Один із шести ченців-василіян, який 2 листопада 1920 р. приїхав до Мукачівського монастиря як «кравець і дверник» для здійсниння справи Реформи Василіянського Чину на Закарпатті.
Народився Степан Бужара у Зборові (3ахідна Україна) 13.09.1884, а до монастиря вступив 01.09.І902, склавши торжественну професію 15.X.1911.
До першої світової війни сповняв уряд дверника у Львівському манастирі, мавши нагоду пізнати багатьох визначних людей, не тільки духовних, а теж світських, як проф. М. Грушевський, І. Франко, В. Щурат і інші.
Зі світової війни повернувся ранений в ногу, але вже восени 1920 р. виїхав на Закарпаття до Мукачівського монастиря, щоб помагати при наміченій реформі тамошніх монастирів. Там перебував він аж до мадярської окупації на весні 1939 р. і був поліційно відставлений до Югославії, де провів дальші роки війни в духовній семінарії у Загребі, що була під управою Чину.
Щойно в 50 рр. переїхав до головного Римського дому, в якому не перестав совісно працювати в кравчарні. Терпеливо переносив недомагання старости і з найбільшою душевною радістю прийняв св. Тайни перед своєю побожною смертю.
Залишив по собі теж цінні спомини, головно про перебіг згаданої реформи наших монастирів на Закарпатті.
бр. Симеон Бужара упокоївся в Бозі 3 травня 1967 р., в Римі на 83 році заслуженого життя.
Похоронений у спільній крипті Чину на Римському цвинтарі.
Нехай буде йому вічная пам’ять!