Урочисте відзначення ювілею 400-ліття Василіянського Чину в монастирі Святого Йосафата у Глен-Кові, США

Деталі: Категорія: НОВИНИ ЦЕРКВИ; Опубліковано: Вівторок, 04 липня 2017, 20:36; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1699

«Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств його ніколи!» (Пс. 102,2).

У неділю 18 червня у василіянській обителі Святого Священномученика Йосафата в місті Глен-Ков, Нью-Йорк, США, відбулося велике торжество, приурочене 400-літньому ювілею Василянського Чину Святого Йосафата. Цього дня до монастиря прибула велика кількість прочан з українських католицьких парафій Стемфордської єпархії і гостей. Головною подією у програмі святкування була архиєрейська Божественна Літургія, яку відслужив Преосвященний владика Кир Павло Хомницький, ЧСВВ, правлячий єпископ Стемфордської єпархії, разом із владикою-емеритом Кир Василем Лостеном, Протоігуменом Провінції Успення Пресвятої Богородиці в США о. Василем Салковським, ЧСВВ, і ректором Стемфордської духовної семінарії святого Василія Великого о. Романом Малярчуком.

За ласкою Божою, на святі також був ігумен монастиря святого Йосафата о. Лев Ґолдейд, ЧСВВ, який важко нездужає і вже більше як півроку перебуває в лікарні. Він так мріяв і молився, щоб побувати на відпусті, і Господь дав йому силу прибути на це свято, слухати святих сповідей, примиряти люд Божий з Господом, відпускати їхні гріхи.

Свята Літургія служилася на подвір’ї монастиря як з уваги на чудову літню погоду, так і задля великої кількості учасників.

«Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств його ніколи!»

Христос Господь, що кличе в кожному часі кого хоче і коли хоче до монашого стану: чоловіків і жінок, юнаків і дівчат – подарував нове покликання до василіянського монастиря, брата Амброзія Андрія Єдинака, родом із Канади, з побожної української родини. Брат Амброзій успішно закінчив новіціат у монастирі Святого Йосафата і під час Божественної Літургії склав свої перші чернечі обіти.

Наш дорогий владика Павло у своїй проповіді до прочан звернувся такими словами:

Дорогі Браття і Сестри. Ця сьогоднішня наша урочиста Божественна Літургія є справді особливою. Сьогодні уся наша Стемфордська єпархія, разом із ченцями Чину Святого Василія Великого, що служать тут, святкує ювілейний рік 400 років реорганізації українського монашества у Василіянському Чині.

Тому сьогодні ми особливо вітаємо наше василіянське чернецтво. Хочемо, щоби ціла наша єпархія духовно пережила і ожила у цьому святкуванні разом з вами. Вітаємо вас, дорогі отці та брати, та дякуємо вам за вашу ревну душпастирську працю для вірних нашої єпархії протягом багато, багато років. Ми пам’ятаємо з любов’ю тих великих світичів Василіянського Чину, які приїхали до Америки з Європи в роках зараз після закінчення Другої світової війни. Вони правдиві духовні батьки та вихователі не одного покоління молодих україннців тут, на новій землі. Пам’ятаємо їх, шануємо, любимо та ніколи їх не забудемо!

Дякуємо вам за цей чудовий монастир, за цей притулок, це місце тишини серед гамору світу, де всі можуть прийти, щоб відпочивати фізично та духовно відновлятися. Ми розуміємо, що утримання монастиря та території навколо нього – це не легко. Фізичні та фінансові тягарі – величезні! Але ви розумієте, який духовний скарб посідаєте тут, скарб, з якого отримують користь усі, хто ввійде через ці великі брами, включно зі мною, відтоді, коли я сам уперше ввійшов через них 35 років тому, коли я розпочинав рік новіціяту, – поділився своїм досвідом перебування у стінах цього монастиря владика Павло.

По Святій Літургії відбувся святковий обід, який приготувала спільнота «Матері в молитві» з василіянської парафії Святого Юра на Мангеттені, Нью-Йорк.

По обіді був відслуженний Молебен до Пресвятого Серця Христового, який відслужив і проповідь виголосив о. Кирило Іщук, ЧСВВ. З ним співслужили о. Протоігумен Василь Салковський, парох парафії Святого Володимира о. Василь Гриньків, парох парафії Святого Йосафата в місті Воррен, Детройт, о. Маріо Дацишин, ЧСВВ, та інші священники, які прибули на свято.

А на закінчення святкування вірні молилися Хресну Дорогу, жертвуючи цю молитву за потреби Церкви і в своїх приватних наміреннях, складаючи подяку Богові за всі отримані ласки.