Слово Кардинала Леонардо Сандрі до учасників Генеральної капітули

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Середа, 20 липня 2016, 16:35; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1990

СЛОВО КАРДИНАЛА ЛЕОНАРДО САНДРІ

ПРЕФЕКТА КОНГРЕГАЦІЇ ДЛЯ СХІДНИХ ЦЕРКОВ

ДО ГЕНЕРАЛЬНОЇ КАПІТУЛИ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВ. ЙОСАФАТА

14 липня 2016 р.

Всесвітліший Отче Протоархимандрите,

Преподобні члени Головної Ради,

Дорогі Василіяни, члени Капітули,

Ваше запрошення я прийняв дуже охоче і тішюсь нагодою привітати Вас усіх, членів Генеральної Капітули, головною метою якої є перевірити важливі і вагомі теми як діяльність Чину з духовного огляду і достосування богопосвятного життя до духа Євангелія та вашого Статуту; осучаснення, удосконалення Статуту і, мабуть, осягнення його остаточного потвердження; обрання членів Головної Ради на наступні чотири роки; оцінка організаційного й адміністративного ведення Чину; визначення супровідних ліній для діяльності Чину згідно з сучасними вимогами.

Посилаючись до вашого засновника, Митрополита Йосифа Велямина Рутського, закликаю вас повернутись «до джерел», тобто до Св. Василія, якого він цінив і почитав. Щодо Св. Василія, то він (Рутський) захоплювався відкритістю до соціальних дійсностей, апостольською відповідальністю стосовно інших, служінням для добра Церкви і ближнього. Його вузлом було віддати монашеству пильність і духовний запал з часів Св. Василія. Ще перед вступом до монастиря, Рутський виготовив план, щоб підняти із занепаду Церкву грецького обряду: «Наше зло, мовляв, походить з двох причин, з браку знання і святості». І тоді ввів своїх монахів у душпастирське, місіонерське і шкільне служіння. Ось дві цінності, що ваш Чин повинен все ще мати на увазі, зокрема сьогодні: навчання і дослідження з метою осягнути святість, через щоденне навернення і літургійну молитву. Іншою притаманною діяльністю Василіян, розпочатою ще Митрополитом Рутським, було друкування літургійних і духовних книг.

Душпастирська й місійна діяльність не звільняла Василіян з участі у відправі Церковного Правила згідно із звичаєм Східної Церкви.

Василіяни не займалися лише в усіх виглядав священнослужіння, але також вихованням молоді, чим і здійснили не малі служіння народам, де працюють. Також виконали інтенсивну душпастирську працю між українськими іммігрантами в Канаді, Бразилії, Аргентині, /США/. Завдяки цьому початковому зусиллю та присутності, постали нові Провінції і Чин розвинувся.

З певністю можна ствердити, що Василіянський Чин, з плином років, помітно вплинув на зріст релігійної свідомості народу та на розбудження духовного життя, зокрема своїми місіями і духовними реколекціями.

Ваш Чин сьогодні відчуває потребу змінити багато речей, постійно відновлюватись, достосовувати власну харизму зокрема до автентичного духа Євангелія. Окрім цього, звернути увагу на потребу боротися проти термінових проблем, як брак виховників і добре приготованих учителів, зокрема в державах Східної Європи; ремонт старовинних монастирів з метою нормального ведення монашого життя; зобов’язання дати Церкві фахових і вірних працівників та бути до диспозиції у служіннях Церкви.

Ваш Чин бажає повернутись до джерел, тобто до духовності й харизми Св. Василія Великого, якого Митрополит Рутський вибрав Отцем і прикладом для наслідування. На думку Св. Василія, монахи не творять окремого статусу, а є правдивими християнами, які почитають Бога Отця, що є початком і найвищою метою спільнотного життя, якої Ісус Христос є центром, а Святий Дух – «місцем».

Тому закликаю Вас жити в сьогоднішній церковній спільноті та, як усі охрещені, бути досконалими в любові до Бога і ближнього. Згідно з навчанням і прикладом Св. Василія наполягаю, щоб ви гармонійно укладали молитовне життя разом з душпастирською, соціальною і місіонерською діяльністю.

«Монастир – пригадує Апостольське Послання OrientaleLumenв ч. 9 – є пророчим місцем, в якому творіння стає Божим прославленням, а конкретна практика закону любові стає ідеалом людського співжиття, і місцем, де людина шукає Бога без бар’єр і перешкод, стаючи зразком для всіх, несучи їх у серці і допомагаючи їм шукати Бога».

Ось ідеал, за яким слід іти далі та зокрема сьогодні!

Наприкінці бажаю висловити Вам також мою палку вдячність за ваше довголітнє і щедре служіння в цій Папській Українській Колегії Св. Йосафата, зокрема Ректору о. Луісу Касіяну за його постійне дбання за студентів і за найкраще збереження будівлі.

Бажаючи вам плідної праці під час Капітули, благаю заступництва Святих Василія Великого і Йосафата, угодно і з великим значенням поставлені разом в базилиці Св. Петра на тому самому престолі, щоб вони просвічували вас під час капітульних засідань.

Поручаю вас всіх і вашу працю Марії − Діві слухання й контемпляції, першій учениці її улюбленого Сина. В ній, вибраній дочці Отця, одягненій усіма дарами ласки, добачаймо непоборний зразок для наслідування в любові до Бога і в служінні ближньому.

«О Маріє з Назарету, зразковий відблиску приємної Богові жертви. Слухаюча Діво, що приймає в радості його слова і їх безперервно роздумує в своєму серці. Молитовна Діво, що звеличує в пісні слави його милосердя і єднається з апостолами в єдиній молитві. Жертвуюча Діво, що принесла до храму Первородного і, біля дерева життя, з’єдналася до його жертви. Чуваюча Діво, що без вагання очікує перемогу Христа над смертю і з вірою чекає зіслання Духа… благослови цих твоїх синів, дай їм посвятитися так само як і ти, для прославлення Бога Отця і для служіння людині, та щоб стали для всіх народів знаком і засобом милосердя і любові». /Амінь/