Smaller Default Larger

120-ліття заснування та 85-ліття відкриття нового осідку Папської Української Колегії Святого Йосафата в Римі

 

9-12 листопада 2017 р., у Римі відбулися святкові заходи з нагоди Ювілею Папської Української Колегії Святого Йосафата: Аудієнція у Святішого Отця Франциска, Вечірня з Литією та посвячення ікони Св. Йосафата, Божествення Літургія на гробі святого Йосафата у базиліці святого Петра, Божественна Літургія у базиліці Святої Софії.

 

  • Папа Франциск прийняв на аудієнцію спільноту та випускників Папської Української Колегії Святого Йосафата Римі

У четвер 9 листопада 2017 року, об 11:40 год., в Климентинському залі апостольського палацу у Ватикані Святіший Отець Франциск прийняв на авдієнцію спільноту Папської Української Колегії Святого Йосафата в Римі, а також її колишніх студентів та провідників, з нагоди 85-річчя урочистої інаугурації теперішнього осідку Колегії, яка відбулася 13 листопада 1932 року.

В аудієнції взяли участь Префект Конгрегації для Східних Церков кардинал Леонардо Сандрі, Секретар цієї Конгрегації, випускник Колегії Святого Йосафата архиєпископ Циріл Васіль, ТІ, ректор Колегії о. Луіс Касіян,  ЧСВВ, віце-ректор о. Теодосій Грень,  ЧСВВ, та духівник о. Роберт Лисейко,  ЧСВВ, студенти цієї Колегії, сестри Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, які працюють в Колегії, їх Генеральна настоятелька м. Софія Лебедович, а також працівники Колегії — миряни. Крім того, взяли в ній участь випускники цієї Колегії єпископи Юрій Джуджар, Кіро Стоянов, Кен Новаківський, священики і миряни, деякі з них із своїми дружинами та дітьми, а також попередні ректори Колегії о. Протоархимандрит Ґенезій Віомар, ЧСВВ, о. Степан Стареправо, ЧСВВ, та попередній духівник о. Діонисій Заведюк, ЧСВВ.

 

{youtube}HFcb9srC0gk{/youtube}

 

У вітальному слові, зверненому до Святішого Отця, Ректор колегії о. Луіс Касіян, ЧСВВ, зокрема, зазначив, що завдяки провидінному починанню Папи Пія ХІ та турботі його Наступників, аж до наших днів, сотні студентів та семінаристів протягом цих десятиліть мали змогу здобувати освіту та відповідне формування під крилом базиліки Святого Петра, щоб стати «служителями при престолі, смиренними Божими священиками, провідниками й учителями свого народу». Від імені спільноти він подарував Папі ікону святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького, небесного покровителя Колегії.

Після цього Папа Франциск мав італійською мовою промову до присутніх на аудієнції, повний переклад якої подаємо нижче.

На закінчення Папа уділив усім Апостольське благословення, після чого кожен з учасників зустрічі мав змогу особисто привітатися зі Святішим Отцем.

*   *   *

  • Слово Святішого Отця до ректорату, студентів та випускників Папської Української Колегії Святого Йосафата в Римі під час аудієнції 9 листопада 2017 року

Дорогі брати і сестри, слава Ісусу Христу! [привітання Папа сказав українською мовою]

Вітаю Кардинала Сандрі, Префекта Конгрегації для Східних Церков, і Його Преосвященство монсиньйора Васіля, Секретаря, який є випускником цієї Колегії. Щиро дякую Ректору за його вступні слова.

Ця наша зустріч відбувається по 85-ти роках від спорудження осідку вашої Колегії на Джанікольському пагорбі, на бажання Папи Пія XI. Він став рушієм ініціативи, яка виявляла особливу і конкретну турботу Наступників Апостола Петра про вірних Церкви, що походили з теренів страждань або переслідування, які таким чином могли почувати себе тут, у Римі, як люблені діти, які живуть у домі й у ньому зростають, готуючись до апостольської місії як диякони і священики. У роки свого понтифікату Пій XI мусив виходити назустріч багатьом епохальним викликам, але завжди підносив свій рішучий голос на захист віри, свободи Церкви і трансцендентної гідності кожної людської особи. Він виразно засуджував, у промовах та листах, атеїстичні й нелюдяні ідеології, які закривавили двадцяте століття. Так він ясно виявляв їхні суперечності, вказуючи Церкві вчительську дорогу Євангелія, втілюваного в життя також і в пошуку соціальної справедливості, невід’ємного виміру повного людського визволення народів і націй. Як майбутніх священиків, я запрошую вас вивчати соціальну доктрину Церкви, для осягнення зрілості в розпізнаванні й оцінці суспільних реалій, в яких ви будете покликані працювати.

