Послання Папи Франциска на Всесвітній день молитви за покликання

Деталі: Категорія: ЦЕРКВА; Опубліковано: Неділя, 11 травня 2014, 09:29; Перегляди: 2029

alt

«Покликання – свідчення істини» – такою є тема Послання Святішого Отця Франциска з нагоди цьогорічного, 51-го з черги, Всесвітнього Дня молитви за покликання, який припадає у третю неділю після Пасхи, що в Церкві латинського обряду названа Неділею Доброго Пастиря. Звертаючись до вірних, Папа закликає не боятися, пам’ятаючи про те, що Богові лежить на серці здійснення Його задуму щодо нас. Він пригадує, що покликання дозріває на добре обробленій ниві взаємної любові та в контексті «автентичного церковного життя».

Євангелія розповідає нам про те, як Ісус, проходячи Святою Землею та зустрічаючи людей, які були «немов вівці без пастиря», милосердився над ними. А тому й сказав учням: «Жнива – великі, а робітників – мало. Моліться, отже, Господеві нив, щоб послав робітників на свої жнива». Папа звертає увагу на те, що ці слова можуть нас здивувати, адже, зазвичай, для того, щоб збирати, потрібно спершу посіяти. Однак, Ісус стверджує, що «жнива великі», а це тому, що над цим попрацював Господь Бог. Причиною того, що поле, тобто ми, принесли плід, є «Божа благодать».

Молитва, про яку Спаситель просить Церкву, це прохання про те, щоб зростала кількість «Божих співробітників», яким був, зокрема, і святий апостол Павло, який називає християн Коринту «Божою нивою». Він сам особисто «досвідчив, що спасенна Божа воля є незбагненною, а джерелом кожного покликання є ініціатива благодаті». «Все походить від Нього та є Його даром: світ, життя, смерть, сучасність, майбутнє, але ви, як зазначає Апостол, є Христові, а Христос – Божий», – цитує Папа Апостола Народів, пригадуючи, що приналежність до Бога здійснюється через особисті стосунки з Христом, дані нам у Хрищенні. «Це Христос, – додав він, – постійно турбує нас Своїм словом, щоб ми покладали свою надію на Нього».

Ось чому, кожне покликання, у різноманітності існуючих доріг, «завжди вимагає виходу із замкненості у собі, щоб зосередити своє життя на Христові». Як «у подружньому житті, так і в різних формах чернечого посвячення чи у священичому житті, слід подолати способи мислення і діяння, не згідні з Божою волею». Саме в цьому, за словами Наступника святого Петра, й полягає цей «вихід», який дає змогу відкритися на «спонуки благодаті». «Не треба боятися, – пише Папа, – Бог із чуйністю та знанням справи слідує за ділом своїх рук, на кожному етапі життя. Він ніколи нас не покидає. Йому на серці лежить здійснення Його проекту щодо нас, але Він хоче, щоб ми здійснювали його за нашою згодою та з нашою співпрацею».

Звертаючись до тих, хто намагається зрозуміти, «яким є його покликання», Святіший Отець закликає їх «з довір’ям» брати участь у житті церковної громади, тому що жодне покликання «не народжується і не живе для себе самого». Покликання «дозріває на полі, добре обробленому взаємною любов’ю, яка перетворюється у служіння одні одним в контексті автентичного церковного життя». На цій дорозі розпізнавання не забракне перешкод «як ззовні, так і всередині нас», адже це часто означає «йти проти течії». Сам Ісус у притчі про сіяча говорить про непросту долю посіяного зерна. «Всі ці труднощі, – зауважує Наступник святого Петра, – можуть нас знеохотити, спонукаючи прихилитися до стежок, на перший погляд зручніших. Але справжня радість покликаних полягає у тому, щоб увірувати та досвідчити, що Господь – вірний, і з ним можемо прямувати вперед, бути учнями та свідками Божої любові, відкривати серця на великі ідеали, на великі справи».

Тому Папа звертається до пастирів, духовенства та чернецтва, до громад і до родин із проханням «супроводжувати молодь на стежках святості», та приготувати своє серце, «немов добрий ґрунт», здатний прийняти Боже слово та приносити плоди. Адже «наскільки вмітимемо єднатися з Ісусом через молитву, Святе Письмо, Євхаристію та Святі Тайни», настільки у нас зростатиме «радість від співпраці з Богом на служінні Царству милосердя й істини, благодаті й миру».

РАДІО ВАТИКАН