Презентація наукового видання про Святого Йосафата в українській парафії в Римі

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Вівторок, 03 грудня 2013, 20:30; Перегляди: 3001

1 грудня 2013 р., в українській парафії Свв. Сергія і Вакха у Римі відбулася презентація наукової праці ієромонаха Василіянської Провінції Св. Миколая, отця доктора Павла Кречуна, «Cвятий Йосафат Кунцевич (1580-1623) як свідок віри в епосі релігійної контроверсії».

Презентація розпочалася із вступного слова о. Марка Ярослава Семегена, віце-пароха,в якому о. Марко підкреслив велику наукову цінність нового видання про Святого Йосафата. «Це перше наукове дослідження, яке глибоко відкриває сучасному українському християнину постать Святого Йосафата, правду про його життя, діяльність та мучеництво», – зазначив о. Марко.

У своїй презентаційній доповіді автор книги, о д-р Павло Кречун зазначив, що метою його наукового дослідження було представити і приблизити українцям XXI століття правду про постать Святого Йосафата, яка ще досі до кінця незнана. Автор базував свої дослідження на документах беатифікаційного процесу, де були зібрані свідчення різних людей, які знали цю постать. «На основі беатифікаційного процесу змальовується духовний профіль Йосафата, його праця і все те, що він робив, з чим стикався та які мав відносини з тими чи іншими людьми», – наголосив науковець.

«Святий Йосафат був вірний Богові, провадив святе життя, і якщо б навіть він не прийняв мученицьку смерть, то через саме праведне життя він достойний бути святим. Він віддав, посвятив своє життя цілковито Богові», – підкреслив отець доктор.

Автор книги звернув особливу увагу на ставлення Святого Йосафата до інших конфесій, зокрема православних. «Багато людей завдяки Святому Йосафату наверталися до церковної єдності з Католицькою Церквою, сам православний єпископ Мелетій Смотрицький повернувся до з’єдиненої Церкви. Про що це свідчить? Коли ми навертаємося? Коли ми приймаємо те чи інше рішення? Звісно, коли переконуємося в чомусь. Йосафат переконував інших своїм праведним життям, богослужбовими текстами, творами Отців Церкви, тобто користав з тих самих джерел, які визнавалися і православними братами», – зауважив о. Павло.

Отець доктор підкреслив, що Святий Йосафат є апостолом єднання. «Його можна назвати пророком екуменізму, тому що він керувався більше практичним і духовним екуменізмом, який зараз ми маємо в наших часах. Контроверсійність особи Йосафата тісно пов’язана з тогочасними історичними подіями і проявляється в оцінках опонентів, які закидають йому, що він перетягував інших. Однак робив він це, говорячи правду».

На завершення презентації о. Марко Семеген звернув увагу присутніх, що особа Святого Йосафата посередньо пов’язана з українською цервою в Римі. В церкві Свв. Сергія і Вакха зберігається чудотворна ікона Жировицької Богородиці, до якої Йосафат мав особливе почитання. Він також у свій час був ігуменом василіянського монастиря у Жировичах (Білорусія), де знаходиться оригінал чудотворної ікони. Як передає традиція, саме один з монахів Жировицького монастиря, перебуваючи в Римі, написав на стіні храму ікону Божої Матері, яка знаходиться тут вже майже 300 років.

Отець Марко також згадав про складну долю мощей Святого Йосафата. «Темрява завжди боїться світла і так було з Йосафатом. Коли поглянемо на смерть Йосафата, його вбивство і потім цілий шлях його мощей, то бачимо, що Йосафата боялися і бояться до сьогодні. Коли прослідкувати шлях його мощей, тобто його тіла, від смерті до 50-літньої події тому покладення його мощей в Соборі Святого Петра у Ватикані, побачимо, що це був постійний страх, постійний пошук, його мощі перейшли різні етапи, їх переховували в підвалах, в мурах та в різних місцях, бо за ними постійно шукали. Ніколи постать Йосафата не була забута ніким: ані царським урядом, який постійно шукав за мощами, щоб їх знищити, ані радянським урядом. Однак лише Боже Провидіння посприяло, що мощі святого вдалося перевезти до Ватикану, де вони знаходяться до сьогоднішнього дня», – підсумував о. Марко.