Спільне Різдвяне послання ієрархів Української Греко-Католицької Церкви у Західній Європі - 2016-2017

Деталі

Категорія: ДОКУМЕНТИ ЦЕРКВИ

Опубліковано: Субота, 24 грудня 2016, 20:31

Автор: Адміністратор

Перегляди: 2186

«Христос приходить у тиші, ніжності та милосерді і нас до них закликає. Спаситель запрошує йти до глибин, до правдивого. Не боятися відкрити і відкритися на Таїнство, зосередитися на найважливішому, слухати, молитися, чувати».

З нами Бог! Розумійте народи

і покоряйтеся, бо з нами Бог

Всечесніші та всесвітліші Отці,

Преподобні Брати і Сестри в монашестві,

Дорогі Брати і Сестри!

Дві тисячі років тому наш Спаситель прийшов у світ непевності, страху, імперського насилля і воєн між народами. Христос прийшов на землю Ізраїлю, де його люд терпів від римського панування і зради власних еліт. “І трапилося тими днями, – вийшов наказ царя Августа переписати всю землю” (Лк 2,1).

Вже з перших глав Нового Завіту дізнаємося про драматичні історичні обставини: переслідування з боку Ірода, вбивство дітей, втеча до Єгипту. Розкривається таїнственний погляд на складну і суперечливу історичну та людську дійсність: радість пастушків, відвідини мудреців і їхні дари в контрастному колажі з риданням матерів Вифлеєму та безмірним страхом родини з новонародженим немовлям, що змушена покидати Батьківщину через смертельну загрозу. “Ось Ангол Господній з’явивсь уві сні Йосипові та й сказав: “Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб його погубити” (Мт 2,13)

Син Божий не вибирав “спокійного” чи “легкого” часу, не шукав можливості спростити свою місію. Навпаки, Він увійшов в наш світ, наш біль, наш переляк — цілих народів та поодиноких, простих людей –  і навіки перемінив все людство.

З нами Бог! Після Воплочення, Смерті і Воскресіння Христа, вже не володіє світом ні страх, ні смерть. Ми врятовані від лиха. Ми можемо з Богом стати і стояти понад грізним злом.

З нами Бог — відчуймо Його присутність, яка звільнює від панування лукавства.

Навколо багато хаосу, шуму, ерзацу, брязкоту, болю, несправедливості та страждань. Вони причиняють неспокій душі, провокують свідому і несвідому боязнь. В сучасному світі, де стає все менше стабільних орієнтирів, людина відчуває глибоку самотність. Серед буревіїв і потрясінь інформаційного суспільства, важко почути той “лагідний вітерець”, в якому гряде Господь, як колись до пророка Іллі. Навіть старозавітній пророк не відразу Його впізнав. А у світі, що захоплений собою і сучасними засобами заглушує переляк, біль, справжнє, таїнственне, нам ще важче почути голос Бога, відчути Його. Бо наш Господь тихий. “Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить”, – каже пророк Ісая (Іс. 42,3).

Христос приходить у тиші, ніжності та милосерді і нас до них закликає. Спаситель запрошує йти до глибин, до правдивого. Не боятися відкрити і відкритися на Таїнство, зосередитися на найважливішому, слухати, молитися, чувати.

У різдвяну ніч ми особливо, по-дитячому, маємо нагоду зустріти таїнство тиші, у якій приходить до нас Господь. У ніжності колядки, у тихому світлі різдвяної свічки, у родинній молитві та неспішній Святій Вечері. Цінуймо цю різдвяну тишу і час буття разом, не порушуймо їх метушнею, непорозуміннями чи сварками.

Зупинімся. Замовкнім і вслухаймося. Вдивляймося в Таїнство. Шукаймо правдивої радості та істинного щастя. Будьмо у ці дні з Богом і одне з одним. Будьмо…таки з Богом.

Розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог

Різдво Христове, історія Воплочення, ставить проблеми та виклики, з якими зустрічається сучасна Європа, та біль війни, який переживають Україна, Близький Схід, Африка, у іншу, Божу, перспективу. Бог забажав стати Людиною у нашому недосконалому світі, щоб преобразити його. Ми також покликані його преображати – огортати підтримкою і молитвою бідних та самотніх, допомагати тим, хто страждає від війни, переслідувань та інших небезпек.

Дитятко з Матір’ю та Йосифом були «біженцями» в Єгипті. Зараз в світі нараховують 65 мільйонів вимушених переселенців та біженців. Серед них до двох мільйонів громадян України, внутрішніх переселенців, що втекли від воєнних дій на сході України. Вони покинули рідних, домівки, друзів, все попереднє життя, бо небезпека вища, ніж страх перед невідомим. Десятки тисяч українських військових і сотні тисяч мирних мешканців сірої зони на Донбасі зустрічатимуть це Різдво як Богородиця з Обручником Йосифом – в убогих стаєнках, окопах і польових умовах. Для багатьох родин, традиційне вільне місце за свят–вечірнім столом промовлятиме трагічною відсутністю, яку заповнити може лише присутність Божа, а саме її ми разом святкуємо.

Бог у цьому Різдві з кримчанами, бо наш Крим терпить від переслідувань, порушень прав людини. Він з військовополоненими, заручниками та в’язнями сумління.

Посеред нас також немало тих, хто переживає складні особисті обставини, почувається забутим і покинутим. В західній Європі є до двох мільйонів економічних мігрантів з України, теж вимушених, бо в пошуках заробітку українці покидають своїх рідних, відчувають відчуженість, залишеність, непевність у майбутньому.

Труднощі та виклики переживають не лише новоприбулі, а також ті, кого предки давно покинули Україну і кого Батьківщиною стали країни Західної Європи. Протягом ХХ століття українці здобули надзвичайно багато – численні організації та інституції допомагали збирати в розсіянні сущих вигнанців, творити унікальний простір збереження та розвитку української культури та ідентичності. І з часом надати неоціненну допомогу землі наших батьків, коли та здобула незалежність. Зараз ми бачимо як багато з цих інституцій занепадають, втрачають минулу славу, а з кожним поколінням зростає асиміляція. Як зберегти свою ідентичність і віру? Як передати їх дітям? Як не розчинитися в океані рас і народностей? Однак, і не законсервувати себе та не перетворити живу віру і давні звичаї на музейні? Як оживити наші інституції, щоб вони відповідали на сучасні потреби? Як промовляти до світу, щоб ті, хто вибрав належати до нашої Церкви, не будучи українцями, відчували себе її частиною? Як запросити до нашого вертепу усіх – зі сходу і зі заходу, з півночі та з півдня? Відповіді на ці запитання мусимо шукати разом, у молитві, яка завжди дає натхнення і зцілює, у Різдві, що об’єднує – убогих пастушків та мудреців, людей та звірів, небо і землю.

Сьогодні до усіх нас приходить Христос, і усім звіщається добра звістка. Будьмо благовісниками одне для одного, ділімося з кожною людиною теплом, світлом і таїнством.

З усіма нами є Бог!

† ПЕТРО (Крик), Апостольський Екзарх для українців у Німеччині і Скандинавії

† ГЛІБ (Лончина), Єпископ Єпархії Пресвятої Родини в Лондоні, Апостольський Візитатор для українців в Ірландії

† ДІОНІСІЙ (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців в Італії та Іспанії

† БОРИС (Ґудзяк), Єпископ Єпархії св. Володимира в Парижі, Апостольський Делегат у Швейцарії і країнах Бенілюксу

http://ugcc.fr/

• < Попередня
• Наступна >