В УГКЦ офіційно створено Чернівецьку єпархію та призначено Правлячого єпископа

Деталі: Категорія: ЦЕРКВА; Опубліковано: Неділя, 19 листопада 2017, 13:15; Автор: Адміністратор; Перегляди: 3034

У суботу, 18 листопада 2017 року, відповідно до рішення Синоду Єпископів УГКЦ, створено Чернівецьку єпархію шляхом виокремлення її з Коломийсько-Чернівецької єпархії.

Першим Єпархіальним єпископом новоствореної єпархії УГКЦ іменовано єпископа Йосафата (Мощича), Єпископа-помічника Івано-Франківської архиєпархії.

Територія новоствореної Чернівецької єпархії простягається на Чернівецьку область і вона належатиме до Івано-Франківської митрополії УГКЦ. Осідком Єпархіального єпископа Чернівецької єпархії буде місто Чернівці. Катедральним собором єпархії – собор Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях.

Християнство на Буковинських землях своїм корінням сягає найдавніших княжих часів. За часів Київської Русі терени Буковини належали до Галицької єпархії, а з 1303 року до митрополії, та активно християнізувалися за слов’янсько-візантійським обрядом.

У 1880 році відбулася канонічна візитація унійних парафій Буковини галицьким митрополитом Йосифом Сембратовичем, що скріпила духовний та інституційний зв’язок місцевих греко-католиків з катедральним центром у Львові. Один із наступних пастирських візитів на Буковину здійснив у 1900 році станиславівський єпископ Андрей Шептицький, який із буковинськими мирянами також відбув паломництво до Рима.

Зміни у релігійне життя греко-католицьких парафій краю відбулися, коли Буковина у 1918 році опинилася у складі Румунії. Спочатку місцеві громади греко-католиків були окремою Апостольською адміністратурою з осідком у м. Серет. Згодом у 1930 році понад 20 греко-католицьких парафій краю приєднали до Марамороської митрополії з центром у Байя-Маре.

У 1940 році Буковина входить до Радянського Союзу. На цей час тут проживало близько 30 тис. вірних греко-католиків. Проте вороже ставлення більшовицької влади до Греко-Католицької Церкви скоро привело до її ліквідації. У 1946 році комуністи заборонили греко-католицькі богослужіння на території Чернівецької області, а всі церкви закрили або ж передали Православній Церкві Московського патріархату.

Тільки з падінням тоталітарного режиму і проголошенням незалежності України діяльність Греко-Католицької Церкви на Буковині було відновлено. На початку 1990 року єпископ Павло Василик, відправив у Чернівцях першу після Львівського псевдособору публічну греко-католицьку Літургію, а в жовтні наступного року свій пастирський візит до міста здійснив кардинал Мирослав Іван Любачівський.

У 1990 році греко-католицькі громади на території Чернівецької області входили до складу Івано-Франківської. У 1993 року було утворено Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, першим єпископом якої було іменовано владику Павла Василика.

У 2006 році було створено Буковинський вікаріат Коломийсько-Чернівецької єпархії у складі Вижницького і Чернівецького деканатів. Храм Успіння Пресвятої Богородиці в м. Чернівцях набув статусу прокатедрального собору єпархії.

У день Святого Андрія Первозванного, 13 грудня 2011 року, у катедральному соборі Воскресіння Христового м. Івано-Франківська було проголошено заснування Івано-Франківської митрополії УГКЦ. Івано-Франківську єпархію було піднесено до гідності архиєпархії, а Коломийсько-Чернівецька єпархії увійшла до складу нової митрополії.

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав 18 листопада, у день пам’яті священномучеників Галактіона й Епістими, увів владику Йосафата (Мощича) на престол Правлячого єпископа новоствореної Чернівецької єпархії.

Співслужили з Главою Церкви Апостольський нунцій в Україні, владики Синоду Єпископів УГКЦ та представник Єпископської Конференції Румунії владика Петру з міста Яссе.

У своїй проповіді до вірних Предстоятель відзначив, що під час сьогоднішнього Євангелія йому постала перед очима історія Української Греко-Католицької Церкви на Буковині, особливо у Чернівцях… «Можливо, у найтяжчі часи, коли ніхто не хотів приймати Бога до свого серця, коли нам забороняли вільно сповідувати свою віру, ми, мабуть, найбільше чули, що Бог є близько. Тим осердям, де справді в часи підпілля горіли людські серця вірою, тим середовищем проповіді Христового Євангелія, де ми вперше почули слово «Ісус», перейняли віру в Богу, була наша сім’я, наша родина, наша хата», – сказав проповідник.

У часи переслідування, вважає духовний лідер греко-католиків, зокрема тут, у Чернівцях, саме домашня церква стала катедрою, стала осердям проповіді Божого Слова. «Мені так приємно було сьогодні зустріти на порозі храму людей, які зберегли віру нам і передали її своїм нащадкам. Вони були благовісниками, проповідниками Божого Слова», – зазначив архиєрей.

