Smaller Default Larger

о. Йосиф В. Завадяк ЧСВВ

 

Отець Йосиф Василь Завадяк ЧСВВ

1911-1958

 

Народився о. Йосиф 23 лютого 1911 р. в родині Юрія та Агафії Завадяків у с. Новоселиця, Міжгірського р-ну, на Закарпатті.

У 1921 році, розпочав навчання у сільській школі.

У 1923 р. поступив у Хустську гімназію, яку закінчив у 1927 році.

15 листопада 1927 р. вступив до Висиліянського Чину і розпочав Новіціят у Мукачівському монастирі.

 

 

З 1929 р. по 1930 р. продовжив навчання у Малоберезнянському монастирі.

З 1930 – 32 рр. навчався у Василіянському монастирі в с. Лаврів, Самбірського району, Львівської області, де 29 червня 1932 р. прийняв перші обіти.

Філософію о. Йосиф вивчав у Добромильському монастирі в роках 1932-34.

У 1934-1936 рр. вивчав богословські науки в Кристинопольському монастирі (Львівська обл.). Опісля був знову скерований до Лаврівського монастиря, де закінчив навчання у 1937 р.

Після закінчення богословських студій, отця Йосифа призначили до Мукачівського монастиря, де 3-го травня 1937 р. він склав Богові Вічні обіти.

 

Мукачівський монастир - Новіціят - 1928 р.

 

19 серпня 1937 р. на празник Преображення Господнього, єпископ Павло Гойдич ЧСВВ, на Чернечій горі в Мукачеві висвятив о. Йосифа на священика.

Після прийняття пресвітерських свячень, о. Йосиф був направлений до Ужгородського монастиря. Оскільки тут діяла класична гімназія, о. Йосиф викладав класичні, європейські мови та інші предмети.

Восени 1938 р. Протоігумен Провінції Святого Миколая на Закарпатті, отець Полікарп Булик ЧСВВ, скерував о. Йосифа на навчання в Архієпископську гімназію у м. Кромержиж, що у Східній Моравії, де він на протязі року здавав екзамени з різних предметів.

27 липня 1939 року, о. Йосиф став настоятелем у Малоберезнянському монастирі.

 

Мукачівський монастир - 1928 р.

 

В лютому 1941 р., разом з о. Антонієм Станканинцем ЧСВВ, о. Полікарпом Лозаном ЧСВВ, о Мелетієм Малиничом ЧСВВ та о Діонізієм Дребітком ЧСВВ, о. Йосиф був арештований угорським урядом за те, що чинив опір політиці „мадяризації”. В Ужгородському монастирі, де зібрали всіх заарештованих, над затриманими Ченцями провели слідство і відправили їх до в’язниці у м. Будапешт (Угорщина), а опісля – до Будапештського монастиря отців Єзуїтів. Після місячного перебування у монастирі отців Єзуїтів в Будапешті, о. Йосифа, разом з іншими василіанами, під супровід конвою, відправили у Румунську Трансільванію до василіянського монастиря в с. Нікула, поблизу міста Герла.

У клопотанні про повернення о. Йосифа та інших отців на Закарпаття, в основному брав участь Протоігумен о. Леонтій Долгий ЧСВВ, в цьому йому допомагав єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Олександр Стойка. За підтримки регентського комісара Вільгельма Томчані та папського нунція у Будапешті Анжело Ротта, 2 серпня 1942 р., Василіяни, серед яких був також о. Йосиф Завадяк ЧСВВ, змогли повернутися на Закарпаття.

Після повернення з заслання, о. Йосиф був направлений до Боронявського монастиря. У 1947 р. став Ігуменом цього монастиря.

Однак, у травні 1948 року, рішенням Обласної Ради, монастир у Бороняві було ліквідовано. Після цього, єпископ Мукачівської єпархії, призначив о. Йосифа парохом у с. Діброва, Тячівського району.

 

 

У березні 1949 р. представники радянської влади заборонили йому священнодіяти та запропонувала перейти до російського православ'я. Не добившись він нього згоди, 16 липня 1950 р. о. Йосифа заарештували, а Закарпатський обласний суд, 26 серпня 1950 р. засудив його на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна . Після суду з Ужгорода він був направлений через Львівську тюрму-розподільник у табори ГУЛАГу м. Воркути.