Також і в наші дні світ поранений війнами та насильством. Зокрема, у вашій дорогій Україні, з якої ви походите і до якої повернетеся після закінчення навчання в Римі, досвідчується драма війни, яка породжує великі страждання, насамперед на теренах, нею заторкнутих, які стають ще більше вразливими з огляду на наближення зимових холодів. І є сильним прагнення справедливості й миру, які б усунули всі форми зловживання, соціальної чи політичної корупції, – дійсності, тягар видатків якої завжди лягає на плечі бідних. Нехай же Бог підтримує та додає відваги тим, які докладають зусиль для будування суспільства щораз більш справедливого та солідарного. Нехай вони знаходять активну підтримку в конкретних зусиллях Церков, віруючих і всіх людей доброї волі.

Для вас, семінаристів і священиків Української Греко-Католицької Церкви, ці виклики, мабуть, можуть здаватися понад вашою спроможністю; пригадаймо, однак, слова апостола Йоана: «Писав вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого [...]  і Слово Боже перебуває в вас» (пор. 1 Йо 2,13.14). Люблячи і проголошуючи Слово, ви станете справжніми пастирями громад, які будуть вам довірені, і воно буде світильником, який освітлює ваше серце і ваш дім, чи то ви готуєтеся до безженного свящества, чи до одруженого, згідно із традицією вашої Церкви.

З пагорба Джаніколо ви можете насолоджуватися прекрасною панорамою Рима, і, можливо, кілька днів тому, після грози, ви споглядали появу веселки, коли сонце розірвало найгустіші хмари. Тож запрошую вас чинити так, щоб ваше серце ширяло завжди над широкими горизонтами, які охоплювали б цілий світ, де численні сини і доньки України розсіялися з бігом сторіч. Любіть і бережіть ваші традиції, але уникаючи будь-якої форми замкненості в собі. І зберігайте завжди, на батьківщині й поза нею, ідеал союзу Бога з людством, оті мости, які, немов арка світла понад хмарами, примирюють небо і землю та закликають людей тут, на землі, навчитися любити й шанувати один одного, відклавши зброю, війни та будь-якого роду насильство.

Якщо прямуватимете вперед саме так і навчите інших так чинити, особливо в основоположному екуменічному діалозі, я впевнений, що з небесної батьківщини вам будуть усміхатися і підтримуватимуть вас всі єпископи та священики, – деякі з них виховані у вашій Колегії, – які віддали життя або витерпіли переслідування задля вірності Христові та Апостольській Столиці. І, насамперед, радітиме Пресвята Богородиця, Найсвятіша Марія, яку велично вшановують у вашому національному санктуарії в Зарваниці. Вона прагне, щоб священики її Сина були як смолоскипи, запалені під час нічних чувань у цьому санктуарії, нагадуючи всім, особливо вбогим і страждаючим, а також тим, які чинять зло і сіють насильство і знищення, що «народ, який у пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло» (Іс 9,1). Я також зберігаю та вшановую маленьку українську ікону Богородиці Замилування, подарунок вашого Верховного Архиєпископа, коли ми були разом у Буенос-Айресі. І коли я залишився тут, мені її передали. Кожного дня я молюся перед нею. Я супроводжую вас моїм благословенням, молячись за мир та за екуменічне порозуміння в Україні. І прошу вас, будь ласка, не забувати молитися за мене. Щасливої вам дороги!