Глава Церкви згадав присутнього в храмі владику Тараса (Сеньківа), який в часи воскресіння нашої Церкви першим прийшов до цього храму. Спершу отець молився на порозі цього храму і його приймали люди у свій дім… Пізніше таки відкрив двері цього храму і був першим греко-католицьким священиком, який після гонінь і закриття храму відслужив тут першу Літургію.

Блаженніший Святослав пригадав, що востаннє мав нагоду бути в цьому храмі в грудні 1993 року, коли продовжувачем духовної справи тут був блаженної пам’яті отець Михайло Косило. «Я тоді приїхав був із групою семінаристів зі Львова, – розповів Глава УГКЦ. – Повірте мені, цей храм тоді по-іншому виглядав. Не було ні іконостаса, ні золотих ікон, не було навіть доброї штукатурки. Але були гарячі серця, які горнулися до церкви, слухали Боже Слово і ним жили. І ми тут бачили дивні знаки приступності Царства Божого між нами, які проповідували тоді наші священики. Бачили, як Господь Бог торкає тут людину, як Він оздоровлює її душу й тіло».

«Чи це не є знак приступності Царства Небесного цей величавий красивий собор і цей історичний момент?! Перетворення його вперше в історії на осідок Чернівецького єпископа нашої Церкви. Ми бачимо, як Господь Бог у своїй силі й владі діє тут на Буковині серед нас. Нехай Йому за це буде благословення», – сказав Глава УГКЦ.

За його словами, ми сьогодні стали свідками впровадження в уряд єпископа. Ми називаємо цей обряд інтронізацією. Ми бачили, як урочисто Глава Церкви посадив на трон нового єпископа. «Наша Церква ніколи не була державною Церквою, не мала інструментів гноблення. Її єдиним захистом, єдиною опорою, єдиною силою і єдиною владою був Господь Бог, живий Христос, померлий і воскреслий навіть у тілі нашої Церкви. Владико Йосафате, Він є вашим єдиним багатством! – звернувся Глава Церкви до новопризначеного єпископа. – Побачите, щедрість буковинців перевершує людські уявлення. Довіртеся і цілковито віддайтеся Божій волі, Господньому промислу і щедрості людей, які люблять Бога і в ім’я Боже готові здвигати не тільки храми, відновлювати наш спадок, а й готові бути проповідниками Доброї Новини в Україні, яка часто терпить від браку добрих новин».

«У цей день ми дякуємо Господу Богу за те, що Він реально присутній між нами і продовжує проповідь свого Євангелія серед нас і через нас нашому Божому людові. Нехай Він буде благословенний, нехай Царство Боже на землі шириться через наше християнське свідчення і наше життя. А Мати Божа, успінню якій посвячено цей храм хай буде нашою провідницею у проповідуванні Христового Євангелія», – сказав Блаженніший Святослав.

Насамкінець Предстоятель подякував владикам, вірним та священикам, які роками розбудовували Церкву на Буковині.

Департамент інформації УГКЦ

************

Декрет заснування Чернівецької єпархії УГКЦ

Декрет

На славу Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці,

Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь

Святослав,

Божою милістю і в повному сопричасті

з Римським Апостольським Престолом Отець і Глава

Української Греко-Католицької Церкви

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам і Митрополитам,

боголюбивим єпископам,

всечесному духовенству,

преподобному монашеству,

возлюбленим братам і сестрам,

в Україні і на поселеннях

Мир у Господі!

За часів Київської Русі терени Буковини належали до Галицької єпархії (а з 1303 року – до Галицької митрополії) та активно християнізувалися за слов’янсько-візантійським обрядом. До монголо-татарської навали місцеві парафії територіально входили до складу Галицького Пониззя, а пізніше – до історичного регіону Карпато-Дністровського межиріччя під назвою «Русо-Влахія» («Молдо-Славія»). Спочатку ці землі канонічно підлягали галицьким владикам, однак у другій половині XIV століття, після розпаду Галицько-Волинського князівства, вони стали територіальним ядром новоутвореної Молдавської держави й основою фундованої наприкінці 1380-х років Молдавської Церкви (у 1401 році отримала статус митрополії), перших ієрархів якої хіротонізував галицький митрополит Антоній. Про тісну інституційну, культурну та еклезіальну пов’язаність Буковини з Київською митрополією свідчить номінація в середині XV століття галицьким митрополитом Йоакима, колишнього глави Молдавської Церкви (з 1447 року) і сповідника Флорентійської унії.

