Послання Папи Франциска на святкування 50-го Всесвітнього дня миру – 1 січня 2017 р.

Деталі

Категорія: НОВИНИ ЦЕРКВИ

Опубліковано: П'ятниця, 16 грудня 2016, 18:08

Автор: Адміністратор

Перегляди: 1873

Ненасильство: політика миру

1. На початку цього нового року я складаю мої щирі побажання миру всім народам і націям світу, главам держав і урядів, а також керівникам релігійних громад і різних рухів громадянського суспільства. Я бажаю миру кожному чоловікові, жінці і дитині. Я молюся про те, щоб образ і подоба Бога в кожній людині дозволили нам розпізнавати один одного, як священні дари, які мають величезну гідність. Особливо в конфліктних ситуаціях, давайте будемо поважати цю «найглибшу гідність» (1) і зробимо ненасильство нашим способом життя.

Це є моє послання на 50-й Всесвітній день миру. У першому посланні, блаженний Папа Павло VI звернувся до всіх людей, не тільки до католиків, з недвозначними словами: „Нарешті, стало ясно видно, що мир є єдино вірним напрямком людського прогресу (а не честолюбна напруженість націоналізму, не насильницькі завоювання, не репресії, які ведуть до несправжнього цивільного порядку)”. Він застеріг від „небезпеки вважати, що міжнародні суперечки можуть вирішуватися тільки за допомогою залякування і смертоносних сил і не можуть бути розвʼязані розумним шляхом, тобто шляхом переговорів, які базуються на засадах закону, справедливості та рівності”. Навпаки, посилаючись на Paceminterris свого попередника Св. Йоана XXIII, Папа Павло VI привітав „здоровий глузд і любов до миру, в основі яких є істина, справедливість, свобода і любов”. (2) Вражає актуальність цих слів, що сьогодні не менш важливі та нагальні, ніж п'ятдесят років тому.

З цієї нагоди я хочу зосередитися на темі ненасильства як політики, яка має на меті мир, і я прошу Бога допомогти нам всім досягти ненасильства в глибині наших почуттів і особистих цінностей. Нехай милосердя та ненасильство будуть в основі того, як ми ставимося один до одного в наших особистих, соціальних та міжнародних стосунках. Якщо жертви насильства здатні втриматися від спокуси помсти, вони можуть стати найбільш ймовірними учасниками в ненасильницьких процесах розбудови миру. Нехай відмова від насильства стане характерним стилем наших рішень, наших відносин, наших дій, політики у всіх її формах, від місцевого, щоденного до світового рівня.

Понівечений світ

2. Минуле століття є ознаменоване двома вбивчими світовими війнами, воно принесло загрозу ядерної війни і великого числа інших конфліктів, а сьогодні, на жаль, ми зіткнулися з фрагментарною світовою війною, яка є жахлива. Важко судити про те, чи світ є сьогодні більш чи менш жорстоким, ніж це було вчора. Ми також не можемо напевно знати, чи сучасні засоби звʼязку і мобільність, яка характеризує нашу епоху, роблять нас більш свідомими того, чим є насильство, чи більш схильними до нього.

У будь-якому випадку, це насильство, яке здійснюється «фрагментами», в різні способи та на різних рівнях, викликає величезні страждання, про які ми дуже добре знаємо: війни в різних країнах та на різних континентах; тероризм, злочинність і непередбачувані збройні напади; зловживання щодо мігрантів та жертв торгівлі людьми; спустошення довкілля. З якою метою? Невже насильство дозволяє досягти цілей, які мають справжню цінність? Все, чого воно досягає, це спровокувати репресії і летальні конфлікти, які розкручуються по спіралі, і які вигідні лише кільком «господарям війни»?

Насильство не є ліками для нашого понівеченого світу. Відповідати насильством на насильство призводить, в кращому випадку, до вимушеної міграції і величезних страждань, тому що велика кількість ресурсів призначається для військових цілей, замість того, щоб скеровуватися на щоденні потреби молодих людей, сімей, які переживають труднощі, людей похилого віку, хворих, тобто переважної більшості жителів світу. У найгіршому випадку, насильство може призвести до смерті, фізичної та духовної, багатьох, а може, навіть, і всіх людей.