 [Віддавши єпископові-асистентові текст промови, Папа додав:]  Я не хочу закінчити, не згадавши про особу, яка вчинила мені добро, коли я був в останньому класі початкової школи, у 1949 році. Більшість з вас не народилися! Це отець Стефан Чміль, який потім був висвячений на єпископа, таємно, тут, у Римі, тодішнім Верховним Архиєпископом. Він відправляв там Месу, не було поблизу української громади, і він мав деяких, які йому допомагали. Я навчався прислуговувати до Меси в українському обряді від нього. Він навчив мене всього. Два рази на тиждень випадала моя черга йому допомагати. Це було добре для мене, тому що цей чоловік говорив про переслідування, страждання, ідеології, які переслідували християн. До того ж він навчив мене відкритися на іншу літургію, яку я завжди зберігаю в серці за її красу. Шевчук, коли я був у Буенос-Айресі, попросив у мене свідчення, щоб відкрити процес канонізації цього єпископа, таємно висвяченого. Я хотів згадати про нього сьогодні, тому що це справедливо скласти подяку перед вами за добро, яке він мені зробив. Дякую.

 

  • З нагоди свята святого Йосафата відбулася урочиста Свята Літургія над його мощами в соборі Святого Петра в Римі

У суботу 11 листопада 2017 року відбулася урочиста Божественна Літургія в соборі Святого Петра в Римі, на гробі святого священномученика Йосафата, з нагоди літургійного спомину його мученицької смерті, 12 листопада 1623 року. Ця Свята Літургія, яку щороку організовує Папська Українська Колегія Святого Йосафата для вшанування свого небесного Покровителя, цього року була включена як складова програми відзначення ювілею 85-річчя від відкриття теперішнього осідку цієї Колегії на Джанікольському пагорбі в Римі.

Цьогорічну архиєрейську Божественну Літургію очолив архиєпископ Циріл Васіль, ТІ, Секретар Конгрегації для Східних Церков. З ним співслужили преосвященні владики Іриней Білик, ЧСВВ, канонік Папської великої базиліки святої Марії (Santa Maria Maggiore), Юрій Джуджар, апостольський екзарх для католиків візантійського обряду в Сербії і Чорногорії, Кіро Стоянов, апостольський екзарх для вірних візантійського обряду в Республіці Македонії та Кеннет Новаковський, єпарх Нью-Вестмінстерський УГКЦ, Канада. У Святій Літургії взяли чисельну участь священики: ректор, віце-ректор та духівник Колегії Святого Йосафата, генеральний вікарій о. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ, та інші ієромонахи василіяни з монастиря Головної управи Чину в Римі, колишні студенти Колегії Святого Йосафата, які прибули на відзначення її ювілею, як також священики — студенти цієї Колегії та інші, які служать у Римі.

Були чисельно присутні студенти і гості Колегії Святого Йосафата, сестри Чину Святого Василія Великого, Згромадження Служебниць Непорочної Діви Марії, Катехиток Святої Анни, Згромадження Вополоченого Слова та інших спільнот, а також миряни. Літургійні співи під час цієї Літургії чудово виконував хор Колегії Святого Йосафата.

У своєму слові після прочитання Євангелія архиєпископ Циріл торкнувся кількох важливих тем, пов’язаних із цьогорічним святом. Передусім, звертаючись українською мовою, Секретар Конгрегації для Східних Церков привітав усіх присутніх, які прийшли вшанувати святого Йосафата, і зазначив, що Божественна Літургія, яка щороку збирає в цьому головному соборі Католицької Церкви багатьох людей у день літургійного спомину святого Йосафата, показує нам, що, незважаючи на те, що люди змінюються, що змінюються питання, які є або здаються нам важливими, є в цих щорічних зустрачах щось незмінне. Незмінним є саме це місце, де поряд з гробом святого Петра, у престолі, над яким зображений святий Василій, знаходяться мощі святого Йосафата, як знак єдності Церкви та її життєвої сили, яка походить від Бога.

Далі проповідник вказав на значення святкування, яке відбувається цього року, у зв’язку з 85-річчям від відкриття нового осідку Колегії Святого Йосафата: воно дає нагоду пригадати Божі дороги, поглибити особисте розуміння та отримати просвічення від Святого Духа. З одного боку, заснування в 1932 році нової Колегії Святого Йосафата виявляє турботу і дбайливість Римських Архиєреїв, зокрема Папи Пія ХІ, з іншого боку – вказує на життєву силу української Церкви. Раніше ця Колегія виконувала роль семінарії, яка у Вічному місті готувала кандидатів до священства, на даний же час таких студентів є кілька, а в більшості в її стінах проживають і навчаються ті, які вже закінчили семінарії у своїх єпархіях і прибули в Рим для поглиблення своєї духовної та інтелектуальної формації, для здобуття ліценціату й докторату.

