Проповідь, виголошена Протоігуменом о. Павлом Райчинцем ЧСВВ, на Празник Різдва Пресвятої Богородиці в Імстичівському монастирі, 21 вересня 2015 р. Б.
ДОРОГІ БРАТИ І СЕСТРИ У ХРИСТІ!
Сьогодні ми вшановуємо празник Різдва Пресвятої Богородиці. Оскільки Марія є нашою небесною Матірʼю, цей празник для нас дуже важливий. Він важливий не тільки тому, що ми цим празником звеличуємо Марію. Але й тому, що з цього празника ми черпаємо для себе духовну силу і розуміння нашого життя, як духовних дітей Марії.
Вже від віків народження Марії було в задумі Божому. Бог послав у цей світ свого сина, і щоб приготувати йому тіло, він вибрав Марію на матір свого Сина. Особливо в цей празник, Марія пригадує нам, що наше з вами народження також вже від віків було в задумах Божих.
Народження Божого Сина в історії людства відбулося один раз, але в духовному значенні, Господь народжується в цьому світі безперервно через кожного з нас.
Ми також призначенні брати участь у її Богоматеринстві. Через нас Господь і сьогодні прагне приходити у цей світ, та вносити в нього своє Божество і спасіння.
Багато людей сьогодні задумуються над значенням свого життя і його сенсом. Серед неспокою і проблем, ми деколи не бачимо мети свого життя, все для нас є буденним і обтяжливим.
Празник Різдва нашої Матері показує нам, що мета наша велика. Цей празник показує нам, що кожен син і дочка Богородиці, покликаний приносити Бога у цей світ.
Через кожну духовну дитину Марії, Господь Ісус наново народжується у цьому світі, наново приносить своє божественне спасіння у наше життя.
Церква каже, що для того, аби приготувати тіло своєму Синові, Бог від віків вибрав Марію, щоб вона стала Матірʼю Ісуса.
Ісус приходить у цей світ і в наші часи, і щоб приготувати Йому тіло, Бог Отець від віків вибрав нас – християн. Кожен християнин має велику місію від Бога – стати тілом Божого Сина.
Через нас Господь народжується сьогодні, через нас він голосить своє Боже слово, через нас приносить спасіння, оздоровлення, просвітлення. Через нас поширює своє Боже Царство на цій землі.
Звичайно він не народжується так через нас так, як від Діви Марії, лише в духовному значенні. В духовному значенні, ми покликані дати свої тіла Христові, щоб через них Він приходив у цей світ.
Кожен християнин, це тіло Христове. Через наші вчинки, через наше життя, повинен проявлятися сам Христос, тому ми й називаємо християнами. Тобто тими, які походять від Христа, і через яких Христос приходить у цей світ.
Коли Архангел Гавриїл під час Благовіщення сказав Марії, що вона стане Матірʼю Божою, то вона у покорі здивовано спитала: «Як же воно станеться?».
«Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього отінить тебе» – відповів їй ангел.
Коли Церква нам каже, що ми покликані брати участь у материнстві Марії, і разом з нею служити постійному народженню Ісуса у цьому світі, ми також здивовано задумуємося про те, як воно може статися.
Але ми сьогодні повинні подивитися на своє життя з точки зору Божого задуму. Ми повинні спитатися Бога, який його задум щодо нашого життя.
Наші сили мізерні відносно проблем і потреб життя. Ми не можемо уявити собі, як можна щось змінити чи покращити у цих здавалось би безвихідних ситуаціях. Але так як і Марії, Господь каже нам: «Дух Святий зійде на вас і сила Всевишнього отінить вас». Немає нічого неможливого у Бога, і якщо ми довіряємося Божому задуму, немає нічого неможливого і для нас.
Зараз всі ми знаходимося у своїх життєвих середовищах. Для декого вони обтяжливі, для декого нестерпні, для інших буденні. І Різдво Богородиці настало тоді, коли народ стогнав під гнітом і очікував прихід Месії.
Сьогодні якраз той час, коли ми врешті-решт повинні в дійсності народитися від Бога. Тілом ми народилися, розумово ми виросли, навчилися різним професіям. Але він Бога багато хто і в старшому віці ще не народився.
Марія кличе нас сьогодні до духовного народження. До того народження, яке походить з Божого задуму.
Вона кличе нас до такого народження, коли ми разом з нею кажемо Богові: Ось я, слуга Господній, слугиня Господня, нехай зі мною станеться по твоєму слову.
Це народження спонукає нас до змін або покращення свого життя. Воно спонукає нас самих духовно зростати, адже сам Господь повинен в нас замешкати.
Тому ми не можемо бути запущені і зіпсуті. Ми повинні бути святими як храм. В якому б стані ми не знаходилися зараз і в яких би обставинах не були, зробімо себе такими як Марія – простими, але святими.
Ісус народився від Марії взагалі у вертепі і в яслах. Отож від зовнішніх обставин нічого не залежить. Все залежить від того, якими ми є в душі.
Адже покликання наше велике – сам Христос повинен приходити у цей світ через нас.
Але чи ми гідні цього покликання? Чи ми віддаємося і довіряємося Божому задуму, як Марія?
Від самого свого народження, вона жила тим, щоб сповнити Божий задум. Адже що може бути кращого і гіднішого від цього? Хіба можемо ми зробити щось краще, ніж для нас задумав Бог? Чи можемо ми досягнути чогось кращого, ніж Божі висоти? Чи може бути щось гідніше, ніж коли Господь приходить через нас на цю землю?
Нехай жоден день з нашого життя, не проходить без особистої молитви, на якій постійно перебувала Марія.
Саме під час молитви їй зʼявився Архангел Гавриїл і обʼявив їй її призначення. І нам Господь обʼявляє свій задум під час молитви, тому ніколи її не минаймо. А кожен наш день, кожен вчинок і кожне ставлення, нехай буде таким, як у Марії.
Робімо те, що ми робимо, і живімо там, де ми живемо, але так, як робила б це Богородиця. Нехай вона буде нашої Матірʼю і провідницею щодня і у всьому. Саме у неї ми навчимося пізнавати Божий задум і сповняти його.