УЖГОРОД – Урочиста академія присвячена о. Севастіяну Саболу ЧСВВ (Зореславу) та 80-ій річниці Карпатської України – «Бог і Україна»

Деталі

Категорія: Останні новини

Опубліковано: Вівторок, 19 березня 2019, 03:31

Автор: Адміністратор

Перегляди: 1938

16 березня 2019 р., у м. Ужгороді відбулася Урочиста академія, присвячена о. Севастіяну Саболу ЧСВВ (Зореславу) та 80-ій річниці Карпатської України, під назвою «Бог і Україна». В рамках цієї Академії, відбулося також покладення квітів біля пам’ятника о. Августина Волошина на набережній Незалежності в Ужгороді, під час якого виголосив промову п. Володимир Кришеник.

Урочиста академія була організована Отцями Василіянами Провінції Св. Миколая в Україні у співпраці з Інститутом історії Церкви УКУ і була проведена у Конференц-Залі «LE SALON MÉTROPOLE» готелю «Old CONTINENT».

Розпочав цей захід Секретар Провінції Св. Миколая – о. Франціск Онисько ЧСВВ, який у своєму слові підкреслив, що напередодні така сама подія відбулася в історичній столиці Карпатської України – м. Хусті, а сьогодні проводиться тут в Ужгороді.

о. Севастіян Сабол, ЧСВВ, за словами організатора, є для нас великим об’єднавчим символом правдивої любові до рідної землі і до рідного українського народу. Його любов до України, яку він виразив усім своїм життям через різнорідні служіння, випливала з його глибокої віри і любові до Бога, саме тому назва цієї академії «Бог і Україна».

Опісля були представлені наступні виступи:

«О. Севастіян Сабол, ЧСВВ: василіянин, поет, історик» (о. Єронім Грім, ЧСВВ – ліценціат з історії Церкви, віце-ректор з навчальної частини Василіянського Інституту Філософсько-Богословських Студій). Доповідач представив життєпис відомого українського поета-василіянина, який публікував свої твори під літературним псевдонімом Зореслав, але також був активним учасником подій Карпатської України: діючим капеланом «Карпатської Січі», помічником єпископа Діонісія Нярадія тощо. Завдяки цій розповіді присутні, а в Хусті та Ужгороді зібралася числення інтелігенція, дізналися більше про родину о. Сабола, про його студії, становлення української ідентичності, активне служіння і працю для свого українського народу.

«Зореслав: Поезія як Чин» (Наталія Ребрик – кандидат філологічних наук, доцент кафедри культури та соціально-гуманітарних дисциплін, проректор Закарпатської академії мистецтв). Доповідач проаналізувала унікальну творчість Зореслава – пояснила її зміст та спрямування з огляду на почуття самого поета, обставини доби, сподівання сучасників і будівничих Карпатської України.

«Василіянський Чин і Церква в Карпатській Україні» (Володимир Мороз – кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту Історії Церкви УКУ). Цей доповідач розкрив та пояснив зміни, що відбувалися у Греко-Католицькій Церкві протягом майже піврічного існування української автономії в рамках Чехословацької республіки та короткого існування Карпатської України як незалежної держави. Він на задокументованих прикладах проаналізував спроби різних сил, особливо угорських агресивних кіл, використати Церкву у своїх загарбницьких планах, на що піддалася частина духовенства з одного боку, а з іншого навів численні приклади жертовного служіння греко-католицьких священиків Карпатської України своєму українському народу. Дослідник висвітлив, у тому числі, вбивство угорськими солдатами українського греко-католицького священика Карла Купара та пізніші маніпуляції, мовляв, він загинув «за політику»; хоча насправді його діяльність цілковито відповідала душпастирським закликам Пап Лева ХІІІ та Пія ІХ та руху «Католицька акція», аби священики турбувалися про мирян і дбали про них. Йшлося і про побиття та ув’язнення угорськими солдатами ченця-василіянина Атанасія Сабельки.