У дальшій частині проповіді, італійською мовою, владика Циріл зупинився над трьома дійсностями: покликанням, формацією та служінням. Ми отримуємо дар священства і здобуваємо наукову та духовну формацію не на те, щоб затримати для себе, – наголосив проповідник, – а для того, щоб краще служити Богові й людям. Стоячи біля мощей святого Йосафата – бачимо в його особі, житті та відданні себе на жертву приклад служіння ближнім для їхнього добра.

*   *   *

Цього ж дня о 13:00 год. ректор Колегії о. Луіс Касіян, ЧСВВ, у колегіальній каплиці очолив молебень до святого Йосафата. Разом із студентами участь у молитві взяли представники Конгрегації для Східних Церков, єпископи, священики, в тому числі ректори Папських східних колегій Вічного міста, а також інші гості, зокрема Надзвичайний і Повноважний посол України при Святому Престолі п. Тетяна Іжевська, представники Головної управи Василіянського Чину Святого Йосафата, працівники української служби Радіо Ватикану.

Після відправи молебню розпочався святковий обід, під час якого лунали численні привітання для Колегії та слова вдячності на адресу Конгрегації для Східних Церков, ректорату колегії, її працівників, за те, що спільними зусиллями дбають про інтелектуальний, культурний та духовний розвиток майбутніх священнослужителів Української та інших Східних Католицьких Церков.

Особливо знаменним моментом святкування стала презентація документального фільму про історію і життя Папської Української Колегії Святого Йосафата, яку підготувала Прес-служба Колегії (відповідальним за випуск цього проекту був Микола Мудрик, студент Папського Університету Святого Хреста). Дана відепрезентація віддає данину пам’яті Засновникам та Провідникам цієї Колегії, розкриває її значення в житті Церкви, а також показує сторінки життя студентів у ній.

Серед привітань особливо цінним було слово Секретаря Конгрегації для Східних Церков і колишнього студента Колегії Святого Йосафата архиєпископа Циріла Васіля, який згадав про родинну атмосферу зустрічі теперішніх та колишніх студентів Колегії попереднього дня, 10 листопада (див. нижче), та переказав ректоратові, студентам, сестрам, працівникам і всім присутнім вітання від Префекта Конгрегації для Східних Церков кардинала Леонардо Сандрі, який сам цього дня не зміг прибути. Архиєпископ Циріл, зокрема, згадав про добрі відгуки, які надходять про рівень підготовки, якість навчання та діяльність студентів Колегії та склав їм найкращі побажання у цей рік 85-річчя.

*   *   *

А попереднього дня, у п’ятницю 10 листопада, в рамках відзначення 85-річчя від заснування нового осідку Папської Української Колегії Святого Йосафата, у її каплиці, перед молитвою Вечірні, було освячено ікону небесного покровителя Колегії – священномученика Йосафата. Ця ікона є подарунком від президента Релігійного Товариства «Свята Софія» і ректора прокатедрального собору Святої Софії в Римі о. Марка Семегена та від пароха української парафії святих Сергія і Вакха та Жировицької ікони Божої Матері в Римі о. Івана Кулика, які також проживали й навчалися в цій Колегії.

Після цього розпочалася Велика вечірня з Литією, яку очолив Високопреосвященний Архиєпископ Циріл Васіль у співслужінні з єпископами, ректором та віце-ректором Колегії і священиками-гостями.

Богослуження супроводжувалося чудовим співом хору Колегії Святого Йосафата.

Після закінчення Вечірні, під час вечері, усі присутні мали нагоду поспілкуватися між собою, почути спогади єпископів і священиків, які є випускниками Колегії, про роки навчання в ній, а також дізнатися про її історію, яку представив докторант Папського Східного Інституту історик Олег Цуньовський.