Добра новина

3. За часів Ісуса також існувало насильство. Він вчив, що реальним полем битви, в якому стикаються насильство і мир, є людське серце: «Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки» (Мк. 7:21). Але послання Христа, перед лицем цієї реальності, пропонує радикально позитивну відповідь: Він невпинно проповідував безумовну любов Бога, яка приймає і прощає; Він навчав своїх учнів любити своїх ворогів (Мт. 5:44) і підставляти «іншу щоку» (Мт. 5:39). Коли Ісус заборонив тим, які погрожували побити камінням жінку, схоплену в перелюбі (пор. Ів. 8,1 до 11), коли, вночі, перш ніж померти, Він наказав Петру заховати свій меч в піхви (Мт. 26:52), саме в ці моменти Ісус накреслив шлях ненасильства, який Він сам пройшов до кінця, аж до хреста, через який Він побудував мир і зруйнував ворожість (пор. Еф. 2,14-16). Таким чином, ті, хто приймає Добру Новину Ісуса, здатні розпізнавати насильство, яке несуть в собі, і дозволяють милосердю Божому зцілити себе. Таким чином, ці люди стають інструментами примирення, відповідно до повчання святого Франциска Ассизького: „Мир, який ви проголошуєте вашими устами, майте його дуже рясно у вашому серці” (3)

Бути справжніми учнями Ісуса сьогодні означає також дотримуватися своєї позиції ненасильства. Як заявив мій попередник Бенедикт XVI – „така позиція є цілком реальною, тому що вона враховує те, що в світі існує занадто багато насильства, занадто багато несправедливості, і тому ви можете подолати цю ситуацію, тільки якщо будете боротися з нею з більшою любовʼю, з більшою добротою. Це «більше» походить від Бога”. (4) Він також додав з великою переконливістю: „Ненасильство для християн – це не просто тактична поведінка, а спосіб буття, поводження людини, яка настільки переконана в Божій любові та силі, що не боїться боротися зі злом, маючи за єдину зброю тільки любов та істину. Любов до ворога є ядром «християнської революції». (5) Недарма ці слова з Євангелія – «любіть ворогів ваших» (Лк 6:27) вважаються «Великою Хартією – la magna charta – християнського ненасильства»: ці слова не означають, що „ми маємо скласти руки перед обличчям зла [...], ми маємо відповісти на зло добром (пор. Рим. 12,17 до 21), таким чином розриваючи ланцюг несправедливості” (6)

Сильніший, ніж насильство

4. Ненасильство іноді розуміють як поразку: здатися, скласти руки, нічого не робити, але насправді це не так. Коли Мати Тереза отримала Нобелівську премію миру в 1979 році, вона чітко проголосила своє послання активного ненасильства: „У нашій родині нам не потрібні бомби і зброя, нам не потрібно нищити, щоб нести мир; все, що потрібно, це бути разом, любити один одного [...] Так ми зможемо подолати все зло, яке є в світі”. (7) Оскільки сила зброї є оманливою. „У той час як торговці зброєю чинять свою справу, є прості будівники миру, які допомагають людині, одній, інший, ще одній, віддаючи своє життя”; для цих творців миру, Мати Тереза є «символом, іконою нашого часу». (8) У вересні минулого року я мав велику радість проголосити її святою. Я високо оцінив її відкритість до всіх людей через „прийняття і захист людського життя, ненародженого та занедбаного і відкинутого. [...] Вона нахилялася до беззахисних людей, яких залишили вмирати на узбіччі дороги, вона визнавала їхню гідність, яку дав їм Бог; вона зробила так, щоб їхні голоси почули сильні цього світу, для того, щоб вони могли визнати свої помилки, аж до злочину – до злочину! – до злочину бідності, яку вони самі створили”. (9) У відповідь на це його місія – і в цьому Він представляє тисячі, навіть мільйони людей – це йти назустріч жертвам зі щедрістю і самовідданістю, торкаючись та перевʼязуючи кожне зранене тіло, зцілюючи кожне розбите життя.

Ненасильство, яке застосовується на практиці з рішучістю та відповідністю, принесло вражаючі результати. Успіхи по звільненню Індії, досягнуті Махатмою Ганді і Абдул Гаффар-ханом, та боротьба Мартіна Лютера Кінга проти расової дискримінації ніколи не будуть забуті. Жінки, зокрема, часто стають лідерами ненасильства: наприклад, Лейма Гбові і тисячі інших ліберійських жінок, які організували молитовні зустрічі та ненасильницькі протести (pray-ins), щоб домогтися переговорів на високому рівні для завершення другої цивільної війни в Ліберії.