21 червня 1956 р. о. Йосиф Завадяк ЧСВВ був звільнений і повернувся на Закарпаття оселившись у м. Хусті. Влаштувавшись на роботу в Рокосівському кар’єрі, де працював з 1956 по 1958 р., одночасно підпільно обслуговував греко-католиків у Хусті та в околиці.

В період підпільного існування греко-католицької Церкви, о. Йосиф був висвячений на єпископа. Інформація ця зберігалася у великій таємниці. Про це лише знали довірені місцеві співбрати по Чину.

О. Йосиф, перебував під постійним наглядом органів безпеки, неодноразово отримував від них попередження й перестороги за свою, так би мовити, антирадянську діяльність. Однак, ці перестороги не стримували завзятого Василіянина у службі Богові й українському народові.

 

 

Завдяки йому, Боронявський монастир став „гарячою точкою” для атеїстичного режиму, який панував у той час. Незважаючи на те, що 12 жовтня 1956 р. монастир у Бороняві передали під семирічну школу, на свято Іллі, яке традиційно проводилося в монастирі 2 серпня, було вирішено провести відпуст. Сюди була викликана міліція. Повідомлялося також, що на святі був присутнім о. Йосиф Завадяк ЧСВВ, який намагався відправити богослужіння. Після цього з’явилося Рішення №553 Закарпатської обласної ради від 10 жовтня 1957 р. про часткову зміну попереднього рішення. Згідно з новим рішенням заборонялося передавати школі церкву монастиря при одночасній забороні її розбирати. Стало очевидним, що о. Йосиф Завадяк заважав керівництву держави.

Завзята праця незламного Василіянина показувала його ворогам, що він не „тростина, яку колише вітер”, якого – як вони вважали − під тиском можна намовити чи підкупити. В ньому бачили щось більше – силу, яка розпалювала ревність в інших душпастирях й закликала співбратів до діяльності й свідчення.

 

ГУЛАГ, м. Воркута, 1953 р. - Святвечір

 

В празник Введення в храм Пресвятої Діви Марії, 4 грудня 1958р. зранку при узбіччі дороги, що веде до Хуста, було знайдено напівживого отця Завадяка. Того ж самого дня він помер у лікарні. За словами очевидців, в той день на нього було скоєно замах такого самого типу, що й на єпископа Теодора Ромжу. На Василіянина наїхав вантажний автомобіль, а опісля, ті, що були в авто, добивали ченця залізними предметами. Один з мешканців околиці ще підібрав о. Йосифа й завіз до лікарні, де той перед смертю прийшов до тями, а опісля упокоївся не лише від побоїв, але й „за стараннями збоку”.

Поховали о. Йосифа на Хустському міському цвинтарі.

12 травня 2000 року відбулося урочисте перезахоронення тлінних останків о. Йосифа ЧСВВ. Численний процесійний хід з мощами о. Завадяка, від Хуста до Боронявського монастиря, очолив єпископ Іван Маргітич, тодішній ігумен Боронявського монастиря о. Атанасій Чейпеш і близько 50 священиків, монахів і монахинь та вірних.

25 лютого 1992 р. о. Йосифа Завадяка ЧСВВ, було реабілітовано на підставі Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р.

 

Тлінні останки о. Йосифа Завадяка ЧСВВ зберігаються у престолі в монастирській каплиці Боронявського монастиря.

 

*******************

 

Фотографії з життя о. Йосифа Завадяка ЧСВВ

 

Мукачівський монастир - 1940-ві рр.

 

Ужгородський монастир - 1930-ті рр.

 

Часи класичної гімназії в Ужгородському монастирі

 

Після заслання в Румунію - 1942 р.

 

Перед засланням в Румунію. Будапешт - 1941 р.

 

Архієпископська гімназія у Кромержижі (Моравія)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Історія ЧСВВ OSBM

Історія Провінції

Історія монастирів

Помʼяник Провінції

 

Авторські права 2014 © Провінція Святого Миколая. Василіянський Чин Святого Йосафата в Україні. Усі права захищені.

 

@Mail.ru