Папа Франциск очолив торжества ювілею 100-річчя Конгрегації для Східних Церков та Папського Східного Інституту

Деталі: Категорія: ЦЕРКВА; Опубліковано: Середа, 18 жовтня 2017, 12:47; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1396

У четвер 12 жовтня 2017 року Папа Франциск відслужив урочисту Святу Месу о 10:00 год. в папській великий базиліці Пресвятої Марії (Santa Maria Maggiore) з нагоди ювілею сторіччя Конгрегації для Східних Церков та Папського Східного Інституту. Разом з Наступником святого Петра співслужили, зокрема, Глави Східних Католицьких Церков, серед них – Глава УГКЦ блаженніший Святослав Шевчук, провід Конгрегації Східних Церков, Товариства Ісусового та Папського Східного Інституту, Ректори Папських Колегій східного обряду.

У богослуженні взяли участь також Протоархимандрит Василіянського Чину Святого Йосафата о. Ґенезій Віомар та Ректор Папської Української Колегії Святого Йосафата о. Луіс Касіян, ЧСВВ. Крім Сикстинської капели, яка заспівала основну частину Святої Меси, богослуження своїм співом прикрасив також зведений хор Папських Колегій Святого Йосафата та «Руссікум».

Перед євхаристійним богослуженням Святіший Отець відвідав Папський Східний Інститут, а наприкінці вручив Кардиналові Леонардо Сандрі, Префектові Конгрегації Східних Церков та Великому Канцлерові згаданої академічної інституції, окреме ювілейне послання.

Тривожні запитання є закликом до відваги віри – проповідь Папи Франциска

На початку проповіді під час Святої Меси Глава Католицької Церкви пригадав, що заснування Конгрегації та Інституту відбулося в період першої світової війни. Й сьогодні ми знову «переживаємо іншу світову війну, хоч і поетапну», та бачимо, що «численні наші брати і сестри християни Східних Церков зазнають трагічних переслідувань та тривожне зростання діаспори».

«Все це викликає чимало запитань, чимало “чому”, які схожі на тих, що прозвучали у першому сьогоднішньому читанні з Книги Малахії, – зауважив проповідник. – Господь докоряє своєму людові: “Жорстокі ваші слова супроти мене, а ви питаєте: І що ми говорили між собою проти тебе? Ви кажете: То марна річ – служити Богові! Яка користь із того, що ми берегли його постанови, що ми сумні ходили перед Господом сил? Тепер же називаємо щасливими зухвалих. Злочинцям теж живеться добре: вони випробовують самого Бога й живуть собі гарненько далі” (3,13-15)».

За словами Папи, цей досвід не є чужим для нас. Бачимо лиходіїв, які «без докорів сумління займаються власними інтересами, пригнічуючи інших, і здається, що їхні справи йдуть добре, що вони отримують все, що бажають». І це викликає запитання: «Чому, Господи? ». І таких «чому? » не бракує у Святому Письмі. На них відповідає Боже слово: «Господь прислухався, почув, і перед ним почала записуватись пам’яткова книга для тих, що Господа бояться і поважають його ім’я (3,16)».

«Отож, Бог не забуває своїх дітей, Його пам’ять призначена праведним, тим, які страждають, пригноблені й запитують “чому?”, але не перестають покладатися на Господа. Як же часто під час свого шляху Пречиста Діва Марія запитувала: “Чому?”, але в Її серці, що зберігало кожну річ, Божа благодать проливала світло віри та надії», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що «існує спосіб, аби пробитися до цієї Божої пам’яті, – наша молитва».

Як навчав Ісус у прочитаному євангельському уривкові, коли молимося, потребуємо «відваги віри», довіритися тому, що Господь вислуховує нас, набратися сміливості постукати до Його дверей. «Чи ж наша молитва дійсно є такою? Чи вона насправді залучає наше серце та наше життя? Чи ми вміємо стукати до Божого серця? » – запитав проповідник, пригадуючи:

«Ісус каже: Який батько між вами, якщо син попросить у нього рибу, дасть йому гадюку? Або коли просить яйце, дасть йому скорпіона? Якщо ви є батьками, то чинитимете добро своїм дітям. А далі каже: Якщо ви, бувши злими, вмієте давати добрі речі своїм дітям, наскільки більше ваш Отець, що в небі…».

«Ми б очікували, – зауважив Папа, – що Ісус скаже: дасть вам добрі речі. Але це не так, Він не каже цього. Він каже: Дасть Святого Духа тим, які Його просять. Саме це є даром, отим Божим “більше”. Оте більше, що дасть нам Господь і Отець, є Святий Дух: ось у чому справжній дар Отця. Людина стукає молитвами до Божих дверей, просячи благодаті. І Він, що є Отцем, дасть мені оте більше: дар Святого Духа».