«Роль священика в житті захисників Вітчизни» (о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ – ліценціат з історії Церкви, Голова Місії Постуляційного Центру беатифікації УГКЦ). Капелан, відштовхуючись від численних прикладів із власного досвіду, виголосив промову на тему «Роль священика в житті захисників Вітчизни». Однією з важливих тез о. Марцелюка є те, що ворог намагається не лише вбити українських вояків, щоб захопити і знищити Україну; він прагне знищити українську культуру, знівелювати всю українську культуру, історію української боротьби за власну ідентичність, починаючи з найдавнішиї часів і до нашого періоду. Тож капеланам доводиться допомагати солдатам та офіцерам мати наснагу до боротьби за рідних і рідну державу у різних її вимірах: не тільки у матеріальному через гуманітарну допомогу, а й духовному – за збереження українського духу в їхніх душах.

Музичне виконання під час академії представив хор Базілеус з м. Мукачева (Музичний керівник Маріанна Човрій). Поміж темами доповідей артисти виконали:

Пісню «Присвята» (слова о. С. Сабола, музика – Любов Лукіна, декламувала – Маріанна Човрій)

Пісню «Ци чули ви рідні браття» (слова народні, музика Марисі Лаври, аранжування Любові Лукіної)

Вірші о. С. Сабола: «Де ви?...», «Пробудження», «О, заревіть…», «Зневіреним», «Привітання весни», Вірш о. С. Сабола «Ранком»

Пісню «Пливе кача по Тисині» та на закінчення пісню «Мир на землі» (муз. – Марко Фрізіна) і Гімн Карпатської України «Ще не вмерла Україна»

Модераторами академії були Наталія Ребрик та Володимир Мороз. Під час дискусійної частини академії відбулися наступні виступи:

Іван Ребрик представив п’яте число журналу «Локальна історія», присвячене саме Карпатській Україні.

З-поміж інших також виступили Галина Шумицька – Декан філологічного факультету УжНУ та Любов Щубелка про вивчення творчості о. Зореслава у шкільній програмі.

Подячне слово на завершення заходу виголосив о. Франціск Онисько ЧСВВ, який найперше звернув увагу на те, що в хронології Карпатської України, останніми датами, які подаються – це її захоплення і падіння. Однак вглиблюючись в історію ми бачимо, що Карпатська Україна – це був великий духовний порив, який дав надзвичайно багато для усвідомлення людей та історичної пам’яті і ця історична пам’ять сьогодні повертається до нас.

Опісля промовець підкреслив, що по-особливому вражаючими і промовистими сьогодні є для нас слова Зореслава у його вірші «Пробудеження», який декламувався під час цього заходу:

Не знаю й сам, чому я покохав

Тебе, о Україно розіпнята,

Тебе, в кайданах, в невольничих шатах,

Оганьблену тавром усіх неслав…

Україна тут постає в образі розп’ятого Христа, у підніжжя якого пробуджується справжня любов, до якої сьогодні закликає нас Зореслав:

І вперш тоді я духом пробудився,

І вперш тоді любов’ю розгорівся

І серцем покохав Тебе безмірно.

А нині тисячі таких зо мною

На кожний поклик Твій підуть до бою…

Сподіваємося, що цей захід, який ми організували, справді наново пробудить в нас глибоку любов до України, яка зроджується з любові до Бога. Щоб ці два поняття Бог і Україна, були з одного боку найголовнішими для нас, а з іншого – нерозривними у нашому житті.

Сьогодні ми дивимося на нашу Україну, і вона наново розіпнята, в кайданах, в невольничих шатах…

Ми не наївні – ми розуміємо, що до Воскресіння нам потрібно пройти ще найважчий відрізок. Коли світ бажає величі і слави шляхом зради, ми залишаємося у вірі і вірності з Україною під рукою ката…

Нехай о. Севастіян надалі і назавжди буде для нас символом вірності і закоханості в Бога і Україну. Символом, який наново згуртовує нас і об’єднує у стремлінні до Воскресіння України, – завершив свою промову о. Франціск, подякувавши добродіям, завдяки яким стало можливим проведення цієї Урочистої академії на такому достойному і гідному рівні та запросивши усіх до спілкування «за кавою із Зореславом».

*******

------------------------

*******

• < Попередня
• Наступна >