 

  • Літургією в соборі Святої Софії у Римі завершилися святкування ювілею Папської Української Колегії Святого Йосафата

У неділю 12 листопада завершилися урочистості відзначення 85-літнього ювілею від заснування нового осідку Папської Української Колегії Святого Йосафата на Джанікольському пагорбі в Римі, урочиста інаугурація якого відбулося 13 листопада 1932 року. У цей день, 12 листопада, який є днем літургійного вшанування святого священномученика Йосафата за григоріянським церковним календарем, ректорат, студенти, працівники, випускники та гості Колегії взяли участь в архиєрейській Божественній Літургії в прокатедральному соборі Святої Софії в Римі, яку очолив Преосвященний владика Іриней Білик, ЧСВВ, канонік Папської базиліки Santa Maria Maggiore в Римі.

Перед тим о 8:45 розпочалася воскресна Утреня, яку відслужив духівник колегії о. Роберт Лисейко, ЧСВВ. Співав Утреню та Святу Літургію хор студентів Колегії.

Із владикою Іринеєм співслужили єпископи – колишні студенти Колегії Кир Юрій Джуджар, Кир Кіро Стоянов та Кир Кен Новаківський, ректор Колегії о. Луіс Касіян, ЧСВВ, ректор собору Святої Софії о. Марко Семеген, віце-ректор Колегії о. Теодосій Грень, ЧСВВ, представники Головної управи Василіянського Чину о. Степан Стареправо, ЧСВВ, вислужений ректор Колегії, та о. Діонисій Заведюк, ЧСВВ, колишній духівник її студентів, випускники й теперішні студенти Колегії, а також інші священики.

У своїй гомілії владика Іриней, привітавши єпископів, ректорат і студентів, сестер і мирян, які служать в Колегії, а також всіх присутніх, зосередив свою увагу на особі святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького, якого в цей день вшановує Католицька Церква. Він об’єднує різні народи і країни: народжений у Володимирі на Волині, Україна, духовно зростав у Вільнюсі, Литва, а віддав своє життя у цілопальній жертві у Вітебську, в Білорусі. Своєю молитвою, служінням, навчанням народу як священик і пастир він намагався якнайкраще виконати Божу волю. Так він став прикладом служіння Богові й людям, не забуваючи і про тих овечок, що не з цієї кошари, прагнучи, щоб було одне стадо і один пастир (пор. Йо. 10,15-16).

Другу частину своєї проповіді архиєрей присвятив події, яку в ці дні урочисто відзначають, – 85-тій річниці від заснування нового осідку Папської Української Колегії, якої святий Йосафат є небесним Покровителем. Ця Колегія, – наголосив владика Іриней, – була під час переслідування Католицької Церкви в Україні єдиною в Європі українською греко-католицькою семінарією. Вона була і залишається кузнею духовної еліти для нашої Церкви і народу, її випускники – єпископи, священики і миряни – багато послужили своєму народові та своїй Церкві.

Після завершення Святої Літургії ректор Колегії о. Луіс Касіян, ЧСВВ, сердечно подякував усім учасникам святкувань, зокрема випускникам, які приїхали з різних країн, щоб розділити радість свята, зустрітися з друзями із студентських років, поділитися своїми спогадами. Ректор собору Святої Софії о. Марко Семеген привітав ректорат і студентів Колегії Святого Йосафата з ювілеєм і, як студент Колегії в минулому, висловив вдячність своєму колишньому ректорові, а тепер  Протоархимандритові Василіянського Чину – о. Ґенезію Віомару (хоч той був відсутній) та тодішньому віце-ректору – о. Степанові Стареправу, а також подарував єпископам і священикам пам’ятну медаль із зображенням Патріарха Йосифа Сліпого, 125-річчя від дня народження якого урочисто відзначається в цьому році.

Після того усі священнослужителі, студенти і гості, сестри монахині різних чернечих спільнот у Римі та друзі Колегії були запрошені на обід, під час якого о. Марко склав у дарі спільноті Колегії Святого Йосафата несподіваний і цінний подарунок – ялинку, привезену із села Заздрість на Тернопільщині в Україні, з рідної землі Патріарха Йосифа. Відтепер вона ростиме у саду Колегії, пригадуючи студентам про Україну.

 

За матеріалами: http://osbm.info/

Папська Українська Колегія Св. Йосафата

 

 

 

 

 

 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 

Авторські права 2018 © Провінція Святого Миколая. Василіянський Чин Святого Йосафата в Україні. Усі права захищені.