Вшанування 55 років мученичої смерті о. Йосифа Завадяка ЧСВВ у Боронявській обителі

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: П'ятниця, 06 грудня 2013, 10:47; Перегляди: 2000

Лагідний, добрий та завжди усміхнений ‒ таким пам’ятають о. Йосифа його сучасники, таким він залишився для багатьох нащадків.

4 грудня, на свято Введення до храму Пресвятої Богородиці, 1958 року, повертаючись з каменоломні с. Рокосова, о. Йосиф Завадяк, ЧСВВ, за попереднім планом НКВД був жорстоко збитий вантажною машиною. Один із водіїв, який натрапив на напівмертвого о. Йосифа, привіз його до районної лікарні м. Хуста, де священик невдовзі помер.

З того часу минуло 55 років, і в Боронявському монастирі, де отець Йосиф Завадяк, ЧСВВ, був останнім Ігуменом до його закриття у травні 1948 р, відбулися поминальні богослужіння у нижньому храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Урочисту Божественну Літургію очолив о. Даниїл Дербаль, ЧСВВ, Намісник Малоберезнянського монастиря. Йому співслужили: о. Михайло Станко, ЧСВВ, Настоятель Імстичівського монастиря, о. Тарас Іванина, ЧСВВ, Настоятель Боронявського монастиря, та о. Лука, Буняк, ЧСВВ.

У Божому Слові о. Даниїл звернувся до вірних. Зокрема, доводив присутнім важливість Слова Божого у житті та вміння його слухати, приймати, а, відтак, ‒ виконувати. Проповідник звернув увагу на приклад Богородиці, серце якої було завжди відкрите на Слово Боже. У другій частині проповіді священик наголосив на особі о. Йосифа, якого 55-ту річницю смерті сьогодні згадуємо. Його життя, монаше і священиче служіння, завжди здійснювалося у молитві та вмінні слухати Бога, воно зажди було наповнене бажанням і шуканням Божої волі. Його жертва є найбільш переконливою та засвідчує вірність своїм переконанням до кінця. Свою християнську та українську ідентичність, любов до рідного народу та Церкви цей ісповідник віри неодноразово засвідчував у різних переслідуваннях з боку безбожної влади.

Після Літургії отці відправили панахиду за упокій душі блаженної пам’яті о. Йосифа. Наприкінці о. Тарас також звернувся з подячним словом до усіх присутніх і наголосив, що найкращою пам’яттю про о. Йосифа є цінування його кривавої жертви. Його молоде, покалічене життя і його мученицька смерть дала можливість кожному з нас вільно визнавати свою віру. І, сьогодні, коли так часто люди хитаються, є невизначені, мовляв «усе одно», цей священик є прикладом непохитної віри та глибоких християнських і патріотичних переконань.