Василіянська чернеча обитель у Погоні має давню історію, яка сягає княжих часів. За переказами, саме тут, на місці перемоги русичів над половцями, князь Роман Мстиславович заснував монастир Святого Миколая. Під час одного із численних набігів татар у 1594 р. монастир зазнав великого спустошення. Тоді монахи-схимники продовжили чернече життя в печерах.
Монастир було відбудовано у 1634 р. завдяки фундації Миколи Потоцького. Відтак Погонський монастир перебував під опікою не тільки родини Потоцьких, а й багатих вірменських купців із Тисмениці.
У 1736 р. коштом шляхтянки Іванни Велигорської (з родини Потоцьких) і Софії Загвойської (з дому Угернської) тут було збудовано нову муровану церкву Пресвятої Богородиці на знак подяки за ласки, отримані завдяки чудотворній іконі Божої Матері.
Василіянська чернеча обитель у Погоні від початку свого існування мала самостійний статус, але вже з 1739 р. вона увійшла до Руської Провінції Чину святого Василія Великого. У 1748 р. до монастиря було приєднано кілька довколишніх невеликих монастирів.
У 1780 р. Погонський монастир увійшов до Галицької Провінції Найсвятішого Спасителя Василіянського чину. Завдяки душпастирській діяльності в місцевій парафії василіянам вдалося пережити спробу ліквідувати їхній монастир під час реформи, проведеної австрійським імператором Йосифом II.
9 червня 1908 р. відповідним Декретом Святішого Отця Пія X головний престол монастирського храму Успіння Пресвятої Богородиці був оголошений привілейованим з правом надання повного відпусту чотири рази на рік (основний на празник Успіння Пресвятої Богородиці).
Будівництво нової церкви і реконструкцію монастиря в Погоні перервала Перша світова війна, і лише перед Другою світовою війною ця чернеча обитель була перебудована. Упродовж 1926-1930 pp. у монастирі перебували сестри василіянки.
З вересня 1939 р. до червня 1941 р. у монастирських приміщеннях була розміщена частина радянської армії, пізніше тут був інтернат для розумово відсталих дітей.
29 березня 1946 р. за рішенням місцевої радянської влади василіянський монастир у Погоні було ліквідовано. У чернечих келіях розмістили військовий гарнізон, а церкву Успіння Пресвятої Богородиці, доведену до руїни, остаточно знищили 1950 р. Іконостас і вівтарі, а також чудотворну ікону Божої Матері було перенесено до сусіднього села Пшеничники.
Василіянська обитель у Погоні була відновлена лише 1992 р. Того самого року до новозбудованої монастирської каплиці було урочисто перенесено і відреставровану чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. 27 червня 2001 р. Святіший Отець Іван Павло II, перебуваючи з пастирським візитом в Україні, поблагословив Погонську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.
5-6 жовтня 2013 р. відбулась XVIII-та Міжнародна проща вервиці у відпустовому Марійському місці Успенського монастиря Отців Василіян.
Головною подією стало освячення Собору Погонської Богородиці, яке звершив митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин у співслужінні Кир Василя Івасюка, адміністратора Коломийсько-Чернівецької єпархії, Кир Йосафата Говери, екзарха Луцького та Кир Ніла Лущака, єпископа-помічника Мукачівської єпархії.
Собор вражає своєю архітектурою. На кам’яному престолі, який водночас є церквою Цариці Вервиці, височить велична дерев’яна споруда увінчана п’ятьма золотими куполами — Собор Погонської Богоматері. Зсередини дерев’яні стіни собору та панікадило прикрашені найвідомішими іконами Пресвятої Богородиці з цілого світу, які пригадують вірним всюдиприсутність нашої Матері серед її дітей.
Джерело: osbm.info