Покаяння – сповідь

Деталі: Категорія: ВАСИЛІЯНСЬКА ДУХОВНІСТЬ; Опубліковано: П'ятниця, 27 лютого 2015, 21:05; Автор: Адміністратор; Перегляди: 2762

Визнання власних гріхів необхідне для духовного розвитку. Християнин, прагнучи очиститися від усякого зла, повинен якнайчастіше ділитися своїми слабкостями з тими, які розуміють духовне життя. Святий Василій Великий пише: «Не першому ж зустрічному люди повідомляють про свої хвороби, а лише досвідченим лікарям. Так само про гріхи потрібно розповідати тим, хто має здібності їх оздоровлювати».

Подібно як хвороби тіла, якщо їх приховувати, розвиваються, згодом спричиняючи навіть загрозу для життя, так і гріхи, які є хворобою душі, якщо їх не лікувати, ведуть до повного занепаду. Виявлення прихованих схильностей допомагає встановлювати їхні причини, а також знаходити відповідні ліки, що допомогли б їх позбутися.

[ҐП 46: «Замовчаний гріх подібний до прихованої душевної хвороби. Ми ж доброчинцем назвемо не того, хто залишає в тілі хворобу, а, навпаки, того, хто, хоча й завдає болю, розтинає, але витягує її на поверхню або ж, викликаючи блювоту, очищує організм від отрути. Лише виявивши хворобу, можна знайти спосіб її лікувати. Тому, вочевидь, приховувати гріх означає прирікати хворого на смерть, бо гріх є жалом смерти (1 Кор. 15, 56) і сміливий докір краще, ніж таємна любов (Пр. 27, 5). Отож, нехай брати не покривають гріхів один одного, і замість того, щоб мати братерську любов, щоб не виявилися ворогом братові чи й собі самому».]

Розповідаючи про порухи своєї душі і думки, християнин виявляє бажання звільнитися від них, щоби жити згідно із заповідями.

[ҐП 26: «Якщо хтось має намір досягти значних успіхів і провадити своє життя відповідно із заповідями Господа нашого Ісуса Христа, не має приховувати жодного поруху своєї душі, вимовляти жодного слова навмання».]

Василій каже, що якщо труднощі на шляху духовного вдосконалення стають щораз більшими, треба звернутися до «ключника Божих таємниць», який володіє даром розпізнавання і великим досвідом, і перед ним визнати всю правду.

Таким чином християнин матиме подвійну користь. З одного боку, звільниться від тягаря гріха, а з іншого – отримає пораду, яка допоможе перемагати зло. Є люди, призначенням яких від Бога є допомагати тим, що зазнали занепаду. Тому треба докласти всіх зусиль, щоби використати нагоду, яка може принести користь у досягненні досконалості.

Якщо довіряємо лікарям хворе тіло і кожну вказівку, яка має повернути нам здоровʼя, приймаємо з вдячністю, то тим паче маємо шанувати й довіряти тим, які піклуються про наші душі.

Людина, яка не очищає свого серця від отрути гріха, наражається на повну втрату Божої благодаті. Інколи лікування хвороби душі потребує багато часу, оскільки християнин не здатний одразу побачити всіх наслідків гріха. Тому йому потрібне світло, завдяки якому зможе повніше пізнавати себе.

[СП 301: «Це буває й при тілесних хворобах, бо є чимало захворювань, яких хворі не помічають за собою. Проте й вони більше довіряють висновкам лікарів, ніж покладаються на власні відчуття. Так само можна подумати і про душевні немочі, тобто гріхи. Коли хто себе не засуджує, бо не усвідомлює гріхів, повинен вірити тим, які краще бачать його сутність».]

Приховування правди, часом болісної, щодо гріха не сприяє духовному розвиткові, а стримує його. Бо іноді назовні все виглядає добре, натомість усередині – зовсім інакше. Бог, від якого нічого не можна приховати, знає думки і прагнення серця. Отож, нерозсудливо приховувати те, що є в душі, бо й так у якійсь формі, через слова або вчинки, це проявляється назовні.

Сповідь допомагає «очиститися від усілякої скверни тіла і духа Кровʼю Христовою» і веде до освячення.

[МП 80,22: «Що личить християнину? – Очиститися від усілякої скверни тіла і духа Кровʼю Христовою, творити святиню в страхові Божому і любові Христовій, не мати плями чи зморшки чи подібного, а бути святим і бездоганним і споживати Тіло і Кров Христові».]

Якщо у вчинках людини помітні зусилля, яких вона докладає, щоби повністю звільнитися від гріха, то Бог, у відповідь, виявляє любов, яка лікує й очищає від усякого зла.

Сповнений милосердям Бог бажає людині того, що найліпше, і всякими можливими способами оберігає її від самознищення.

Список скорочень:

Аскетичні твори Св. Василія Великого

ҐП – Глави правил викладених ґрунтовно

МП – Перелік моральних правил

СП – Глави правил викладених стисло

Джерела:

Аскетичні твори Св. Василія Великого, В-во ОО. Василіян, Рим 1989.

Батрух С., Модель християнського життя у творах Св. Василія Великого, «Свічадо», Львів 2007.