Ми також не можемо забувати про знаменне десятиліття, в яке сталося падіння комуністичних режимів Європи. Християнські громади внесли свій вклад наполегливою молитвою та сміливими діями. Особливий вплив мало служіння і вчення Йоанна Павла II. Розмірковуючи про події 1989 року в енцикліці Centesimus Annus (1991), мій попередник зазначив, що кардинальні зміни в житті людей, народів і держав досягаються «шляхом мирного протесту, використовуючи тільки зброю істини і справедливість». (10) Цей шлях політичного переходу до миру став можливим почасти «через ненасильницьку завзятість людей, які, завжди відмовлялись схилитися перед лицем сили, і в той же час змогли знайти раз за разом ефективні способи свідчити про істину». Далі він підсумовує: „Нехай люди вчаться боротися за справедливість без насильства, відмовляючись від класової боротьби в їхніх внутрішніх суперечках та без війн у суперечках міжнародних”. (11)

Церква шукає реалізації ненасильницьких стратегій з метою сприяння миру в багатьох країнах, закликаючи навіть найжорстокіших учасників конфліктів, докласти зусиль по досягненню справедливого і міцного миру.

Прихильність до жертв несправедливості і насильства не є винятковим надбанням католицької Церкви, вона властива багатьом релігійним традиціям, для яких «співчуття і ненасильство є суттєвими і вказують дорогу життя». (12) Я повторюю рішуче: «жодна релігія не є терористичною». (13) Насильство є оскверненням імені Божого. (14) Давайте будемо завжди повторювати: «Ніколи імʼя Бога не може виправдовувати насильство. Тільки мир святий. Тільки мир святий, а не війна». (15)

Внутрішнє коріння ненасильницької політики

5. Якщо джерелом, з якого витікає насильство є серце людей, то дуже важливо слідувати шляхом ненасильства в першу чергу в середині родини. Це одна зі складових частин тієї радості любові, яку я представив в березні минулого року в Апостольському посланні Amorislaetitia, по завершенні дворічних роздумів Церкви про шлюб та сімʼю. Сімʼя є життєво важливою ланкою, в якій подружжя, батьки і діти, брати і сестри вчаться спілкуватися і безкорисливо піклуватися один про одного, і де тертя або навіть конфлікт повинні бути подолані не силою, а шляхом діалогу, взаємної поваги, пошуків добра для іншого, милосердя і прощення.16 З родинного середовища радість любові поширюється на цілий світ, і випромінюється в суспільство.17 Крім того, етика братства і мирного співіснування між людьми і між народами не може базуватися на логіці страху, насильства і закриття, а тільки на відповідальності, повазі і щирому діалозі. У звʼязку з цим, я закликаю до роззброєння, а також до заборони та ліквідації ядерної зброї: ядерне стримування і погроза взаємним гарантованим знищенням не можуть бути основою цього типу етики. (18) З такою ж терміновістю благаю вас зупинити побутове насильство і жорстоке поводження з жінками і дітьми.

Ювілей Милосердя, який завершився в листопаді минулого року, став запрошенням зазирнути в глибину наших сердець, і допустити туди милосердя Боже. Ювілейний рік змусив нас стати свідомими того, як багато різних людей і соціальних груп розглядаються з байдужістю, вони є жертвами несправедливості і страждають від насильства. Проте вони є частиною нашої «родини», нашими братами і сестрами. Саме тому політика ненасильства повинна розпочинатися в родинних стінах, а потім поширюватися на всю загальнолюдську родину. «Приклад святої Терези від Дитятка Ісус закликає нас до практики маленького шляху любові, щоб не упустити можливість добрим словом, посмішкою, будь-яким невеликим жестом сіяти мир і дружбу. Всеохоплююча екологія також складається з простих повсякденних дій, в яких ми розбиваємо логіку насильства, надмірної експлуатації природи, егоїзму». (19)

Моє заохочення

6. Розбудова миру за допомогою активного ненасильства є необхідним елементом та узгоджується з постійними зусиллями Церкви, щоб обмежити застосування сили через застосування моральних норм. Для цього Церква бере участь в роботі міжнародних організацій, завдяки внеску багатьох відповідальних християн, що приймають участь в розробці законодавства на всіх рівнях. Ісус пропонує нам «підручник» цієї стратегії розбудови миру в так званій Нагірній проповіді. Вісім Блаженств (Мт. 5,3 до 10) змальовують портрет людини, яку ми можемо назвати блаженною, доброю та справжньою. Блаженні лагідні, – говорить Ісус – милостиві, миротворці, чисті серцем, голодні та спраглі справедливості.

