У видавництві «Ґражда» побачила світ збірка поезій о. Севастіяна-Степана Сабола ЧСВВ – Зореслава, «Зі серцем у руках» (1933) – третє із серії репринтних відтворень за програмою відзначення 75-річчя проголошення державності Карпатської України та 140-річчя від дня народження о. монс. Августина Волошина, яке є вагомими документальними свідченнями доби державотворчих змагань, героїчної боротьби українського народу за утвердження своєї правди на своїй землі і в цілому світі.
Творчість Зореслава має ті вершинні регістри звучання, які дають підставу говорити про неї як про явище цілісне й унікальне в національній культурі, а витоки цього явища слід шукати у багатовіковій історії, у неперервності традицій, у стремлінні до духовного поступу.
Зореслав – це епоха в закарпатській літературі. Його надривне: «Вставай, Европо, йде Червоний Смок!.. На всі краї зрадливо налягли керваві тіні Кремлю...» – ще в 30-і роки звучало як пересторога, як дзвін на сполох, як відчайдушна спроба порятувати людство. Це одна з перших мистецьких реакцій на тотальні репресії та геноцид проти українського народу з боку північного сусіда. До речі, про це він промовляв у реальному часі не лише поетичним словом, але й безкомпромісним і потужним голосом публіциста.
Ставши новатором у галузі форми поезії, Зореслав шукав нові шляхи вираження своїх почуттів і думок. Його класичні сонети й артистичні верлібри, почуттєві експресії й філософські етюди, врешті роздуми та переклади оригінальні за будовою, своєрідні й самобутні. Це поезія яскравої образності, рясної метафоричності.
Варто зауважити, що тексти в пропонованій публікації відрізняються від варіантів у наших попередніх виданнях, оскільки автор пізніше вносив певні корективи, переакцентації тощо, окремі поезії з певних міркувань вилишав. Це буде тим більше цікаво прослідкувати кожному, хто має чуття до поезії й інтерес до психології творчості.
ДОВІДКА:
о. Севастіян Сабол ЧСВВ (Зореслав), народився 7 грудня 1909 року в Пряшеві.
До Василіянського Чину вступив у 1024 році. Навчався спочатку у Лаврівському та Добромильському монастирях. Опісля, в 1931-34 рр. здобував науковий ступінь у Римі.
В 1938-39 рр. був капеланом Карпатської Січі в Хусті.
В 1939 році угорська влада депортувала його з Карпатської України в Словаччину, де він згодом став Протоігуменом та заснував кілька Василіянських монастирів.
В 1949 році Радянська влада засудила о. Севастіяна на довічне увʼязнення, але йому вдалося емігрувати до Риму. Тут він продовжив своє навчання і здобув докторський ступінь з теології у Папському Григоріанському університеті, захистивши дисертацію про Мелетія Смотрицького.
На початку 50-х рр. 20 ст. виїхав до США.
Упокоївся в Господі 19 лютого 2003 року в Детройті.