Smaller Default Larger

Проща до Риму осіб, які знаходяться на шляху розпізнавання покликання

Зробіть свій вклад у те, щоб Церква була вірною шляхові, вказаному Христом, – із таким закликом Папа Франциск звернувся до кількох тисяч юнаків і дівчат, що роблять перші кроки в житті, посвяченому Богові, які з нагоди Року віри з’їхалися з різних кінців світу на прощу до гробу святого Петра.

Зустрічаючись із семінаристами, новиками та новичками у суботу, 6 липня 2013 року, ввечері в залі ім. Павла VI, Святіший Отець, промовляючи експромтом, поділився думками про важливість остаточних рішень в контексті пануючої сьогодні культури провізорного.

«В мої часи було простіше, тому що культура сприяла остаточним рішенням як щодо подружнього життя, так і щодо богопосвяченого чи священичого. Але в наш час остаточні рішення даються нелегко», – зазначив Папа. Він наголосив, що покликання є, насамперед, радістю, але радістю, яка зроджується не з того, що володіємо найкращими речами. Радість покликання, за його словами, народжується з чогось іншого, а саме – з відчуття, що Бог дає нам зрозуміти: «Ти важливий для мене».

«Кличучи вас, Бог промовляє: „Ти важливий для мене, я бажаю тобі добра. Розраховую на тебе”. Розуміти й відчувати це – ось в чому полягає секрет нашої радості», – зазначив Папа, додаючи: «Стати священиком, ченцем, черницею – це не є, в першу чергу, нашим вибором, але відповіддю на покликання, яке є покликанням любові». І ця радість передається далі, оскільки «святість в смутку є неможлива».

Святіший Отець також закликав молодь, що робить перші кроки в житті, посвяченому Богові, до зростання в чистоті, що є «шляхом дозрівання в душпастирському материнстві та батьківстві».

«Ви, семінаристи, сестри, посвячуйте свою любов Ісусові, великій любові; наше серце належить Ісусові, і це спонукає нас зробити обіт чистоти, обітницю целібату», – сказав він, зазначаючи, що ці обіти не вичерпуються моментом присяги, їх слід розвивати. Адже, коли «священик не є батьком своєї громади, коли черниця не є матір’ю всіх тих, з ким працює, то стають сумними». А це, за словами Папи, є проблемою, яка походить з неправильного переживання свого посвячення, «яке повинне бути плідним».

У цьому контексті Папа звернув увагу на важливість природної автентичності, адже «усім неприємно бачити священиків чи сестер, які не є автентичними». За його словами, життя посвяченої Богові особи і її вчинки та слова повинні бути свідченням Євангелія. А «фундаментальними колонами», на яких слід будувати своє покликання, є духовне життя, інтелектуальне виховання, апостольське та спільнотне життя.

Вселенський Архиєрей закликав юнаків і дівчат, що розпочинають шлях життя, посвяченого Богові, виходити із замкненості в собі, щоб зустріти Ісуса в молитві і виходити назустріч ближнім. «Я би хотів місійної Церкви», – додав він, – «яка прямує вперед». «Зробіть свій вклад у таку Церкву: вірну шляхові, якого для неї бажає Ісус... Будьте позитивними, розвивайте духовне життя й, одночасно, виходьте, будьте здатними зустрічатися з людьми... Будьте контемлятивними і місійними», – закликав Папа Франциск.

Проповідуючи у неділю, 7 липня 2013 р., під час Євхаристійного богослуження в базиліці Святого Петра з нагоди згаданої прощі, Папа Франциск запропонував три орієнтири християнської місії в світі: радість, хрест та молитву.

Звертаючись до юнаків і дівчат, що роблять перші кроки до життя, посвяченого Богові, проповідник зазначив, що вони представляють «молодість Церкви». «Якщо Церква є Христовою Обручницею, – сказав Святіший Отець, – ви, у певному значенні, представляєте момент заручин, весну покликання, пору відкриття, перевірки, формування».

Папа зазначив, що Боже слово цього дня говорить про місію, яка зроджується з Божого покликання, та про те, яким повинен бути «стиль посланого».

Першим елементом є радість утішення. Пророк Ісая, промовляючи до мешканців Єрусалиму, що пережили заслання, закликає до радості, тому що Господь виллє на Святе Місто «водопад» Своєї розради. «Кожен християнин, передовсім ми, – сказав проповідник, – покликані нести цю благовість надії, яка дарує спокій та радість: Божу втіху, Його лагідність до усіх. Але ми можемо бути її носіями, якщо самі зазнаємо радості бути утішеними Богом, любленими Ним. Це дуже важливо, щоб наша місія була плідною: відчувати Божу втіху та передавати її».

Наступним орієнтиром для місії є Христовий хрест. У листі святого Павла до Галатів читаємо: «Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа». Під час свого служіння Апостол Народів зазнав страждань, слабості, поразок, але також радості та утішення. У цьому, за словами Святішого Отця, й полягає участь в Христовому пасхальному таїнстві. «В час темряви і випробування вже є присутнім та діючим світанок світла та спасіння», – сказав він, додаючи: «Якщо перебуватимемо у цьому таїнстві, то будемо захищені як від світського та тріумфалістського бачення місії, так і від знеохочення, що може зродитися перед обличчям випробувань та невдач». А запорукою успіху є Ісусів хрест, «логіка якого полягає в тому, щоб виходити із замкненості в собі, посвячуючись іншими, тобто, логіка любові».

У євангельському читанні прозвучав заклик молитися до господаря жнив, щоб «послав робітників на свої жнива». В цьому бачимо третій орієнтир, яким є молитва. «Робітники на жнива не обираються шляхом рекламних кампаній чи закликами до служіння великодушності, але „обираються” та „посилаються” Богом», – наголосив Папа, пояснюючи, що саме тому важливою є молитва, бо «Церква належить не нам, але Богові». І якщо апостол є «плодом молитви», то в ній знаходитиме наснаги для своєї діяльності. І, навпаки, місія не є плідною, гасне, коли переривається зв’язок з її джерелом – з Господом Богом. Напередодні кожної важливої події Ісус молився. Він посилає своїх учнів «без калитки і без торби», бо «поширення Євангелія забезпечується не кількістю осіб, не престижем інституції, не кількістю наявних ресурсів. Важливим є те, щоб бути пронизаними Христовою любов’ю, піддатися проводові Святого Духа, прищепити своє життя до дерева життя, яким є хрест Господній», – наголосив Святіший Отець.

За матеріалами: uk.radiovaticana.va

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Історія ЧСВВ OSBM

Історія Провінції

Історія монастирів

Помʼяник Провінції

 

Авторські права 2019 © Провінція Святого Миколая. Василіянський Чин Святого Йосафата в Україні. Усі права захищені.