Папа Венедикт XVI відкрив «Рік віри»

Деталі: Категорія: РІК ВІРИ 2012-2013; Опубліковано: Четвер, 11 жовтня 2012, 19:13; Перегляди: 2020

«Церква пропонує Рік віри та нову євангелізацію не для того, щоб вшанувати якусь річницю, але тому, що в цьому дійсно існує потреба».

На це звернув увагу Папа Венедикт XVI у проповіді під час Євхаристійного богослуження з нагоди відкриття Року віри, яке він очолив у четвер, 11 жовтня 2012 р., на площі Святого Петра у Ватикані. З ним співслужили майже 400 архієреїв – кардиналів, Отців Синоду, Глав Східних Католицьких Церков та Президентів Єпископських Конференцій.

Були присутні також 15 Отців Другого Ватиканського Собору.

Серед гостей були Глава Англіканської Співдружності Архиєпископ Кентерберійський Роуен Вільямс та Константинопольський Патріарх Вартоломей І, який після закінчення богослужіння виголосив привітальне слово.

Цього дня також відзначалися дві важливі річниці в житті Церкви, а саме, 50-річчя відкриття Другого Ватиканського Собору та 20-річчя оприлюднення нової редакції Катехизму Католицької Церкви. Свята Меса розпочалася о 10-й годині, але її випередило годинне приготування. Навпереміну зі співом хору Римської дієцезії звучали уривки з чотирьох конституцій Другого Ватиканського Собору, о 9:30 розпочалася молитва на вервиці, а о 9:50 – урочистий передзвін. Далі розпочався процесійний хід співслужителів, під час якого звучав гімн Року віри. Внесено також Євангелію, що вживалася під час Другого Ватиканського Собору, і якою Папа Венедикт XVI поблагословив присутніх під час богослужіння, після прочитання євангельського уривку.

«Рік віри, який сьогодні розпочинаємо, – зазначив під час проповіді Папа, – послідовно в’яжеться з усім шляхом, яким перейшла Церква протягом останніх 50-ти років: від Собору, через вчення Слуги Божого Павла VI, який проголосив Рік віри 1967 року, аж до Великого Ювілею Двотисячоліття, яким блаженний Іван Павло ще раз вказав усьому людству на Ісуса Христа, як на єдиного Спасителя, вчора, сьогодні та назавжди».

За словами Венедикта XVI, його попередники Павло VI та Іван Павло ІІ були однозгідними в тому, що Христос є центром всесвіту і в прагненні звіщати Його світові, адже Христос є центром християнської віри. «Сьогоднішній євангельський уривок говорить нам, що Ісус Христос, посвячений Отцеві у Святому Дусі, є істинною та вічною дійовою особою євангелізації», – вів далі Святіший Отець, додавши, що ця Христова місія триває у часі та просторі, а її необхідним засобом є Церква. Воскреслий Ісус сказав Своїм учням: «Як мене послав Отець, так і я посилаю вас», і, тим самим, зробив Церкву учасницею Своєї місії.

Папа пригадав, що Другий Ватиканський Собор не бажав говорити про віру в якому особливому документі, однак, він черпав натхнення з усвідомлення необхідності знову зануритися в християнське таїнство, щоб могти його по-новому запропонувати сучасній людині. Тому, як говорив Папа Павло VI, кожна сторінка соборових документів говорить про віру.

Повертаючись до скликання та відкриття Собору, Венедикт XVI пригадав слова блаженного Івана ХХІІІ, який під час початку собору так окреслив його завдання: «зберігати священний скарб християнської доктрини та навчати її якнайефективнішим способом», що завданням Собору не є обговорення того чи іншого питання доктрини, яка залишається певною і незмінною, але щоб вона була представлена так, щоб відповідати на вимоги нашого часу.

«У світлі цих слів, – сказав Венедикт XVI, – стає зрозумілим те, що я мав нагоду тоді особисто пережити: під час Собору відчувалось зворушливе намагання спільними зусиллями спричинитися до того, щоб знову заясніла істина та краса віри», не «жертвуючи нею вимогам теперішності, але й не тримаючи її зв’язаною з минулим», адже у ній «звучить вічна присутність Бога, Який виходить за межі часу, може бути прийнятий нами в нашому неповторному сьогоденні». Щоб ця внутрішня спонука до нової євангелізації не залишилася лише ідеалом чи не спричиняла замішання, потрібно, щоб вона опиралася на надійну основу, а нею, за словами Папи, є документи Другого Ватиканського Собору. «Саме тому, – додав він, – я наголошував на необхідності повернутися, так би мовити, до „букви” Собору, тобто, до його текстів, щоб віднайти справжній його дух, і повторюю, що справжня спадщина Собору знаходиться у них».

Отці Собору, – вів далі Святіший Отець, – бажаючи якомога доступніше представити віру, були відкритими на діалог зі світом, тому що були стійкими власне у своїй вірі. Натомість, наступними роками багато-хто піддався пануючій ментальності, піддаючи сумнівам основи віри. «І коли Церква сьогодні пропонує Рік віри та нову євангелізацію, це не для того, щоб вшанувати річницю, а тому, що існує потреба в цьому, ще більше, ніж п’ятдесят років тому», – сказав Венедикт XVI, додаючи, що саме відштовхуючись від досвіду духовної пустелі, досвіду світу без Бога, можемо «наново відкрити радість віри, її життєву важливість для нас», а в «цій пустині існує, насамперед, потреба в людях віри, які своїм життям вказуватимуть шлях до обітованої землі».

За матеріалами: РАДІО ВАТИКАН

ФОТОГРАФІЇ З ПОДІЇ (www.photogallery.va)