Smaller Default Larger

Памʼяті о. Лева Ґолдейда ЧСВВ

 

У середу 27 вересня 2017 року в Нью-Йорку, США, в лікарні, після довгої боротьби із хворобою, упокоївся в Господі на 75-му році життя, 58-му чернечого покликання та 46-му священичого служіння Високопреподобний отець Лев Лаврентій Ґолдейд (Leo Lawrence Goldade), ЧСВВ, чернець Провінції Успіння Пресвятої Богородиці у Сполучених Штатах Америки.

Нижче подаємо порядок заупокійних богослужень, а також короткий життєпис дорогого всім нам о. Лева Ґолдейда.

Зі святими упокой, Христе, душу слуги Твого!

Вічна йому пам'ять!

 

  • Порядок заупокійних богослужень

 

Субота 30 вересня

19:00 – Заупокійний парастас у монастирі святого Йосафата, Ґлен-Ков, Нью-Йорк

 

Неділя 1 жовтня

19:00 – Заупокійний парастас у церкві святого Юра, Нью-Йорк

 

Понеділок 2 жовтня

10:00 – Заупокійна Свята Літургія

Тлінні останки покійного будуть поховані на цвинтарі Святого Духа, Гамптонбурґ, Нью-Йорк, у частині, виділеній Отцям Василіянам.

 

 

 

Життєпис о. Льва Лаврентія Ґолдейда, ЧСВВ

(*1.12.1942 — †27.09.2017)

 

Народився о. Лев Ґолдейд (хресне ім’я Лаврентій Лев – Lawrence Leo Goldade) 1 грудня 1942 року в м. Сієтлі (Seattle,Washington), штат Вашингтон, США, у сім’ї Лео Ніколаса Ґолдейда та Роуз Мері Стокінґер. Крім нього в сім’ї було ще четверо дітей: його старша сестра Анн Мері, та молодші сестра Тереза, брат Томас і сестра Елізабет. Батько був теслею за спеціальністю, а мати займалася домашньою господаркою. Його предки по батьковій лінії походили із села Зельце (тепер – смт. Лиманське) в Одеській області, Україна, заснованого близько 1798 року німецькими колоністами, які були запрошені туди для освоєння земель згідно з указом російської імператриці Катерини ІІ. У 1904 році його дід, Лев-Антоній, маючи тільки 5 років, виїхав зі своїми батьками з Одеси до США, де сім’я оселилась у штаті Північна Дакота.

 

 

Охрещений на восьмий день після народження, 8 грудня 1942 року, у церкві Святої Вервиці (Holy Rosary) в Сієтлі, Лаврентій Лев Ґолдейд отримав добре християнське виховання. Закінчивши початкову та середню школи, вирішив присвятити своє життя служінню Богові. Він написав листи до знаних йому чернечих спільнот із запитанням, чи приймуть його до себе, і першу відповідь отримав від отців василіян. Хоч сам римо-католик, німець за національністю, настільки вподобав собі увагу й гречність українських отців василіян, що 1 серпня 1960 року вступив до їхнього новіціяту у Ґлен-Кові, Нью-Йорк, США, де під проводом виховника новиків (або ж маґістра) о. Інокентія Лотоцького, ЧСВВ, пізнішого єпарха Чиказького УГКЦ, розпочав новіціят. Чернече ім’я, яке у Василіянському Чині Святого Йосафата новик отримує під час облечин у чернечий одяг, Лаврентій обрав собі з пошани до своїх батька Льва-Миколи та діда Льва-Антонія. Склавши 15 серпня 1962 року перші чернечі обіти, брат Лев розпочав 2 вересня цього ж року т. зв. «схолястикат», тобто необхідні вступні студії для здобуття вищої освіти, у Мондері, Алберта, Канада. Тут він пильно вивчав українську мову, літературу, культуру й інші предмети, готуючись до вступу до Канадійського університету в Оттаві. Урочисту професію монаших обітів тут же в Мондері він склав Богові 22 серпня 1965 року на руки Протоігумена Провінції в Канаді о. Мирона Дацюка, ЧСВВ.

