – це означає, що Папу не обрано. Якщо дим є білого кольору, то це свідчить, що голосування закінчилось позитивно.

Після прийняття вибору новий Папа йде у так звану «Кімнату сліз», де на нього вже чекає облачення, яке готується наперед, є різного розміру та відповідає різній статурі тіла.

Папа знімає своє кардинальське облачення і одягає папське: білу сутану, білий стихар, червону пелеринку, білий пілеолус (лат. Pileolus – шапка) або дзукетто (італ. Zucchetto), і червону столу (в схід. традиції епітрахиль). Після цього він виходить до кардиналів.

Після обрання кардинал-протодиякон (найстаріший серед кардиналів-дияконів) виходить на головний балкон Собору святого Петра в Римі і виголошує фразу «Annuntio vobis gaudium magnum: Habemus Papam!» (Проголошую вам велику радість: маємо Папу) та додає ім’я та прізвище обраного кардинала та його нове ім’я. Згодом саме Кардинал-протодиякон одягає на Папу палліум під час урочистої Літургії після обрання.

Потім на балкон виходить новообраний Папа. Він виголошує свою першу промову та уділяє перше благословення Urbi et orbi.

За матеріалами:

Vatican Insider (http://vaticaninsider.lastampa.it)
Католическая Энциклопедия.- Москва: Издательство францисканцев, Т2, 2005. - 928 с.
The New Catholic Encyclopedia, 2nd Edition Vol. IV. Thomson/Gale; Washington, D.C.: Catholic University of America, 2003 961p.

Малюнки: Vatican Insider

Джерело: risu.org.ua