Перші організовані громади вірних греко-католиків на Буковині з’явилися наприкінці XVIII століття, після входження краю в 1774 році до складу монархії Габсбургів та появою тут значного числа переселенців із Галичини і Семигорода. Австрійський уряд ще в 1780 році дозволив католикам східного обряду створити окремі парафії й звести свої храми, однак лише в 1812 році у Чернівцях була офіційно заснована перша на Буковині греко-католицька парафія. Спершу богослужіння відбувалися у місцевому латинському храмі, а 1821 року завдяки ктиторству місцевого греко-католика Тадея Туркула було освячено парафіяльну церкву Святих Петра і Павла Апостолів (1937 року їй надано титул Успіння Пресвятої Богородиці). За даними Шематизму Львівської греко-католицької архиєпархії 1832 року, у той час на Буковині проживало 9 тис. 955 католиків східного обряду. Із середини XIX століття і до початку Першої світової війни їх число зросло майже втричі, з понад 9 тис. вірних до понад 26 тисяч.

Для організаційного об’єднання греко-католицьких спільнот і забезпечення душпастирської опіки над ними в середині XIX століття було утворено Чернівецький (16 парафій), а невдовзі (1894) й Сучавський (8 парафій) деканати у складі спочатку Львівської архиєпархії, а від 1885 року – Станиславівської єпархії Галицької греко-католицької митрополії. У 1880 році відбулася канонічна візитація унійних парафій Буковини галицьким митрополитом Йосифом Сембратовичем, що скріпила духовний та інституційний зв’язок місцевих греко-католиків з катедральним центром у Львові. Один із наступних пастирських візитів на Буковину здійснив у 1900 році станиславівський єпископ Андрей Шептицький, який із буковинськими мирянами також відбув паломництво до Рима. Під час зустрічі в Чернівцях з православним митрополитом Аркадієм Чуперковичем у 1900 році владика Шептицький закликав до міжконфесійного діалогу в краї та міжнаціональної злагоди між українцями, румунами й іншими народами.

Під час перебування Буковини у складі Румунії (1918–1940) місцеві громади греко-католиків спочатку були підпорядковані світською адміністрацією Семигородській митрополії в Блажі (1923) як окрема Апостольська адміністратура з осідком у м. Серет. А в 1930 році понад 20 греко-католицьких парафій краю приєднали до Марамороської митрополії з центром у Байя-Маре. На час входження Буковини до Радянського Союзу (1940) тут проживало близько 30 тис. вірних греко-католиків. У 1946 році комуністична влада заборонила греко-католицькі богослужіння на території Чернівецької області, а всі церкви було закрито або ж передано Православній Церкві Московського патріархату. З падінням тоталітарного режиму і проголошенням незалежності України діяльність Греко-Католицької Церкви на Буковині було відновлено. На початку 1990 року колишній в’язень сумління, єпископ Павло Василик, відправив у Чернівцях першу після Львівського псевдособору публічну греко-католицьку Літургію, а в жовтні наступного року свій пастирський візит до міста здійснив кардинал Мирослав Іван Любачівський. Організаційно греко-католицькі громади на території Чернівецької області ввійшли до складу спочатку Івано-Франківської (1990), а згодом Коломийсько-Чернівецької (1993) єпархії УГКЦ. Першим єпископом Коломийсько-Чернівецької єпархії було іменовано владику Павла Василика.

Динамічний розвиток у регіоні структур Української Греко-Католицької Церкви, який відбувався також завдяки старанням і невтомній пастирській праці світлої пам’яті владики Миколи Сімкайла, уможливив створення у 2006 році Буковинського вікаріату Коломийсько-Чернівецької єпархії у складі Вижницького і Чернівецького деканатів. Храм Успіння Пресвятої Богородиці в м. Чернівцях набув статусу прокатедрального собору єпархії.

13 грудня 2011 року, у день Святого Андрія Первозванного, ми проголосили у катедральному соборі Воскресіння Христового м. Івано-Франківська заснування Івано-Франківської митрополії УГКЦ. Івано-Франківську єпархію було піднесено до гідності архиєпархії, а Коломийсько-Чернівецька єпархії увійшла до складу нової митрополії.

Як показав досвід пастирського служіння на теренах Чернівецької області, для кращої духовної опіки наших вірних і розвитку тривких основ для оновленого життя повіреної пастви та з огляду на нові обставини, необхідно створити нову єпархію.

Взявши до уваги поради Митрополита Івано-Франківської митрополії Володимира (Війтишина) та Єпархіального єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії Василя (Івасюка), а особливо зваживши на пастирські потреби і спасіння боголюбивого люду, ми, отримавши від Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувся в м. Львові-Брюховичах 4–11 вересня 2016 року, згоду, про яку було повідомлено Святішого Отця Франциска, Папу Римського,

відповідно до припису кан. 85, §1

Кодексу канонів Східних Церков (ККСЦ),

владою нам даною

ЗАСНОВУЄМО

Чернівецьку єпархію

Української Греко-Католицької Церкви,

виокремивши її територію з Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.