 

 

З 1966 до 1972 року тривали його філософські студії в різних оттавських університетах та богословські – в Університеті св. Павла. 7 червня 1971 року в Ґлен-Кові він отримав дияконські свячення з рук владики Йосифа Шмондюка, у той час ще єпарха Стемфордського УГКЦ, а через рік, 11 червня 1972 року, в Мондері, разом з о. Степаном Хміляром (нинішнім єпархом Торонтським УГКЦ), він отримав пресвітерські свячення з рук владики Ніля Саварина, ЧСВВ, єпарха Едмонтського УГКЦ. Першим призначенням o. Льва став уряд т. зв. соція, заступника маґістра новиків (від 1972 до 1980 року). Тим часом він був і духівником у семінаріях Стемфорда (від 1973 до 1996 року). А в 1980 році о. Ґолдейд отримав призначення на посаду катехита середної школи, т. зв. Академії св. Юра, та сотрудника при парафії св. Юра у Нью-Йорку. У той час він був також місіонером і капеланом різних християнських та молодіжних організацій. У 1988—1996 роках виконував служіння секретаря Провінції у США.

Як тільки стало можливим після легалізації Греко-Католицької Церкви в Україні, о. Лев відвідав цю родинну землю своїх прадідів, несучи воднораз співбратам по Чину з відроджених українських Провінцій, зокрема новикам і кандидатам, а також вірним парафій при василіянських храмах Боже слово, ділячись ним при різних нагодах: чи то на проповідях, чи в духовних повчаннях, чи у братньому спілкуванні. Його повну ентузіазму веселу вдачу та змістовні духовні повчання, переплетені нераз дотепами, для пожвавлення сприйняття серйозних речей, добре пам’ятають усі, які були з ним знайомі.

 

 

Обраний на Генеральній капітулі Василіянського Чину 1996 року Генеральним радником, залишився в Римі, але не на чотири роки, як сподівався, а на значно довший термін: згодом він отримав ще одне призначення – на духівника студентів Папського Українського Інституту Покрова Божої Матері (по вія ді Боччея, 480), яким був від 1998 до 2011 року. Був він також кілька років духівником студентів і братів василіянського монастиря на Авентині.

Студенти Інституту Покрова запам’ятали його як невтомного проповідника, а також як уважного й доброзичливого старшого співбрата у священстві, до якого можна було звернутися в будь-який час і отримати пораду, почути добре слово, зустріти справді Божу людину. А також запам’ятався він як людина, яка працює над собою, доповнює своє знання, ділиться з іншими тим найкращим, що здобула сама, за Божою благодаттю.

У 2011 році о. Лев повернувся, за рішенням настоятелів, до своєї Провінції Успіння Божої Матері в США, де отримав призначення ігумена і маґістра новиків у Новіціятському домі у Ґлен-Кові.

Довгі роки головною діяльністю о. Льва Лаврентія Ґолдейда було виховання майбутніх священиків як Української Греко-Католицької Церкви так і інших Східних Католицьких Церков. Незважаючи на те, що українська мова не була його рідною, він став справді найщирішим українцем з усіх німців, як деколи сам про себе любив жартувати, бо полюбив до глибини душі не тільки свій Василіянський Чин, в якому чернечими обітами навічно присвятив своє життя Богові, але й український та інші народи, серед яких цей Чин здійснює своє служіння.

 

о. Віктор Батіг ЧСВВ і о. Лев Голдейд ЧСВВ - Малоберезнянський монастир

 

Навесні 2016 року о. Лев знову відвідав Україну та Рим під час презентації своєї книжки «Слідами Христа в часі Великого Посту», виданої у львівському видавництві «Артос», в якій він представив духовні роздуми на кожен день Великого посту, Страсного тижня і на свято Воскресіння. Ця подорож була не тільки можливістю відвідати місця, де він раніше трудився, але й зустрітися з багатьма знайомими людьми.

Незвично писати про о. Льва у минулому часі. Близько півтора року тому стало відомо, що його здоров’я під загрозою через захворювання на рак. Отець Лев мужньо сприйняв цю прикру новину, але був змушений піддатися лікарському доглядові й тривалому лікуванню. Навіть під час недуги він радо служив, чим міг, людям, про що свідчить його присутність як сповідника під час недавнього відзначення свята у Ґлен-Кові 18 червня ц. р.

Після довгої нерівної боротьби з важкою недугою о. Лев Лаврентій Ґолдейд з довір’ям віддав вранці 27 вересня 2017 року свою праведну душу в руки Божі – того Бога, якому служив, якого любив і до єдності з яким приводив людські душі протягом усього свого священичого життя.

Нехай же всемилостивий Господь прийме цілопальну жертву його праведного життя, а для його співбратів у Чині, ближчої і дальшої родини та для всіх, які його знали, нехай він залишиться яскравим прикладом відданого служіння Богові й людям.

 

Вічна йому пам’ять!

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 

@Mail.ru