Smaller Default Larger

«Церква свята»

2 жовтня 2013 р., відбулася Загальна аудієнція з Папою Франциском, темою зустрічі якої став черговий аспект елементу «Символу віри», яким визнаємо, що віримо в «єдину, святу, католицьку й апостольську Церкву». Попередньої зустрічі йшла мова про єдність Церкви, тепер Святіший Отець пояснював, що означає віра у її святість. (ПОВНИЙ ТЕКСТ).

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

У «Вірую», після визнання «Вірю в єдину Церкву» додаємо прикметник «святу». Тобто ми стверджуємо святість Церкви, що є рисою, присутньою від самих початків свідомості перших християн. Вони називали себе просто «святими» (пор. Ді. 9,13.32.41; Рим. 8,27; 1 Кор. 6,1), оскільки буле впевнені, що Церква освячує Божу дію, дію Святого Духа.

Яким чином Церква є святою, якщо бачимо, що історично Церква на своєму шляху крізь віки мала труднощі, проблеми, темні моменти? Як може бути святою Церква, яку творять людські істоти, грішники, грішні чоловіки і жінки, священики, монахи і монахині, єпископи, кардинали, Папа-грішник? Усі грішники… Як може бути святою така Церква?

1. Щоб відповісти на це запитання, я хотів би торкнутися фрагменту з Послання св. Павла до християн в Ефесі. На прикладі родинних відносин апостол каже, що «Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити» (Еф. 5, 25-26). Христос полюбив Церкву, віддаючи усього Себе на хресті. Що це означає? Це означає, що Церква – свята, оскільки походить від Бога, Котрий є святий, вірний Церкві, і Її не подолають сили зла і смерті (пор. Мт. 16, 18). Вона є святою, оскільки Ісус Христос, Святий Божий (пор. Мр. 1, 24) є нерозривно пов’язаний з Нею (Мт. 28, 20). Вона є святою, бо Її провадить Святий Дух, Котрий очищує, перемінює, відновлює. Вона не є святою через наші заслуги, але тому, що Бог робить Її святою, є плодом Святого Духа і Його дарів. Не ми робимо Церкву святою. Це Бог, Святий Дух у своїй любові робить Церкву святою.

2. Ви можете сказати мені: але ж Церква складається з грішників, ми бачимо це кожного дня. І це правда: ми є Церквою грішників, покликаних до того, щоб дати Богові перемінити, відновити, освятити нас. В історії існувала спокуса певних осіб, котрі стверджували: Церква є лише Церквою чистих, тих, хто цілком послідовний, а інших слід відкинути. Це неправда, це – єресь. Церква, яка є святою, не відкидає грішників, не відкидає нас усіх, Вона закликає усіх, приймає їх, є відкритою також на найбільш віддалених, закликає усіх, бо була огорнута ласкою, чутливістю і прощенням Отця, Котрий кожному дає можливість зустрічі з Ним, прагнення до святості. «Гаразд, Отче, я – грішник, маю великі гріхи, як я можу відчути себе частиною Церкви?». Дорогий брате, дорога сестро, власне цього прагне Господь, щоб ти йому сказав/сказала: «Господи, ось я, з моїми гріхами», – чи хтось із тут присутніх є без гріха? – Ніхто. Ніхто з нас! Ми усі несемо наші гріхи! Але Господь хоче чути як ми говоримо: «Вибач мені, допоможи мені ходити, переміни моє серце». Господь може перемінити серце. У Церкві Бог, якого зустрічаємо не є безщадним суддею, але схожий на батька з євангельської притчі. Ти можеш бути як син, який покинув свій дім, який сягнув дна, віддаляючись від Бога. Якщо маєш силу, щоб сказати: хочу повернутись додому, то знайдеш відкриті двері, Бог виходить тобі назустріч, бо завжди чекає на тебе. Бог завжди на тебе чекає, обнімає тебе, цілує і влаштовує свято. Таким є Господь. Такою є чутливість нашого Отця! Господь хоче, щоб ми були частиною Церкви, яка вміє відкривати обійми, щоб прийняти усіх, яка не є домом небагатьох, але домом для усіх, де усі можуть бути відновлені, перемінені, освячені Його любов’ю, найсильніші і найслабші, грішники і байдужі, збентежені і загублені. Церква дає усім можливість йти шляхом святості, котрий є шляхом християнина: дозволяє нам зустріти Ісуса Христа в Таїнствах, особливо у Сповіді і Євхаристії. Вона передає нам Слово Боже, дозволяє нам жити ласкою, в любові Бога до усіх. Запитаймо себе: чи дозволяємо ми себе освячувати? Чи є ми Церквою, яка закликає і вітає з відкритими обіймами грішників, яка додає відваги, надії, чи, може, ми є Церквою, замкненою в собі? Чи є ми Церквою, в якій живуть любов’ю Бога, в якій звертають увагу на інших, в якій моляться одні за одних?

3. Останнє запитання: що можу зробити я, котрий почуваюсь слабким, крихким і грішним? Бог каже тобі: не бійся святості, не бійся високих вимірів, щоб бути любимим і очищеним Богом, не бійся бути керованим Святим Духом. Дозвольмо заразити себе святістю Бога. Кожен християнин є покликаний до святості (пор. Догматична конституція «Lumen gentium», 39-42). Святість не полягає перш за все в тому, щоб робити незвичні речі, але в тому, щоб дозволити Богові діяти.  Вона є зустріччю нашої слабкості з силою Божої ласки, є вірою в Його дію, що дозволяє нам жити в любові, робити усе з радістю і смиренням, на славу Божу і служачи ближнім. Є одна відома фраза французького письменника Леона Блуа. В останні хвилини свого життя він сказав: «Є лише одна причина для суму – не бути святим». Не втрачаймо надії на святість, йдімо усі цим шляхом. Чи хочемо бути святими? Господь чекає на нас, на усіх, з відкритими обіймами! Чекає на нас, щоб супроводжувати нас на цьому шляху святості. Живімо нашою вірою з радістю, дозвольмо Господеві любити нас… просімо про цей дар в молитві, для нас і для інших. Дякую.

За матеріалами: popefrancis.org.ua

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Історія ЧСВВ OSBM

Історія Провінції

Історія монастирів

Помʼяник Провінції

 

Авторські права 2019 © Провінція Святого Миколая. Василіянський Чин Святого Йосафата в Україні. Усі права захищені.