Територія новоствореної єпархії простягається на Чернівецьку область, і вона належатиме до Івано-Франківської митрополії УГКЦ. Вирішуємо також, що осідком єпархіального єпископа Чернівецької єпархії буде м. Чернівці. Катедральним собором єпархії стає собор Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях.

Водночас, владою нам даною, виконавши норму кан. 85, §1 ККСЦ, змінюємо назву Коломийсько-Чернівецької єпархії на «Коломийська єпархія».

Подаємо це до відома українського Божого люду, світської влади та всіх людей.

Ми це здійснили на славу Божу та спасіння повірених нам душ. Заохочуємо дорогих у Христі наших братів і сестер приєднатися до служіння Христовій Церкві і творити союз любові, як свідчення перед усім світом на славу Отця нашого, що на небесах. Амінь.

Цей декрет набирає чинності 18 листопада 2017 року.

Нехай він також буде опублікований у «Благовіснику Верховного Архиєпископа УГКЦ».

+ СВЯТОСЛАВ

о. Микола Сулима,

канцлер Курії

Верховного Архиєпископа УГКЦ

Дано в Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

у день Cвященномученика Фоки,Єпископа Синопійського,

5 жовтня 2017 року Божого

************

Декрет іменування владики Йосафата (Мощича)

Правлячим єпископом Чернівецької єпархії УГКЦ

Декрет

На славу Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці,

Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь

Святослав,

Божою милістю і в повному сопричасті

з Римським Апостольським Престолом Отець і Глава

Української Греко-Католицької Церкви

Дорогому в Христі братові нашому

Преосвященному владиці

Йосафатові (Мощичу),

Титулярному єпископу Пульхеріополя (Pulcheriopolis).

Мир Тобі в Господі!

Єпархія є частиною Божого люду, довіреною пастирській опіці єпископа, якому допомагає пресвітерій, так щоб вона, тримаючись свого пастиря і згуртована ним у Святому Дусі через Євангеліє і Євхаристію, утворювала місцеву Церкву. Єпархіальний єпископ, якому довірено єпархію, керує нею як посланець Христа і наступник апостолів.

Зваживши на пастирські потреби та спасіння боголюбивого люду, виконавши приписи кан. 85, §1 ККСЦ, ми заснували Чернівецьку єпархію. Територія новоствореної єпархії простягається на Чернівецьку область, і вона належить до Івано-Франківської митрополії УГКЦ. Було вирішено також, що осідком Єпархіального єпископа цієї єпархії буде м. Чернівці. Катедральним собором єпархії проголошено собор Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях.

Ми це здійснили на славу Божу та спасіння повірених нам душ і подали це до відома українського Божого люду, світської влади та всіх людей.

Сьогодні, 18 листопада, задля слави Божої ми, владою нам даною, отримавши згоду Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувся в княжому граді Львові-Брюховичах 3–12 вересня 2017 року Божого, відповідно до припису кан. 85, § 2, п. 2 Кодексу канонів Східних Церков (ККСЦ),

переводимо Тебе з уряду Єпископа-помічника Архиєпископа Івано-Франківського до осідку Чернівецької єпархії

та, враховуючи норму кан. 86, § 1, п. 1 ККСЦ,

іменуємо і поставляємо Тебе, возлюблений наш брате,

Єпархіальним єпископом Чернівецької єпархії

Української Греко-Католицької Церкви

Дорогий брате!

Своє архиєрейське служіння здійснюватимеш відповідно до законів Кодексу канонів Східних Церков, партикулярних законів Української Греко-Католицької Церкви та декретів і вказівок її Отця і Глави. Пригадуємо Тобі важкий архиєрейський обов’язок бути вірним членом Синоду Єпископів УГКЦ і на кожний заклик Отця і Глави Церкви брати в ньому участь.

Закликаємо Тебе утверджувати віру та жертовно служити Божому людові, повіреному Твоїй пастирській опіці. Будь для духовенства, монашества та мирян люблячим батьком, ревним пастирем і мудрим наставником.

Прохаємо духовенство і вірних Чернівецької єпархії з відкритим та щирим серцем, з пошаною і любов’ю прийняти свого нового Єпархіального єпископа. Закликаємо рівно ж зажди пам’ятати його у своїх молитвах та послухом своїм супроти нього сповнити волю Господню: «Хто слухає вас, Мене слухає; а хто гордує вами, Мною гордує» (Лк. 10, 16-17).

Вимолюємо в Господа для Тебе, дорогий наш співбрате в церковному служінні святій нашій Церкві, Божих благодатей, потрібних для належного виконання покладених на Тебе обов’язків та для завершення у святості Твоєї душі.

Благословення Господнє на Тебе, дорогий брате во Христі!