Це також програма і виклик для політиків і релігійних лідерів, керівників міжнародних організацій та корпоративних лідерів і засобів масової інформації з усього світу: застосовувати Блаженства у виконанні їхніх обовʼязків. Це є виклик – побудувати суспільство, спільноту або компанію, за які вони несуть відповідальність, у стилі миротворців; щоб дати свідоцтво милосердя, відмовляючись відкидати людей, завдавати шкоду навколишньому середовищу і жадати перемоги будь-якою ціною. Це вимагає готовності «з терпінням сприймати конфлікт, вирішити його і перетворити його в одну з ланок нового процесу». (20) Працюючи таким чином, ми будемо обирати солідарність, як стиль, щоб вибудовувати історію та соціальну приязнь. Активне ненасильство – це спосіб показати, що єдність дійсно є більш потужною та більш плідною, ніж конфлікт. Все в світі тісно повʼязано. (21) Звичайно, може статися, що відмінності породжують тертя: тож давайте будемо зустрічати їх в конструктивний та ненасильницький спосіб, так щоб «напруженість і протилежності змогли досягти різноманітної єдності, яке породжує нове життя», таким чином ми збережемо «дорогоцінний потенціал контрастних відмінностей». (22)

Я запевняю вас, що католицька церква буде супроводжувати будь-які спроби розбудови миру за допомогою активного і творчого ненасильства. 1 січня 2017 розпочне роботу нова Дикастерія для сприяння всебічному загальнолюдському розвитку, яка допоможе Церкві ще більш ефективно просувати «безцінні блага справедливості, миру і творіння», а також для опіки над мігрантами, «нужденними, хворими і виключеними, маргінальними групами і жертвами збройних конфліктів і стихійних лих, увʼязненими, безробітними і жертвами будь-яких форм рабства і тортур». (23) Кожна дія в цьому напрямку, навіть найменша, допомагає побудувати світ, вільний від насильства, є першим кроком на шляху до справедливості і миру.

На закінчення

7. Як завжди, я підписую це Послання 8 грудня, в урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Марія є Царицею миру. В момент народження її Сина ангели прославляли Бога і бажали миру на землі чоловікам і жінкам доброї волі (Лк. 2:14). Просімо Діву Марію, щоб вона провадила нас.

«Ми всі хочемо миру; багато людей будують його кожен день маленькими справами, багато людей страждають і терпеливо зносять втому від величезної кількості спроб побудувати мир». 24 В 2017 році, ми маємо докласти зусиль, молитися та діяти, щоб стати людьми, які винищили зі своїх сердець, зі своїх слів та вчинків будь-які акти насильства, ми маємо побудувати ненасильницькі спільноти, які будуть опікуватися нашою спільною домівкою. «Немає нічого неможливого, якщо ми звернемося до Бога в молитві. Будь-яка людина може стати будівничим миру». (25)

З Ватикану, 8 грудня 2016 року

Франциск

______________

1 Esort. ap. Evangelii gaudium, 228.

2 Messaggio per la celebrazione della 1a Giornata Mondiale della Pace, 1° gennaio 1968.

3 «Leggenda dei tre compagni»: Fonti Francescane, n. 1469.

4 Angelus, 18 febbraio 2007.

5 Ibid.

6 Ibid.

7 MADRE TERESA, Discorso per il Premio Nobel, 11 dicembre 1979.

8 Meditazione “La strada della pace”, Cappella della Domus Sanctae Marthae, 19 novembre 2015.

9 Omelia per la canonizzazione della Beata Madre Teresa di Calcutta, 4 settembre 2016.

10 N. 23.

11 Ibid.

12 Discorso nell’Udienza interreligiosa, 3 novembre 2016.

13 Discorso al 3° Incontro mondiale dei movimenti popolari, 5 novembre 2016.

14 Cfr Discorso nell’Incontro con lo Sceicco dei Musulmani del Caucaso e con Rappresentanti delle altre Comunità religiose, Baku, 2 ottobre 2016.

15 Discorso, Assisi, 20 settembre 2016.

16 Cfr Esort. ap. postsin. Amoris laetitia, 90-130.

17 Cfr ibid., 133.194.234.

18 Cfr Messaggio in occasione della Conferenza sull’impatto umanitario delle armi nucleari, 7 dicembre 2014.

19 Enc. Laudato si’, 230.

20 Esort. ap. Evangelii gaudium, 227.

21 Cfr Enc. Laudato si‘, 16.117.138.

22 Esort. ap. Evangelii gaudium, 228.

23 Lettera apostolica in forma di “Motu proprio” con la quale si istituisce il Dicastero per il Servizio dello Sviluppo Umano Integrale, 17 agosto 2016.

24 Regina Caeli, Betlemme, 25 maggio 2014.

25 Appello, Assisi, 20 settembre 2016.

Джерело:

Католицький Медіа-Центр

http://catholicnews.org.ua/

• < Попередня
• Наступна >