Католицька Церква в Узбекистані

Деталі: Категорія: ЦЕРКВА; Опубліковано: Середа, 15 листопада 2017, 17:02; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1279

07/11/2017

«Наша Церква – дуже маленька, але саме тому ми почуваємося, як велика родина. Ми всі знаємо одні одних і ми дуже близькі. Незважаючи на те, що кількість вірних зростає повільно, ми, за Божою благодаттю, сильні духом». Цими словами Апостольський адміністратор Узбекистану єпископ Єжи Мацулєвіч, якого цитує інформагентство FIDES, описав актуальний стан католицької громади в Узбекистані. Тепер у країні діють п’ять парафій, що налічують три тисячі практикуючих вірних. Більшість з них проживає в Ташкенті.

Хоча християнство на цих землях було присутнє вже від ІХ сторіччі, а в XIV сторіччі в Самарканді була заснована католицька дієцезія, інституції Католицької Церкви розпочали свою активну діяльність тільки після отримання незалежності країни в 1991 році. Тоді святий Папа Іван Павло ІІ доручив Францисканському Ордену Братів Менших Конвентуальних душпастирську опіку над узбецькою католицькою громадою. Апостольська Конституція під назвою “Usbekistaniae” була останнім документом, підписаним святим Папою, який відійшов у вічність наступного дня, 2 квітня 2005 року. Цим документом cвятий Папа надав місії в Узбекистані статус Апостольської Адміністратури. Церква в Узбекистані обрала cвятого Івана Павла ІІ своїм покровителем і завдяки його заступництву і далі проповідує Євангеліє на території, що відзначається різноманітністю в економічній, соціальній та релігійній сферах.

Центром духовного життя місцевої громади є участь у недільній Святій Месі та катехизмових науках, які також проводяться в неділю, оскільки більшість вірних живуть дуже далеко від храму. Велика увага надається також приготуванню до урочистих моментів літургійного року через молитовні зустрічі та реколекції.

Харитативна діяльність Церкви також відіграє дуже важливу роль, оскільки в Узбекистані, як і в інших країнах Центральної Азії, незважаючи на постійний економічний зріст, велика кількість населення живе в убогості. «Багато людей не можуть оплатити просте хірургічне втручання, або шкільні підручники», – зазначає єпископ Єжи Мацулєвіч, який, до речі, походить із Вінничини. Тому окрім організованої діяльності Карітасу, матеріальну допомогу потребуючим надають також члени чернечих Згромаджень, серед яких також сестри Матері Терези з Калькутти.

Соціальна підтримка стає плідним підґрунтям для діалогу. «Ми підтримуємо добрі стосунки з багатьма членами мусульманської громади, які займаються харитативною діяльністю, – підкреслює Апостольський адміністратор. – Наприклад, одна мусульманська сім’я заснувала культурний центр для дітей з особливими потребами, і ми часто співпрацюємо з ними». За словами отця Мацулєвіча, існують й інші нагоди для екуменічного та міжрелігійного діалогу: на початку року, з нагоди Тижня молитви за єдність християн вони організовують зустрічі з представниками інших Церков. «А з нагоди двох основних мусульманських свят (Свято розговіння Ураза-байрам та Свято жертвоприношення Курбан-байрам), – вів далі священик, – ми відвідуємо мусульманську громаду. Цього року ми також візьмемо участь у конференції, присвяченій темі релігійної толерантності, організованій місцевим Ісламським Університетом».

В Узбекистані 80% населення визнає свою приналежність до ісламської релігії, 8% належить до російської православної Церкви, всі інші релігії налічують меншу кількість вірних.

Радіо Ватикану