«Навчімося стукати до Божого серця! Навчімося чинити це відважно! » – закликав Папа Франциск до учасників спільної молитви наприкінці своєї проповіді.

Відвідини Папського Східного Інституту

Після закінчення Святої Меси, яку Святіший Отець Франциск очолив у базиліці Пресвятої Марії у четвер 12 жовтня 2017 року, він відвідав Папський Східний Інститут, який відзначає 100-річчя своєї діяльності. Папа Франциск зустрівся з ректоратом, викладачами, студентами й доброчинцями інституту, на подвір’ї якого поблагословив дерево, посаджене на згадку про ювілей. При цій нагоді він вручив Великому Канцлерові кардиналові Леонардо Сандрі Апостольський лист з нагоди річниці (див. італійський оригінал тут) та зустрівся зі спільнотою отців єзуїтів, що служать в цій науковій інституції.

У згаданому Апостольському листі Глава Католицької Церкви зауважує, що сучасність позначена трагедіями, які не можемо ігнорувати. «З падінням тоталітарних режимів та різних диктатур у деяких країнах, що, на жаль, створило сприятливі умови для поширення міжнародного тероризму, християни Східних Церков переживають досвід переслідувань», – пише Папа, наголошуючи: «Ніхто не має права заплющувати очі на цю ситуацію».

Отож, будучи частиною «Церкви, яка виходить назовні», Папський Східний Інститут повинен також «зайняти поставу молитовного слухання». Адже і в наші часи, як і в період свого заснування, ця наукова інституція знову знаходиться «у центрі провидінного перехрестя». Тому інститут повинен, «зберігаючи незмінною увагу та підхід до традиційного наукового пошуку», пропонувати «цим Церквам та всій церковній спільноті здатність прислухатися до життя та богословської призадуми».

Глава Католицької Церкви поєднав посилання на актуальну ситуацію із поглядом в історію. Він пригадав поворотні дати й події протягом 100-річної історії Інституту, заснованого 15 жовтня 1917 року. Папа Пій ХІ доручив провід наукового закладу Отцям Єзуїтам, а 1928 року закликав єпископів надсилати до нього студентів. Важливим етапом стало заснування в 1971 року Факультету східного канонічного права, що є унікальним у своєму роді.

Початкова історія Папського Східного Інституту, як зауважив далі Святіший Отець, була позначена «деяким конфліктом між науковою діяльністю та душпастирством». Але слід визнати, що такої суперечності не існує, й тому викладачі повинні поставити на перше місце «заанґажування в наукову працю», наслідуючи своїх попередників, «які відзначилися дуже цінним вкладом» у наукову спадщину.

Роздумуючи про місію Папського Східного Інституту, Папа Франциск зазначив, що його завдання полягає в тому, щоб через «дослідження, викладання та свідчення» сприяти «зміцненню та утвердженню віри» перед обличчям «жахливих викликів». Інститут покликаний також бути «відповідним місцем для сприяння формуванню чоловіків та жінок, семінаристів, священиків та мирян, здатних пояснювати підстави надії, яка їх надихає та підтримує».

Закликавши викладачів «залишатися відкритими до всіх Східних Церков», Святіший Отець вказав на «екуменічну місію» Інституту, яку слід здійснювати «дбанням про братерські стосунки» та поглибленим вивченням тих питань, які сьогодні здаються причиною поділів. Ще одним завданням є ознайомлювати західний світ «із скарбами багатих традицій Східних Церков».

Далі, звернувши увагу на те, що «багато студентів із різних Східних колегій Рима відвідують навчальні заклади, в яких отримують формування, не завжди повністю співзвучне з їхніми традиціями», Папа закликав замислитися над тим, «що можна зробити для того, щоб заповнити цю прогалину». Йдеться, наприклад, про те, аби «стимулювати майбутніх пастирів вливати у своїх вірних східного обряду, де б вони не перебували, глибоку любов до власних традицій».

Наступник святого Петра також побажав, щоби Папський Східний Інститут «з оновленим поривом продовжував свою місію, досліджуючи та поширюючи з любов’ю та інтелектуальною чесністю, науковою точністю та душпастирською перспективою традиції Східних Церков у їхній літургійній, богословській, мистецькій та канонічній різноманітності, дедалі краще відповідаючи на очікування сьогоднішнього світу щодо будування майбутнього примирення та миру».